«Людина Президента» – про повернення Ющенка в політику.
Роман Безсмертний супроводжує Віктора Ющенка з 2002-го року. Тоді екс-представник Президента Кучми у парламенті зблизився з екс-прем’єром, який пішов у самостійне політичне плавання. Вісім років тому Безсмертний був одним з апологетів блоку Ющенка. Зараз він намагатиметься вдихнути нове життя в те, що залишилось від колись знакової партії, заодно розчистивши плацдарм для повернення в політику Віктора Ющенка. Голова Центрального виконкому НУ розповів «Главкому» про те, чому він свого часу не хотів іти від Кучми, про повернення Ющенка суспільством і про те, хто може поповнити спустошені ряди президентської партії.
«ОБРАНЕЦЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ БУДЕ МОЇМ ПРЕЗИДЕНТОМ»
Романе Петровичу, які наслідки цієї президентської кампанії для країни та її учасників?
Вперше в Україні відбулися, як правильно сказали іноземні спостерігачі, скучнуваті вибори. Мабуть, вперше було замало інтриг, конфліктів тощо. Недоречності і головотяпство були достатньо дрібними, щоб зважати на них з точки зору результату. В цілому і суспільство, і влада здали цей екзамен. А щодо результатів… Вибір є вибір, яким би він не був.
Зрозуміло, що перед штабом Віктора Ющенка ставилось завдання перемогти. Але… Поодинокі ідеалісти вважали, що у Президента все ж таки є шанси потрапити у другий тур, прагматики – що Ющенку своєю кампанією треба створити фундамент для «розкрутки» свого партійного проекту. Чи можна назвати кампанію вдалою в цьому сенсі, якщо Ющенко пропустив вперед і Тігіпка, і Яценюка? Які реальні задачі ставив перед собою штаб, якщо можна вже зараз про це говорити?
Ми брали участь у виборах з надією, що Ющенко потрапить в другий тур та переможе. Люди зробили вибір, дали оцінку нашій роботі, і я її визнаю. Це не об’єктивна оцінка для Ющенка, якщо ви хочете почути мою думку.
Я розумію чудово, що протверезіння наступить. Ті, хто об’єктивно оцінював його діяльність, проголосували за нього, всі інші чекають іншої відповіді. Що ж, побачимо – можливо їм пощастить в іншому виборі.
Але ж ви як один з керівників штабу аналізували причини такого результату…
Винні гіпертрофовані сподівання стосовно Президента як політичної фігури в Україні. Не може він нести відповідальність за суди, прокуратуру, дії уряду, місцеве самоврядування тощо. Ті, хто це розумів, дали йому свої голоси, ті, хто вважав, що Президент – Господь Бог, чекали від нього манни небесної. Але її не могло бути! Це вибір незнання, непоінформованості, як завгодно його називайте. Освічені цивілізовані люди розуміють, що Ющенко працював на вічність, а не на те, щоб реалізувати чиїсь одноосібні забаганки. Побачимо, як буде змінюватись оцінка його дій з часом.
Але ж в ньому розчарувались не тільки виборці, а й майже все оточення, яке стояло поруч з ним в 2004-му.
Я багатьом хочу сказати фразу, яка стала прислів’ям для українців: «Не буває так погано, щоб не було гірше». А іноді з часом те, що здавалося поганим, може стати раєм.
Тобто ви вірите, що Ющенко ще тріумфально повернеться в політику?
Ющенко з політики не йде. Не дочекаєтеся (сміється). Час змінює оцінку і розкриває очі людей на багато речей. Мені, як історику, легко порівнювати Президента Ющенка з багатьма історичними діячами. І коли я чую захоплення багатьох українських політиків Рузвельтом чи де Голлем, я б їм рекомендував поцікавитись історичною долею і внеском цих людей в розвиток країн. І чомусь незаслужено мало згадують таких як Кеннеді, Мартін Лютер Кінг, які робили свою роботу, а нації лише з роками збагнули їхній внесок .
Може ці часи ще й здадуться, як ви кажете, раєм. Але ви ж не будете заперечувати, що за Ющенка, який йшов до влади з реформаторськими гаслами, не було доведено до кінця жодної реформи – ані адміністративної, ані судової?
А в принципі могли бути проведені такі реформи Президентом, в якого немає повноважень на їх проведення? Всі реформи згасли в 2006 році, коли вступила в дію нова Конституція. В 2005-му році були закладені основні реформи, які мала провести країна. На жаль, після 1 січня 2006 року говорити про проведення цих реформ під головуванням Президента було практично неможливо, тому що вони залежали від уряду і парламентської більшості. А Президент міг лише ініціювати їх проведення через законопроекти, які ним подавались до парламенту. Той же – ігнорував. Нагадаю, що інструментом проведення реформ може бути виключно закон, а не чиєсь бажання або телефонне право.
Зараз тільки й розмов, що під нового Президента відразу сколотиться парламентська більшість. Чому ж Ющенко всі ці роки майже ніколи не міг розрахувати на підтримку Верховної Ради?
Всі насправді розуміють, що треба було на початку 2005-го року розпустити Верховну Раду. Були для цього конституційні правові засади? Ні. Але це вам відповідь на запитання, чому сталося те, що сталося. Зверніть увагу, як зараз, посміюючись, фіналісти президентських перегонів говорять про те, що після 7 лютого у депутатів з’являться «нові думки про нову більшість». Це вибір народу чи це думки, які виникають шляхом відкриття кримінальних справ? Ющенко ніколи в житті не пішов би на те, щоб у депутатів «з’являлися нові думки» в результаті дій прокуратури, СБУ та інших силових структур.
Але ж пізніше він розпустив парламент, коли юридичні підстави для цього були дуже хиткі.
Але вони були.
Ви є давнім опонентом Юлії Тимошенко, в той же час Ющенко заявляє, що Янукович – його ідеологічний опонент. Чия перемога все ж для вас більш сприятлива?
Для мене найкраща перемога – це вибір українського народу, і його обранець буде «моїм президентом», як кажуть цивілізовані люди в цивілізованій країні. І треба завжди пам’ятати, що одна справа – кандидат, інша – Президент.
«ДЕХТО СТОГНЕ ЗА ДАРМОВИМИ ПИРІЖКАМИ»
У 2001-му ви доклали багато зусиль, щоб витягти Ющенка з націонал-патріотичної ніші, завдяки чому він, власне, і став згодом політиком національного масштабу. Зараз, судячи із риторики Ющенка, його останнім діям, його знову клонить в націонал-патріотичний бік. Навіть акцент в кампанії робився на західних областях.
До приходу в українську політику Ющенка і його обрання Президентом тривала ера Народного Руху. І Кравчук, і Кучма виконували програму Руху, прийняту на першому з’їзді, не зважаючи на те, що вони стали президентами, борючись з Рухом.
Ющенко – це не просто людина, яка стала Президентом, це людина, яка принесла новий порядок денний розвитку країни. По суті, він приніс відповідь на питання, якою має бути Україна. Більше того, він висловився з усіх суперечливих тем: мова, НАТО, земля, УПА, від яких роками ховалися, аби не псувати рейтинги. Країна внутрішньо почала змінюватись, кардинально змінилася система політичних та історичних оцінок. Такі слова, як «нація», «патріотизм» набули свого справжнього змісту. По суті, Ющенко приніс із собою абсолютно інші критерії оцінки і цінності. Сьогодні я слухав в машині якесь молодіжне радіо, на якому ведучий зі сміхом розповідав про молодих хлопців з-під Крут. І мені було приємно, бо він говорив про це. В 2004-му цих речей взагалі не знали, бо ми виховувались на прикладі Павлика Морозова.
Будь-який новообраний Президент буде вимушений виконувати програму Ющенка, бо Україна стала іншою.
Вам не здається, що причина поразки Ющенка якраз у тому, що обирали його для реалізації зовсім інших завдань? Від нього чекали реформ, а не гуманітарної місії в першу чергу. Чи нація не встигла за його власною трансформацією?
Те насіння, що було посіяне Ющенком, почне зростати через років десять. Не думайте, що це довго. Я назавжди запам’ятав свої студентські роки, коли моїми викладачами були ті, кого вчили в вузах під час українського Відродження 20-х років. І я бачив, наскільки позиція тих людей не збігалася з загальноприйнятою. Викладачі настільки швидко ввібрали в себе ковток свободи, що це назавжди сформувало їхню позицію. Зверніть увагу, наскільки погляди молодого покоління українців відрізняються від поглядів батьків. Тому міряти те, що зробив Ющенко, треба не за більшістю суспільства. Щоб дати об’єктивну оцінку діяльності Ющенка, я би проводив голосування серед старшокласників і студентів, бо вони народились і виросли в незалежній українській державі.
Ще вас повинно тішити, що на віртуальних виборах в Інтернеті в Ющенка також більший відсоток.
Я про це й кажу! Не можуть оцінювати його виключно ті, у кого всередині ще сидять радянські пиріжки і панує споживацький характер. А судді хто? На жаль, дехто стогне за дармовими фантазійними пиріжками.
«Я БАЧУ ВІКТОРА АНДРІЙОВИЧА ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРОМ»
Майже одразу після того, як пройшов перший тур виборів, пішли розмови, що Ющенко тепер буде працювати як партійний лідер. Йшлося про націонал-патріотичній блок, потім стало зрозуміло, що ніяких блоків вже не буде, а охочі можуть входити в лави «Нашої України». Які вимоги ставляться до нових членів партії?
На сьогоднішній день ми готуємось до виборів в рамках рішення з’їздів, які зобов’язують партію йти на парламентських виборах без будь-яких блоків. Бо кількість зрад, які породжували ці блоки, дорівнювала кількості партій, які йшли з «Нашою Україною» в одному блоці. Я , звичайно, трохи перебільшую, але чимало партій в Україні створилися саме в середовищі «Нашої України».
Що стосується місцевих виборів, то конфігурація опрацьовується. Але однозначно ми будемо брати активну участь у цих виборах. Зараз ми формуємо штаб із координації партійних осередків « Нашої України» на місцевих виборах. У нас попереду дуже багато роботи. Це також стосується внутрішньопартійної реорганізації.
Мова йде про те, щоб взагалі змінити основні принципи в організаційній діяльності. Зараз створена робоча група, яка працює над новою програмою розбудови партії. Організаційну єдність партії мають забезпечувати сучасні інформаційні технології, а не організаційна структура, яка з часом починає з’їдати саму партію.
Вважається, що проблеми «Нашої Україні» полягають також в зайвій демократичності в прийнятті рішень. Щось зміниться в цьому сенсі?
Я би робив все, щоб ця демократичність зберігалась. Наскільки вона буде прийнятна для керівних органів – подивимось. Я сподіваюсь, що «Наша Україна» першою застосує праймеріз для формування керівних органів і виборчих списків. Переконаний, що демократія всередині партії має панувати.
Це вже не перше ваше повернення в «Нашу Україну». Чому ви вважаєте, що вдасться вдихнути в партію нове життя саме зараз, коли в неї проблеми з кадрами, проблеми з фінансуванням?
За чинної пропорційної системи, яка потребує певного коригування, партії живуть вічно, інша справа, як організована робота всередині партій. У мене немає ілюзій, що мить – і все відбудеться. Але я вірю, що нам вдасться відродитися. Ми тільки вчимося партійному життю, тому що говорити про те, що в Україні є сформоване громадянське суспільство, зарано. «Нашій Україні» всього 5 років.
Назвіть 10 осіб, що стануть основою партії Ющенка.
Питання це насправді легке. В уряді від «Нашої України» зараз працює вісім міністрів, чотири з яких входять до президії партії. До того ж десять голів обладміністрацій є членами ради «Нашої України». Тому не бачу проблем з іменами. До того ж, не буває лиха без добра, і нинішні фіналісти виборів навряд чи потребуватимуть допомоги багатьох із тих, хто зараз працює в держструктурах. Ми радо приймемо їх до спільної праці і готові надати їм правовий, політичний захист.
Сподіваюсь, нам вдасться зберегти той кадровий потенціал, який ці п’ять років працював на Україну. Втрачати його – це помилково.
Ющенко залишиться іконою НУ чи активніше займеться партійною роботою?
Я переконаний, що Віктор Андрійович активізується в партійній та політичній діяльності. Він і сам про це заявив під час останнього свого прямого ефіру на телеканалі «Інтер».
Як Ющенко взагалі сприйняв результат першого туру виборів?
Абсолютно спокійно. Він розуміє, що цінності, які він ніс, є затребуваними, впадати у відчай – невірно, є над чим працювати, є з ким працювати. Плюс він достатньо молодий за віком, як для політика.
Треба готуватися зараз до місцевих виборів, брати участь у передвиборчій кампанії, проводити своїх людей в ради, обирати мерами, потім готуватись до виборів в парламент, де ми можемо отримати достатнє представництво. Я бачу в найближчі роки Віктора Андрійовича прем’єр-міністром. Протверезіння в суспільстві настане, і це буде підвалинами для його чергового політичного росту.
Чи означає це, Що Віктор Ющенко може обійняти цю посаду найближчим часом, скажімо, у разі перемоги Віктора Януковича? Адже формування більшості у нинішній Раді можливо за рахунок фракції регіоналів, частини «Нашої України», блоку Литвина та частини фракції БЮТ – тих, хто втече у разі поразки Тимошенко? Тоді й Раду не потрібно розпускати, і коаліцію національної єдності можна зробити, чи не так?
Ні, про це не йдеться. Будуть нові парламентські вибори, буде нова коаліція, буде новий прем’єр. Це лише питання часу.
Ви задоволені технологічним боком кампанії, що пройшла?
Суть проблем цієї кампанії полягає в тому, що вперше ми проводили кампанію з кандидатом, який є чинним Президентом. Я цю складність відчув у 2006-му році, коли вибори до парламенту проходили в постійних суперечках, чи потрібно спиратися на чинного Президента, чи ні. Відчував у 2007-му, коли були безкінечні дискусії, чи є Президент лідером партії чи ні. Відчувалось це й зараз. Говорити, що я задоволений, не можна, бо результат поганий, а це означає, що ці уроки треба проаналізувати.
Те, що Ющенко йшов на другий термін як самовисуванець, абстрагувавшись від партії, як ви особисто оцінюєте? Як це відзначилося на кампанії?
Це була спроба залучити якомога ширше коло підтримки. Можливо, це правильно, можливо – ні. Мені дуже важко сказати, чому Віктор Андрійович прийняв таке рішення, бо я не був учасником дискусії навколо цього питання. Але це рішення Президента. З точки зору технології виборів це легше, бо менше всякої тяганини. З точки зору фінансування кампанії – це легше, бо в «Нашої України» колосальні проблеми з рахунками, які на сьогоднішній день заблоковані нашими вчорашніми соратниками.
Чому «Нашу Україну» постійно роздирають фінансові проблеми?
Тому що Ющенко як Президент не давав можливості чинити так, як лідери інших партій, коли вони використовують посаду для збагачення партійної казни. Траплялися випадки, коли Президенту говорили, що можна якось допомогти партії, а він однозначно казав, що треба міняти систему фінансування на легальну. І він правий, бо в Україні питання з фінансуванням партій не вирішено – все працює через «чорну касу».Терміново треба міняти законодавство про фінансування політичних партій.
«Я ПРАЦЮЮ В КОМАНДІ ЮЩЕНКА»
Вашу посаду можна характеризувати як «людина Президента», бо ви працювали з Кучмою та Ющенком. Чи можете ви себе гіпотетично уявити в команді нового голови держави?
Я працюю сьогодні в команді Віктора Андрійовича Ющенка.
Якщо вам надійде пропозиція працювати з наступним Президентом, Тимошенко чи Януковичем, ви відмовитесь?
Я працюю в команді Ющенка.
Просто ви приходили та йшли з «Нашої України» кілька разів…
По-перше, я та людина, яка не суміщає одночасно кілька посад, тому що тоді від цього страждає робота. Якщо я обіймав посаду на держслужбі, то намагався не брати активної участі у партійному керівництві. І навпаки.
По-друге, дійсно, в якийсь момент настала звичайна політична втома і я планував займатись зовсім новою для себе діяльністю – бізнесом.
Але трапилося так, що мені рік тому Віктор Андрійович сказав, що є проблема, яку треба вирішувати – проблема партії. Я відповів, що готовий повернутися і працювати. В травні минулого року я написав заяву про звільнення за власним бажанням з посади заступника голови Секретаріату Президента і став головою виконкому партії «Наша Україна».
Ви хочете піти з політики?
Хотів, але мабуть, не вийде (сміється). Досвід минулих років мені яскраво довів: якщо ти не хочеш займатися політикою, вона займеться тобою.
Ваш стимул займатися політикою?
Хіба хочу – мушу (сміється). Політика в більшості своїй є непрофесійною, віддає хуторянством. І дуже важко в ній перебувати, знаючи її реальний зміст. Я не маю відрази до цього, просто я б із задоволенням займався продуктивною роботою, бачив результат своєї праці – і матеріальний, і фінансовий.
Але зараз я потрібен своїм колегам. Для мене як для людини дуже багато важить товариське плече. Можливо, ви оціните це як негатив з точки зору сьогоднішніх критеріїв, але в мені це залишилося від тієї старої системи. Коли я бачу, що людині важко, то не можу її покинути. Так само не можу кинути не завершені справи.
Я насправді залишався з Леонідом Кучмою так довго, тому що в нього були важкі часи. Я вперше про це кажу, але за тиждень до того, як з’явилися касети Мельниченка, я написав заяву про звільнення і домовився у середу зустрітися с Кучмою, щоб це обговорити. А у вівторок з трибуни ВР були запущені ці плівки, і я порвав заяву…
Я розумію, що важко зараз Віктору Андрійовичу – і по-людськи, і політично. Так само і «Нашій Україні». Для мене стало принципом життя, що я мушу взяти цю планку: відродження партії.
Тобто до вас звертаються тільки як до антикризового менеджера?
Це ви мене так назвали. Я ж не люблю цих слів, бо їх не розумію.
Ну тоді – людина, що вирішує проблеми…
Я зараз отримую велике задоволення від праці. Тихо, спокійно, як казав класик, «без шума и пыли». Не зважаючи на результат, який ми отримали. Кожна перемога – це початок поразки, кожна поразка – початок перемоги. Це політичне правило і його я добре розумію. Фініш інколи буває стартом.
Які політичні місії у своєму житті вважаєте нереалізованими? Яка справа може вас «оживити» і змусити активно зануритися у політику? Партійне будівництво? Адміністративна реформа? У вас залишився певний комплекс нереалізованості?
Я заборгував суспільству проведення адміністративної і територіальної реформ. Насправді вони б докорінно змінили Україну.
«МУДРІСТЬ НАРОДУ ПРОЯВИЛАСЯ ДВІЧІ – ПЕРЕМАГАЛА ОПОЗИЦІЯ»
Перший тур виборів, за вашими ж словами і висновками експертів, пройшов майже ідеально. Чи не є це затишшям перед бурею 7 лютого? Чи реальний зрив другого туру?
Є безліч механізмів зірвати і день голосування, і саме голосування, і підрахунок голосів, і діяльність ЦВК, і проведення інаугурації. Результати виборів залежать від жадоби кандидатів до влади. У цивілізованих країнах після виборів першим іде повідомлення про те, що переміг такий-то, другим – що той, хто програв, привітав переможця. Коли я дивлюсь на нинішніх кандидатів, я важко уявляю, що вони один одного привітають. А коли обидва штаби працюють на те, щоб обійти закон і отримати додаткові голоси, це ж видно. Скандали в судах, на комбінаті «Україна», спроби зірвати роботу дільничних комісій. Тобто бажання влади більше, ніж визнання вибору людей. Тому ми можемо бути свідками складних перипетій.
Давайте по пунктах. Ви вірите у фальсифікації? Чи зрив голосування?
Припускаю…Ми можемо стати свідками проблем з проведенням інаугурації, бо зірвати її в залі Верховної Ради елементарно, а Конституція вимагає інаугурації саме в залі парламенту і на пленарному засіданні. Не хочу стати автором підказок для двох штабів, але мушу думати над цими речами. Надто багатьма інструментами вони зараз володіють, аби вибір українців не був реалізований.
Але ж Кучма мав інаугурацію в палаці «Україна», і ніхто не сумнівався у його легітимності…
На той момент діяли інші положення Конституції. З 2006 року парламент і уряд стали взаємозалежними, а відтак Президент і уряд перебувають у постійному антагонізмі.
Ви вірите у новий Майдан?
Майдан не повториться…
Що робити з новим урядом? Теоретично, Тимошенко може залишити за собою цю посаду – якщо програє вибори.
Коли зараз в ЗМІ з’являються прогнози про уряд Президента Януковича чи Тимошенко, мені хочеться запитати, а який стосунок має Президент до уряду?
От з цього і народжуються завищені вимоги до Президента і, відповідно, низька оцінка його діяльності. А потім Тимошенко виходить до телекамер і каже, що коли вона стане Президентом, в депутатів з\'являться «нові думки про нову більшість». Чи Янукович на «Інтері» мало не випалив, що ми їм так все прикрутимо, що вони побіжать в нашу сторону. Вибір людей, який був важливий для Ющенка, нинішнім фіналістам стає не потрібен.
Чого варта пропозиція Сергію Тигіпку стати прем’єр-міністром? Його ж має запропонувати на призначення парламентська більшість! Чи може в того, хто це виголошує, написана нова Конституція, в якій чітко виписано, що прем’єра призначає Президент?
Як би обидва кандидати не намагалися «породити» в умах депутатів «нові думки» щодо нового формату більшості, вони глибоко помиляються. В минуле канули ті часи, коли народний депутат займав позицію за сигналом із того чи іншого будинку. Цього вже не буде ніколи. Якщо Юлія Володимирівна думає, що вона залишить за Турчиновим чи своєю людиною уряд, то вона перебільшує, бо уряд буде сформований протилежною політичною силою. Якщо Віктор Федорович плекає надії, що він сформує уряд, він ще більше помиляється, бо йому скажуть: «Ти вже маєш прокурора і двох міністрів – і сиди тихенько на Банковій». А якщо відбудуться парламентські вибори, а цього не уникнути, то при Президентові Тимошенко більшість в залі отримає Янукович і навпаки. Мудрість українського народу за ці п’ять років двічі проявилася – перемагала завжди опозиція. І тоді побачимо, які уряди будуть сформовані. Мрії про моновладу в Україні закінчилися, а тому слід шукати цивілізований компроміс у центрі.
Фіналістам президентських перегонів слід задуматись над тим, що 30 травня відбудуться місцеві вибори, буде сформована нова місцева влада. Закликаю центральну владу бути дуже обережною стосовно місцевої. Бо за ці п’ять років місцева влада навчилася не довіряти центральній. І коли кажуть, що наступить фінансовий рай для місцевих громад з прийняттям підходів пані Тимошенко щодо місцевих бюджетів – це великий обман. А Янукович взагалі не має відповіді на цю проблему…
Теоретично можливо: Тимошенко прем’єр за Президента Януковича і навпаки.
Вам не здається, що зараз взагалі може обійтися без дострокових парламентських виборів?
Це неможливо.
Фракція НУНС за всіма розрахунками стає ключовою для переможця президентських виборів. Хоч ви і не маєте жодного стосунку до фракції, як вважаєте, чи знайдеться в НУНС більшість, яка освятить коаліцію з Партією регіонів?
Спільного між фракцією і партією «Наша Україна» стільки ж, скільки у словах однакових за звучанням і різних за значенням. Прикладом, косою, якою косять траву, і косою в зачісці. У фракції невелика кількість людей, які дійсно є «нашоукраїнцями». Мені дуже шкода, що багато депутатів використовують бренд «Наша Україна», але хай це буде на їхній совісті.
І ви, і Ющенко кажете, що багато чого йому зробити завадила політреформа…
Не проведення політичної реформи винне, а незавершеність політичної реформи. Якби у 2006 році Олександр Мороз не розвернувся і не створив одномоментно коаліцію з ПР і КПУ, то могло бути все по-іншому. Хочу нагадати, що основним змістом коаліційної угоди між НУ, БЮТ і СПУ було якраз продовження політреформи. І якби було реалізоване все те, що планувалось, сьогодні Україна була б в зовсім іншою і Ющенко міг обратися на другий термін.
А новий Президент що буде робити з політреформою? Чи буде намагатись переробити її під себе?
Те, що я чую сьогодні від двох фіналістів, – вони хочуть повернути фактично ту модель, яка була за часів Леоніда Даниловича Кучми. Ця модель згубна для України. Але не зважаючи на всі заяви, що нинішня модель погана, до старої вже ніхто не повернеться. Вона недосконала, але вона прокладає дорогу до встановлення європейської моделі влади в Україні. Поворот до того, що було до 2004-го року, – це заперечення будь-яких реформ в Україні.
Які основні завдання повинен буде виконати новий Президент?
Якщо брати зовнішню політику, за яку він несе відповідальність, – це вступ до ЄС, зона вільної торгівлі з РФ і газотранзитна система.
Якщо говорити про владу взагалі, вона повинна провести земельну, адміністративну, територіальну реформи. Ці реформи відкриють дорогу до цивілізованого світу.
Ющенко став перехідним Президентом – Президентом часу, коли остаточно зламана олігархія, але демократія ще незріла. Наступний глава держави збудує нову систему? І чи втримається він у кріслі весь термін?
Сьогодні майбутні реформи залежать від парламентської більшості і уряду. Адже саме вони визначають курс країни і держави. Очевидно, що найближчі роки інститут президентства може зазнавати корекції. Будь-який новообраний Президент буде боротися за свої повноваження. Але заявивши про європейські претензії, чи слід нам повертатися назад…
Коментарі — 0