Лідери Євромайдану. Обличчя, які відкрила революція

Від монумента Незалежності і до самого Хрещатика встановлено близько десяти наметів громадських організацій і рухів. Вони з’явилися одразу після розгону мирної акції студентів уніч на перше грудня. Тут і «правий сектор», і «афганці», низка правозахисних організацій, а також громадський сектор Євромайдану, рух, який виник саме під час цієї акції протесту, що триває уже 40 діб. На іншому боці Хрещатика, біля будівлі Федерації профспілок України, а також від головпоштамту до Бессарабського ринку встановлені «політичні» намети. Після того, як опозиційні політичні партії приєдналися до громадянського Євромайдану, між учасниками протесту було розподілено функції співіснування. Наприклад, збирають гроші у прозору скриньку і контролюють витрати «політичні», за ними також закріплена сцена для виступів і дрібні побутові обов’язки. Громадські активісти взяли на себе функцію інформування учасників протесту за допомогою листівок і груп в соціальних мережах, приготування їжі, обігріву і поселення. Все це вони також розподілили між «своїми». «Наприклад, кампанія «НЕ ЗЛИй Майдан» займається поширенням інформації, розклеюванням наліпок. Та частина активу, яка лишилася на Михайлівській площі, займається побутовими речами. У них там склад продуктів харчування, побутових речей. Вони їх збирають, сортують і передають різним групам, яким потрібно», - розповідає один із координаторів Громадського сектору Євромайдану Олександр Мельник.

За його словами, розселення активістів відбувається здебільшого поза Майданом, у костелі, фітнес-центрах, які пропонують свої приміщення, а також організовано в різних частинах Києва. Якщо виникне потреба, запевняє активіст, у них є можливість розселити тисячі гостей. Приготуванням їжі і розселенням приїжджих займалася із самого початку протестів львівська активістка і журналіст Василина Думан. Після розгону Майдану в ніч на 1 грудня допомагала на Михайлівській площі, формувала волонтерські бази, проводила тренінги для людей про поведінку у натовпі і ліквідацію провокацій. Потім зайнялася створенням креативного відділу Євромайдану, який займається розповсюдженням просвітницьких, мотивуючих матеріалів. «Тут я перш за все як громадянин, який хоче бути поряд із своїм народом», - пояснює Думан свою мотивацію участі у протестах. Окрім неї організацією навчань на Євромайдані займаються активісти громадянської кампанії «Європатруль». Її координатор Микола Воробйов проводить тренінги для активістів, нинішніх і майбутніх лідерів. Один з найцікавіших - курс політичної підготовки. В його рамках можна виділити тренінг «від гасла до депутатського крісла в сучасних українських реаліях». Але необов’язково, щоб усі слухачі після прослуховування навчального курсу йшли в політику. Головна мета – прищеплювати молоді, яка займає активну громадянську позицію, лідерські якості, розповідає учасниця кампанії Анна-Маргарет Козинець. Окрім тренінгів цілком реально потрапити на безплатні курси англійської мови. Для цього всього лише слід натрапити на відповідне оголошення, що розвішуються на Майдані.

{4}

-- Політики не помічають

Тренінги можуть виявитися неефективними, якщо знання, що були здобуті під час їх проведення, не знайдуть в активістів застосування. Гарним майданчиком для лідерського зростання могла б бути для молоді участь в діяльності нової всеукраїнської громадської організації «Майдан», утвореної на ґрунті Євромайдану. Однак, це тільки на перший погляд. Попри високу мету консолідації різних рухів і політичних партій, організація створена в інтересах політиків, а думка громадськості при формуванні її керівництва не була врахована. Принаймні, у цьому переконані громадські активісти, з якими поспілкувався «Главком». За словами Олександра Мельника, у питанні фінансової звітності організації відсутня прозорість. Окрім того, незрозумілим є механізм формування керівних органів. «Наприклад, включення Ігоря Луценка як нашого представника там взагалі не обговорювалося», - нарікає Мельник. Заради справедливості слід сказати, що одна з вимог громадськості була таки задоволена: інститут співголів у ВО «Майдан», який був з початку, скасовано. Натомість затверджено 7 членів президії Ради організації, троє з яких є народними депутатами, представниками провідних опозиційних партії країни, а ще однин член Ради є колишнім народним депутатом від БЮТ Михайло Волинець, якого позиціонують як представника Незалежної профспілки гірників. Громадські активісти підозрюють політиків у тому, що рішення, які ухвалюватимуться організацією, не враховуватимуть інтересів громадського сектору. І позиціонування організації як понадпартійної буде лише красивою обгорткою. Досвід підказує, каже активістка громадської організації «Відсіч» Христина Груник, що створення подібних організацій як ВО «Майдан» - помилка. «У нас, коли я була учасником Помаранчевої революції і активістом «Пори», був принцип - понадпартійність. Це було помилкою, такий статус організації, бо тоді були люди, які зараз уже могли би бути на тому рівні, щоб брати на себе відповідальність, і, можливо, навіть висувати свої кандидатури в президенти», - каже Груник. Тоді, у 2005-му, після розвалу «Пори» у політиці «на плаву» зміг лишитися тільки Владислав Каськів, який дивним чином залишився у владі і при «біло-синіх». Навряд чи це є вдалим прикладом майданчика для відкриття нових облич як для політики, так і для громадського сектору.

-- «Не політика в мені»

Не чекаючи на подальші кроки політичних лідерів, а також на поки що незадоволену вимогу громадськості до політичних лідерів опозиції обрати з-поміж себе єдиного кандидата на президентські вибори 2015 року, громадські організації уже створили своє громадянське суспільство на окремо взятому Майдані Незалежності. А щоб розширювати кордони умовної «Запорізької Січі», як Євромайдан уже встигли охрестити російські журналісти, була утворена громадська рада представлених на Майдані громадських організацій і рухів. Її мета - координація дій всіх активістів і об’єднань. Саме на зборах Ради вирішується, чи ітимуть колони активістів на Межигіря, чи блокуватимуть державні установи, чи залишатимуться на Майдані і укріплюватимуть барикади. Необхідність об’єднуватися громадським рухам виникла через поступове зменшення учасників протесту, а також нерішучість лідерів політичної опозиції. «Ми бачимо тенденцію згасання активності, настроїв людей, які перебувають на Майдані. Наприклад, кияни багато допомагають теплими речами. Якщо на самому початку акції два дерев’яних будиночки, що встановлені на Майдані, були забиті речами, поряд з ними доводилося ще ставити тент, бо місця не вистачало, то зараз речі розміщено лише в одному будиночку, який стоїть напівпорожнім. Кияни менше допомагають. Є розуміння, що потрібно працювати в іншому форматі», - наголошує активіст Мельник. Але підкреслює, що все поза політикою, бо людям вона набридла. «На днях мені зателефонував один з киян, який нам постійно постачає паливо, дрова, поповнює рахунки тощо. Каже, що якщо ми вестимемо з «політичними» хоч якийсь діалог, можемо забути про підтримку з його боку, з боку його колег», - розповів активіст. Пояснення просте – бажання бачити нові обличчя в громадських рухах, а не політичних, бо у політиків репутація не найкраща, щоб з ними зв’язуватися.

Новий формат – це утворення загальнонаціонального громадського руху на кшталт польської «Солідарності», у якого було багато лідерів, і далеко не завжди політичних. Якщо до українських реалій, то довіра до нинішніх політичних лідерів не велика, кажуть активісти. Попри це, нові обличчя в політиці наразі не на часі, вважає один з лідерів студентського крила Євромайдану Младена Бринська. На її думку, нині є інші пріоритети, зокрема - формування громадянського суспільства. «Ми зосереджуємося на громадській роботі, і нам не важливо, хто буде основним лідером і поведе за собою... Важливо розподіляти роботу по напрямках, формувати конкретні пропозиції щодо реформування країни, а не шукати лідерів», - вважає Бринська. Реформувати країну можна ефективно, якщо вносити свою особисту частку у корисну справу, на своєму ріні, займаючись громадською діяльністю, переконує громадський активіст Катерина Чепура. На її думку, нові обличчя в політиці обов’язково будуть, слід лише почекати. «Для створення справді професійних і чесних політиків потрібен ґрунт, який саме зараз закладається. Його творить громадське середовище», - каже вона і додає, що це справа часу.

{7}