Нові обличчя в Раді: друг Віри Ульянченко та організаторка концертів Таїсії Повалій

«Главком» продовжує серію матеріалів про новоспечених народних депутатів, які прийшли в парламент замість політиків, що перейшли роботу у виконавчі і судові органи влади. Днями присягу на вірність Україні склали ще четверо депутатів: «бютівці» Олександр Чубатенко з Києва і Олена Калганова з Донецька, а також «свободівці» Тарас Осауленко з Києва і Маркіян Лопачак зі Львова. Вони замінили представника ВО «Батьківщини» Сергія Саса, який став суддею Конституційного суду, Валерія Лунченко, новопризначеного глави Закарпатської ОДА і членів ВО «Свобода», тепер уже Генпрокурора Олега Махніцького і голову тернопільської ОДА Олега Сиротюка.

{1-}

Олександр Чубатенко,

народився 11 листопада 1960 року

Новоспечений депутат є соратником Анатолія Гриценка по партії «Громадянська платформа», хоча інші джерела, в тому числі офіційні на момент його реєстрації кандидатом в депутати кажуть, що він безпартійний. Так чи інакше, Чубатенко потрапив до парламенту за квотою ВО «Батьківщина», замінивши в Раді призначеного суддею Конституційного Суду Сергія Саса.

Свою трудову діяльність розпочав у середині 70-х років, після закінчення енергетичного факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості, здобувши фах інженера-електрика. До середини 90-х років минулого століття працював на різних керівних посадах київських промислових підприємств. Цікаво, що з у 1989 – 1991 роках, коли Україна здобувала незалежність був секретарем ВЛКСМ України у виробничому об'єднанні «Точелектроприлад». Згодом працював депутатом Жовтневої райради в Києві. У 1998 році Чубатенко став народним депутатом України, здобувши перемогу у мажоритарному окрузі в Києві. Пов’язуючи своє майбутнє з політикою, вступив до навчання у МАУП, яку закінчив у 2003 році, здобувши спеціальність міжнародний політолог.

З 2007 до 2009 року працював на посаді начальника Головного управління економіки Київської обласної державної адміністрації за часів панування на Київщині Віри Іванівни Ульянченко, «правої руки» тодішнього президента Віктора Ющенка. Із закінченням президентства Ющенка зупинив своє політичне зростання і Чубатенко. Під час парламентських виборів опинився у списку ВО «Батьківщина» під №71, чого трішки не вистачило, аби стати парламентарем ще два роки тому. Сьогодні Чубатенко є головою правління громадської організації «Київська економічно-політична фундація».

Цікавою є інформація про статки нового депутата. У декларації за 2011 рік він вказав аж 1311 грн доходу. З документів свідчить, що цей прибуток політик отримав з дивідендів, або процентів у банку. Незважаючи на такі мізерні доходи, депутат має у власності два автомобілі: Ford Taurus, 1997 року та Nissan Tiida, 2008 року випуску. Сам декларант вартість своїх автомобілів у документі не вказав. Окрім того, Чубатенко має на рахунках в банку 93630 грн. Політик також задекларував три земельні ділянки: 1500, 4000 і 1200 кв. м. Площа задекларованої квартири становить 34,9 кв. м.

{2-}

Олена Калганова,

народилася 9 грудня 1969 року

Про Калганову у відкритих джерелах небагато згадок. Відомо тільки, що Олена Валеріївна родом з Донецька. Її фірма займалася організацією культурно-масових заходів, а саме організовувала свята: від Дня Макіївки і Дня шахтаря до концертів іншої депутатки «регіоналки» Таїсії Повалій. Під час парламентської виборчої кампанії 2012 року в реєстраційних документах було вказано, що Калганова є керівником департаменту комунікацій громадської організації «Фронт змін». ЗМІ називають її учасницею «ситуативної кімнати Яценюка», на момент реєстрації кандидатом в депутати вона була безпартійною, до списку ВО «Батьківщини» потрапила за №72. Вона стала депутатом замість новопризначеного глави Закарпатської ОДА Валерія Лунченка. У 2007 році майбутній депутат працювала на посаді заступника начальника управління із зв’язків з громадськістю в Міністерстві надзвичайних ситуації, коли його очолював Нестор Шуфрич. Однак, після «другого пришестя» Тимошенко в уряд, вона звільнилася.

Відповідно до декларації за 2011 рік, керівник департаменту комунікацій громадської організації заробила 35,5 тис. грн, з яких уся сума є заробітною платнею. Депутат також задекларувала квартиру, площею 77,5 кв. метрів, а також автомобіль Volkswagen Transporter, 1992 року випуску.

{3-}

Тарас Осауленко,

народився 13 лютого 1964 року

Осауленка з 2008 року називають «міністром закордонних справ «Свободи». Він закінчив факультет французької мови Київського інституту іноземних мов. Не дивно, що в українських націоналістів донедавна були дружні стосунки з французьким «Національним фронтом», який колись очолював Жан-Марі Лє Пен, а нині його молодша донька Марін Лє Пен. Та із останньою її заявою про визнання результатів референдуму в Криму навряд чи дружні стосунки двох націоналістичних партій будуть такі, як в минулому.

«Зайшов» до парламенту Осауленко замість тепер уже Генпрокурора Олега Махніцького.

Якщо вірити інформації про доходи за 2011 рік, то родина Осауленків задекларувала всього 27 тис. 200 грн. Причому, відповідно до документу, єдиним годувальником в родині є новоспечений депутат. Окрім того, Осауленко задекларував квартиру вартістю 43 000 грн, а також автомобіль Hyundai Elantra за 168 тис. грн. Члени його родини володіють квартирою площею 30 кв. метрів, земельною ділянкою 1800 кв. метрів, садовим будинком площею 61,5 кв. метри, а також автомобілем Mazda 3, вартість якого не вказана.

{4-}

Маркіян Лопачак

народився 10 червня 1980 року у Львові

Маркіян Лопачак розпочав свою активну діяльність як громадський активіст у 1994 року в лавах організації української молоді «Спадщина». За 10 років став членом проводу цієї організації. Окрім того, у 1997 році вступив до лав товариства сприяння Збройним Силам та Військово-морського флоту «Патріот України». Тоді цю організацію очолював нинішній глава Ради нацбезпеки і оборони України Андрій Парубій, також львів’янин. У 2006 році апетити Лопачака зросли, він розпочав політичну кар’єру. 26-річного політика обрали депутатом Львівської міськради, він стрімко пішов угору в ієрархії на той час позапарламентської партії, але потужної в регіоні «Свободи». За деякий час після обрання депутатом його включили до політради націоналістичної партії. У 2007 році відзначився участю в бійці з комуністами, які проводили свою акцію біля монумента Слави з нагоди 90-річчя Жовтневої революції. Його затримала міліція за хуліганство, однак справу так і не відкрили. У цьому ж, 2007 році керівництво партії вирішило відправити активного Лопачака керувати обласним осередком на Вінниччині, у 2009-му він очолював Дарницький районний виборчий штаб партії на позачергових виборах в столиці України. Після виборів повернувся до керівництва Вінницькою обласною організацією. З 2010 знову став депутатом Львівської міської ради, згодом більшістю голосів обраний її головою. На цій посаді працював до останнього часу. Став депутатом замість призначеного головою Тернопільської ОДА Олега Сиротюка.

За 2011 рік політик задекларував 340 тис. гривень, автомобіль Toyota Rav 4 Long 2008 року випуску. Сукупний дохід членів його родини становив три роки тому 361 тис. 370 грн. Окрім того, на них записана земельна ділянка площею 1700 кв. метрів, житловий будинок 37 кв. метрів, квартира 108,4 кв. метри.

Хто раніше поповнив парламентські ряди, читайте тут