Бути українцем в Криму – небезпечно. Півроку окупації (ІНФОГРАФІКА)

Півріччя псевдореферендуму в Криму символічно ознаменувалося не тільки підбиттям підсумків голосування в нелегітимний представницький орган Криму, але насамперед нічим невмотивованими обшуками членів Меджлісу кримськотатрського народу. В Криму продовжують розгортатися репресії проти всіх груп громадян, що не приймають факту анексії Півострову. І у України фактично немає адекватних можливостей на це вплинути. Тиск на «неблагонадійних» всеціло вкладається в соціокультурні російські плани зробити півострів всеціло російським в широкому сенсі цього значення, залишаючи при цьому фасадні шпалери поліетнічності, які при цому не кріпляться на реальні факти та дії.

Так, під справжній каток своєрідного 37-го в 2014 році потрапляють не тільки кримські татари, але й українці. Бути українцем в Криму сьогодні небезпечно, і для цього навіть необовязково голосно проявляти свої проукраїнські позиції, як активісти, які були змушені покинути півострів. Для цього достатньо, наприклад, просто висловлювати бажання, щоб, твої діти навчалися українською, чи отримувати інформацію на одній з «державних мов» в Криму. Адже, відповідно до квітневої конституції анексованого Криму, українська поруч з кримськотатарською та українською визнана «державною» (ст. 10).

Проте, числені факти говорять про всеціло зворотнє.

Українці були на півострові «меншиною в меншині», тобто, складали в регіоні етнічну меншість на тлі загальної більшості в країні. Етнічні українці становлять в Криму 24,4% мешканців. І тут ми спостерігаємо числені репресивні заходи до активістів, нещодавні репресії стосовно Лізи Богуцької (допити, вилучення техніки, звинуванчення) справа Олега Сенцова (ув’язнення) за надуманими звинуваченнями. Правозахисники констатують порушення прав людини в Криму

- на свободу зібрань,

- особисту недоторканність,

- свободу віросповідання (тиск на вірних та священників УПЦ КП)

- свободу асоціацій

- вираження думки

А ще складніше, коли ви з українським паспортом хочете влаштуватися на роботу, навіть не на державну, чи отримати повноцінні медичні послуги, - не зможете, відбується продовження раундів тиску для отримання російських паспортів

Однак, сьогодні, окрім порушення громадянських прав, стосовно українців значною мірою порушуються культурні, мовні, освіті права українців в Криму.

Загальновідомо, що за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, українську вважали рідною, або своєю першою мовою - 10% громадян Криму. Втім, якщо до до анексії української у ЗМІ було обмаль, сьогодні її практично немає. Так, у ЗМІ переважали видання російською мовою, тиражі газет на українському, кримськотатарському і інших мовах не перевищували 5% від їх загального обсягу. Втім, сьогодні в Криму фактично не залишилось україномновних друкованих ЗМІ, офіційних версій регіональних та комунальних ЗМІ українською мовою. На кримському телебаченні залишили одну українську програму з чотирьох, які існували раніше. Відбувається блокування для мешканців Криму україномовних сайтів.

Незважаючи на декларативні статті Конституції Криму (ст. 10) стосовно державних мов української, російської та кримськотатарської – весь документообіг в Криму відбувається російською мовою. Фізично нереально отримати адміністративні послуги українською мовою. Тільки на офіційному сайті Госсовета Криму є переклад новин українською мовою, сьогодні на рівні всіх міністерств, комітерів, районних адміністрації немає перекладу інформації та рішень кримськотатарською та українською мовами, українських та кримськотатарських версій сайтів. Більше того, незважаючи на постанову Совєта Міністрів Криму від 27 червня 2014 года № 158 стосовно міністерства юстиції Криму та зобов’язань перекладу законів та нормативно-правових актів українською, в публічному просторі ви її не знайдете, всі всі рішення розміщено російською мовою.

В Севастополі було закрито відділення всеукраїнської органзізації «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Особливо помітними та карколомними є зміни в освіті та порушення прав українців на освіту рідною мовою. Зокрема, до моменту анексії в Криму існувало 7 шкіл з українською мовою навчання. В 165 школах навчання відбувалося й українською й російсьою мовами. Одна школа була, де навчання відбувалося українською та кримськотатарською мовами. І всього 333 – виключно з російсьою мовою навчання.

Так чи інакше, 8,2% дітей в Криму навчалося українською мовою.

З моменту анексії півострову ситуація кардинально змінюється, фактично в єдиній українській школі-гімназії в Сімферополі зберігається тільки 1 паралель для навчання українською. (1 вересня тут почали свою роботу 9 класів з українською мовою навчання та 31 російськомовний клас.) Закриваються інші українські школи в Щолкіно та Керчі. Тобто сьогодні українськими в Криму залишаються 4 школи, але їхне україномовне майбутнє сумнівне. Відбувається тотальне скорочення класів з викладанням українською мовою. В Таврійському національному університеті ліквідовано факультет української мови та українознавства.

В Криму вибудовано фактично негласну адміністративну систему тиску щодо скорочення україномовної освіти, тиску на батьків та вчителів щодо «отримання» відмови від навчання українською. Зокрема, через міністерство на директорів шкіл здійснюється адміністративний тиск щодо виключення з системи освіти української як факту, непотрібної «проблеми», директори ставлять відповідні «завдання» перед вчителями, які в свою чергу тиснуть на батьків, фактично погрохуючи майбутніми проблемами в навчанні для дітей. В цій ситуації складно знайти будь-який правди та захисту.

Відповідно до роз’яснень Міністерства освіти Криму від 25.06.2014 № 01-14/382 вказується, що «преподавание и изучение государственных языков Республики Крым (українська та кримськотатарська) не должны осуществляться в ущерб преподаванию и изучению государственного языка Российской Федерации.», тобто російської мови.

Критерії «ущербу» не визначено, і органи влади та самоврядування мають безпосередній вплив на мовні практики в освіті, фактично забороняючи навчання українською.

А в рекомендаціях КРІПО стосовно навчального процесу викладання в школах з с «родным (нерусским) языком обучения» вивчення української мови за кількістю годин в 2 рази менша, ніж російської мови, так на українську мову та літературу відводиться 15 годин, а на російську мову та літературу сукупно 28 годин. Показово, що іноземна мова також вивчається 15 годин на тиждень. Фактично рідна мова прирівняна до іноземної за цим критерієм.

Серед гуманітарних предметів в навчальних закладах звичайно як факт зникли історія України, українська література. Оцінка змісту російських підручників для Криму окрема тема дослідження, але там є доволі контрверсійні речі і контексті прав українців та кримських татар.

Цікаво, що у зв’язку з нестачею підручників з гуманітарних дисциплін. Зокрема з всесвітньої історії негласно вчителям дозволяли користуватися українськими підручниками та методичними розробками, втім, якщо якись перевірки виявляють знаходження українських підручників у вчителів гуманітраних дисциплін, на них починається адміністратиний тиск, це розцінюється як прояв нелояльності. Фіксуються численні факти скорочення вчителів української мови. Умовно, якщо з українського філолога не станете вчителем фізики за місяць, - звільняйтеся.

Отже, незважаючи на численні декларації про недискримінації українців ми бачимо тотальне порушення прав українців, як громадських так і прав в сфері культури, мови, права на інформацію. Відповідні тенденції тільки збільшуються з моменту анексії півострову з боку РФ. Тривогу викликає фактична відсутність реального впливу на цю складну ситуацію з боку України та міжнародних структур, і ще, щось подібне відбувається в окупованих районах Донбасу, де також бути українцем небезпечно.