Інститут світової політики презентував фотопроект «Грузія 2000 vs. Грузія 2010»

Фотороботи належать відомим грузинським фотографам, серед яких Юрій Мечетов, Ґоґа Чанадірі, Іраклій Дзнеладзе, Аміко Кавтарадзе, Дінара Оґанова, Бесо Ґулашвілі, Леван Чхатарашвілі та та інші. «Ми свідомо відбирали світлини лише грузинських фотохудожників,» - підкреслив, відкриваючи виставку, Віктор Шлінчак, голова наглядової ради Інституту світової політики. Це дозволило створити неповторну атмосферу автентичної Грузії, яку під час презентації вдало доповнювали виступи народних танцювальних колективів та національні страви.

Грузія у 2000 та у 2010 роках – це дві різні реальності, що власне і демонструє спеціальний фото проект. На більшості фотографій одні й ті ж райони, місця, будівлі відділені лише часом: роками бурхливих змін. Реформи створили нове обличчя Грузії і повернули у серця грузинів віру та гордість за свою країну.

«Ця виставка демонструє, що може зробити вільний народ у вільній країні», - поділився враженнями з першими відвідувачами виставки почесний гість Валдас Адамкус, президент Литви (1998-2003, 2004-2009 рр.) і щирий друг Грузії. Саме він, разом з колегами президентом України Віктором Ющенко та президентом Польщі, нині покійним, Лєхом Качинські, поспішили до Тбілісі під час російсько-грузинської війни 2008 року, щоб не лише висловити підтримку грузинському народу, але й захистити демократичні цінності та принципи міжнародного права.

«Цей крок надовго залишатиметься в пам’яті грузинського народу», - зазначив Грігол Катамадзе, Надзвичайний і повноважний посол Грузії в Україні, презентуючи фотопроект. Він також підкреслив, що надзвичайно пишається своєю державою, яка завдяки внутрішній силі грузинського народу за короткий проміжок часу змогла перетворитися з відсталої, постсоціалістичної країни в одного з лідерів демократичного розвитку та ліберальних ринкових реформ.

Не стримував емоцій й український президент (2004-2010) Віктор Ющенко, який також завітав на презентацію. «Я пам’ятаю Грузію у 2005 році, коли реформи тільки-но розпочиналися. Я пам’ятаю події 2008 року, коли мій товариш Міхеїл Саакашвілі, завжди такий багатослівний, зателефонував і сказав у слухавку лише кілька слів, які змусили нас залишити все і поспішити йому на допомогу. Він тоді сказав: вони йдуть на Тбілісі », - пригадав Ющенко. За його словами, наразі сьогодні в Європі є дві країни, які складають екзамен на відданість демократії, - Грузія та Україна.

Переглядаючи експозицію, відчуваєш, що Грузія набагато краще впоралася з таким завданням. І аргументом цьому є не лише нові будинки, модернізовані аеропорти, залізниці, багатоповерхові готелі і такі шедеври сучасної архітектури як міст Миру в Тбілісі. Головною ознакою демократичної перспективи Грузії є зміни в очах пересічних громадян, зафіксованих на фото. Безнадія та зневіра мешканців Грузії 2000 різко контрастують з піднесенням та впевненістю людей, які репрезентують нову країну - Грузію 2010. Вдивляючись у натхненні обличчя, дивуєшся мимоволі: яких помилок вдалося уникнути маленькій кавказькій країні, яка, здавалося б, йшла тим же шляхом, що Україна. Обидві держави розпочали новий відлік часу від подій Революції троянд та Помаранчевої революції, але, якщо Грузія покрокувала далеко вперед, ми й досі блукаємо бездоріжжями невдалих демократичних перетворень.

Тим не менше, між українцями і грузинами залишається багато спільного. На цьому під час презентації наголосив Джон Теффт, Надзвичайний і повноважний посол США в Україні. «Мені пощастило бути послом Сполучених Штатів у всіх трьох країнах, які сьогодні тут представлені, а саме у Литві, Грузії та Україні», - відзначив американський дипломат. «І можу з власного досвіду сказати, що ці народи багато об’єднує, але є одна особлива спільна риса: це непереборне бажання жити у вільних, демократичних країнах і бути частинами західного світу. »

Серед перших відвідувачів виставки були відомі українські політики, громадські діячі, експерти, митці. Виставка триватиме до 25 грудня.

Оксана Пилявець

Фото: Станіслав Груздєв, Роман Малко