Селфі з Президентом

Це могло бути звичайне надвечір’я п’ятниці. Студенти поспішали б додому, мами з дітьми спокійно прогулювалися парком, старше покоління сварилося б у чергах і маршрутках. Рутину порушив Петро Порошенко. Щойно він завершив знайомити обраних із «Стратегією реформ-2020» і під схвальні вигуки тих, кого всередину не пустили, вийшов з університету імені Франка.

- Ходіть швидше! Він уже на вулиці! - кричить до подруг дівчинка у холі Університету. Буквально за секунду, перед пам’ятником Франку, Порошенко показуватиме, як жити по-новому.

-- Вулиця Університетська

Збуджений натовп людей заполонив навіть проїжджу частину. Через візит Порошенка у центрі заздалегідь перекрили рух транспорту. Але президентська охорона, львівські міліціонери та працівники СБУ акуратно відтісняють людей на хідники. Перші говорять російською й поводяться дещо вихованіше.

Львів’яни вітають Порошенка оплесками. Прихильники і прихильниці, попри охоронців, наближаються до свого кумира. Можливо, раз у житті випаде нагода привітатися за руку з Президентом. Перед тим, як його проковтне натовп, Порошенко спілкується з двома літніми жінками, які прийшли явно не для того, щоб потім похвалитися знайомим. У тихій розмові чітко звучить: «80-та окрема аеромобільна бригада».

Порошенка супроводжує мер Львова Андрій Садовий. До нього менше уваги, але все одно є ті, хто має до міського голови питання/скарги/пропозиції.

- Пані, ми не даруємо квартири!, - дивлячись прямо в очі жінці з давно не фарбованим волоссям, чітко вимовляє Садовий.

- Знаєте, я вам уже не тільки квартиру подарувала!, - голосно обурюється співрозмовниця.

Вже за секунду їх не чути. Чергова хвиля вигуків несеться натовпом. Охорона не дозволяє людям спуститися з бордюру. Але якщо гора не йде до Магомета, тоді Магомет йде до гори – Порошенко крокує вздовж хідника, простягаючи руку для привітань.

- Доброго дня! Як ви поживаєте? Добрий день вам! Я вас вітаю! Дякую, дякую вам!, - однією правицею розриває шаблони п’ятий Президент України.

- Петре Олексійовичу, ой, дуже раді, дуже раді! - ледь не вибухає від емоцій жвава пані.

- Хто відповість за Іловайськ? – втручається дідусь.

- Так! Так! - навіть не чуючи, про що йдеться, підтримує екзальтована жінка.

Посеред дороги на Порошенка чекає до непристойності блискучий чорний Mersedes S600. Президент повертає до автомобіля, і охорона може нарешті зітхнути з полегшенням.

- А-а-а… Він іде до машини, - засмучено промовляє хтось зі студенток.

Чи то почувши її, чи, розпашілий від теплого прийому львів’ян, вирішивши засвідчити свою демократичність, Порошенко пропонує охоронцям трішки рок’н’ролу:

- Все! На машині не поїдемо – пішки підемо! - махає рукою, збурюючи оплески.

Чоловіки формують коридор по боках від Петра Олексійовича, перепрошуючи тих, хто хотів іти мало не під руку з ним.

Найбільше пощастило юнаку у білій сорочці. На прохання сфотографуватися Порошенко сміливцеві не відмовляє. На зло охоронцям і на заздрість навколишнім хлопець робить із Президентом селфі.

За хвилину процесія повертає на вулицю Січових Стрільців. Порошенко впевнено задає швидкість пообіднього променаду. Армія фанатів підтюпцем біжить за ним.

-- Вулиця Січових Стрільців

На тротуарах і велодоріжках рух припиняється. Перехожі завмирають, не розуміючи, звідки посеред вулиці така хмара людей. Щойно їхні погляди вхоплюють у параді Порошенка, стає по-радісному гамірно. З вікон і скляних дверей магазинчиків усміхаються продавці і відвідувачі. Хтось приєднується до ходи, не питаючи, куди вона прямує. Президент на обидва боки по черзі махає рукою і голосно дякує. Вздовж вулиці піднімаються та опускаються смартфони.

- Молодець! Молодець! Молодець! – скандують львів’яни.

- Слава Україні! - періодично вигукує найголовніший вінничанин країни.

Хода наближається до проспекту Свободи. Президент тисне руки всім, кого зустрічає перед пішохідним переходом. Наступний пункт у маршруті – стометрівка перед оперним театром.

-- Проспект Свободи

- Доброго дня! Вітаю вас!, - Порошенко підходить до старої гвардії шахістів, які займають лавочки вздовж алеї.

- Ото президент! Ото президент! - вигукує один з місцевих гросмейстерів.

- Петре Олексійовичу, питання національної безпеки не закрите! - користується нагодою зауважити сивочолий дядечко.

Президент усім тисне руки, не відповідаючи. Натовп рухається алеєю далі.

- Обережно! Обережно… - без надії сподіваючись, кричить художник-карикатурист. Візиту Порошенка він не тішиться. Хтось уже посунув його розкладний стілець. Ще мить – і натовп змете стенд із шаржами. Але в останній момент вуличне мистецтво рятує один із охоронців:

- Праворуч! Звертайте праворуч!

Неорганізована колона змінює вектор і прямує до музею імені Шептицького. Трохи збоку за ходою спостерігають двоє: юнак у чорній куртці та волонтерка у фірмовому жилеті благодійного фонду і з контейнером для грошей на шиї.

- Що відбувається? - нічого не розуміючи, запитує дівчина.

- То президент! То президент приїхав! – упізнає Порошенка хлопець.

Такою цю п’ятницю волонтерка уявити не могла. Емоції вона збирає у єдиний вигук:

- В нат-у-у-у-рі!

-- Національний музей імені Андрея Шептицького

Процесія переходить дорогу до музею. Нещодавно до процесії приєднався захеканий дідусь в окулярах. Він біжить за Порошенком із кульком в одній руці і телефоном у другій. Сфотографувати Президента? Виклик прийнято! Коли дідові лишається здолати буквально декілька метрів, і він зупиняється, щоб увімкнути камеру мобільного, Порошенко опиняється по той бік масивних дверей.

- Не встиг! - коротко зітхнувши, засмучується старий. Проте не йде геть. Разом із багатьма людьми він залишається біля сходів, щоб за півгодини таки зробити омріяне фото. Починають обмінюватися враженнями. У центрі уваги – вже не вперше – президентське рукостискання. Чоловік у зелених штанях і чорній шкірянці простягає долоню знайомому:

- Тримай руку!, - хвалькувато каже приятелю. - Не мий два тижні!

Рукостисканнями задоволені не усі. Хлопець крізь зуби говорить до товариша:

- Чуєш, не треба було йому жати руку. Він Путіну руку жав.

Компанія юнаків, аби вбити час, ділиться політичними вподобаннями. Трохи згодом хлопці знудяться й підуть геть, Порошенка так і не дочекавшись.

- Та який Ляшко? Ти що, гониш?

- А за кого голосувати?

- Так є ж нормальні партії…

Нудьгують і охоронці. Поки чекають на Президента, обговорюють машини і дівчат:

- О, диви, - голосно регоче невисокий кремезний чоловік у потертій шкірянці, кивком вказуючи на молоду азіатку зі смартфоном. - Навіть китаянка якась прийшла! А їй воно нащо треба? Гляди, навіть за бордюр заступила – аж пальці випирають, - зриває хвилю реготу серед колег, - А диви прикол: «А ну назад!», - кричить у бік дівчини, регочучи ще голосніше. – До речі, щоб ви знали, Merсedes – гівно, - киває на президентський автомобіль. - Toyota ліпша.

До машини підходить брудний і п’яний хлопець із цигаркою.

- А ну давай, іди звідси!, - хапає його за передпліччя худорлявий охоронець і помічає цигарку. - Ти що, не знаєш, що у громадських місцях курити не можна?, - він проводить хлопця за ріг музею і швидко повертається.

Наймолодша серед тих, хто чекає на Порошенка, допоки той роздивляється експозицію – дитинка в білому комбінезоні. Старша сестра гойдає візочок, щоби та не плакала.

- Пощастило їй. Зараз із Президентом зустрінеться. Виросте і буде всім розказувати, - кажу дівчинці.

- Вона його вже бачила, - відповідає 12-річна Вікторія.

- А чого досі стоїте?

- Мама ще з однією нашою сестрою за Порошенком пішла. Нас взагалі четверо. Я найстарша. А це Вероніка, наймолодша, - усміхається дівчинка, - Мені мама подзвонила, коли я у музичній школі була. Сказала, що Президент приїхав і щоб я прибігла сюди з візочком постояти. А ви когось із депутатів коли-небудь бачили?

- Так, але всіх не згадаю, - кажу Вікторії. - А тобі так цікаво на них подивитися?

- Не на всіх. Тільки би Ляшка побачити колись!

Новоприбула молода жінка посьорбує з банки дешевий слабоалкогольний напій.

- А що це тут таке?, - показує зігнилі зуби дівчина.

- Порошенко приїхав, - відповідають.

- О, дуже добре! Мені як раз треба з ним поговорити! Багато маю, що йому сказати. Порошенко – х…йло!

- А ну заберіть її! Негайно заберіть провокаторку!, - кричить сива пані у довгому білому плащі.

Охорона відводить її туди ж, куди відпровадили п’яного хлопця. На відміну від нього, дівчина пручається:

- Це що я, тіпа Путін?

Люди чекають уже понад 20 хвилин. Нетерплячі помалу розходяться. Натомість приєднуються поодинокі перехожі.

- Это что здесь? Порошенко сейчас пойдет? Шоколад будут раздавать?, - питає в охоронців високий дід у картузі.

- Який шоколад? - сміються ті у відповідь.

- Ну не знаю. Хоть бы драже посыпали…

Раптом охорона формує коридор. За мить Президент востаннє на сьогодні з’явиться на людях і сяде в автомобіль. Хвилинна готовність охоронців і смартфонів. Двері Музею відчиняються. Вже традиційні рукостискання і навіть обійми. Порошенко підходить до маленької Вероніки і пропонує взяти її на ручки:

- Підеш до мене?

Від незнайомого дядька дівчинка відвертається. Сьогодні вона єдина відмовляє Президенту у рукостисканні.

Автор фото - Павло Паламарчук