Чи буде в Україні дефіцит цукру?

Чи буде в Україні дефіцит цукру?

Менший, ніж прогнозувалося, врожай цукрових буряків викликав занепокоєння, чи вистачить українцям стратегічно важливого продукту? Експерти переконують, що дефіциту цукру не буде, проте ціни можуть поповзти вгору в травні-червні наступного року, якщо уряд не зробить кілька важливих кроків назустріч цукровій галузі.

Менший, ніж прогнозувалося, врожай цукрових буряків викликав занепокоєння, чи вистачить українцям стратегічно важливого продукту? Експерти переконують, що дефіциту цукру не буде, проте ціни можуть поповзти вгору в травні-червні наступного року, якщо уряд не зробить кілька важливих кроків назустріч цукровій галузі.

Про наші «солодкі» перспективи та «цукрові» відносини з Росією в прес-центрі «Главкому» говорили почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич та аналітик Української аграрної конфедерації Денис Рубченко.

Іван Томич: «Серйозних підстав для подорожчання цукру немає»

Сьогодні, як і у вересні, я стверджую, що серйозних підстав для подорожчання цукру немає. Аргументи зрозумілі і прості. Ми бачимо динаміку і реальність 2008, 2009 і 2001 років.

Сьогодні виробництво цукру у межах 1,5 мільйонів тон «плюс» 260 тисяч сирець, всього 1,7 мільйони - це орієнтовна кількість, яка потрібна для споживання на внутрішньому ринку. Осінь була ідеальна, сьогодні вже все зібрано, зберігання і переробка цукру у більшості цукрових заводів завершується. Таким чином, немає ніяких підстав говорити, що ще чогось не вистачає.

Але які є вузькі місця? Одне з них те, що аграрний фонд за останній період знівельовано, що перш за все стосується 2010 року, він виведений з ладу як інструмент інтервенцій. Ця проблема стосується не тільки цукрового, а й інших основних продуктових напрямків, в першу чергу і зернового. Це тривожно, щодо 2011 року бюджет, який недавно прийнятий урядом, коштів на підтримку не дає. Це говорить про те, що кожен із споживачів буде платити набагато більше. Тому в цьому плані є небезпека щодо здійснення інтервенцій на ринку, що можна прогнозувати на травень-червень.

Концентрація виробництва цукру і його переробка за останні 3-4 роки трансформується до інтегрованих компаній. Як правило, в січні основні інтегровані компанії, які мають виробництво, переробку і виходять на продаж, концентрують в своїх руках порядку 80 % ринку цукру. Цілком зрозуміло, що тут є спокуса: давайте пограємо на трьох чи чотирьох. Тому тут владі, а в першу чергу Антимонопольному комітету, необхідно відслідковувати ситуацію на ринках і не допускати кроків, які можуть впливати на ринок цукру після нового року.

Аграрна політика уряду повинна чітко базуватися на сигналах її поведінки по відношенню до виробників цукру. Не треба обіцяти 1000 гривень, а давати 500, потрібно казати щиро, щоб виробники розуміли, як будувати свою стратегію. Добре, що хоч 500 дали. Враховуючи цінову політику як на цукровий буряк, так і на цукор, сьогодні цукровий буряк рентабельний у майже 90% виробників - це хороший сигнал, що буряк треба сіяти.

Щодо закупівельних цін на наступний рік, треба визначатися після нового року, а виробникам цукрового буряку і переробним підприємствам потрібно брати спільну консолідовану відповідальність. У нас кредитів ніхто не дає, з бюджету нічого не буде, тому треба удвох витягувати ринок цукру на взаємовигідних основах. Це можливо робити через авансування або товарні кредити.

Політика регіональної і центральної влади повинна бути сконцентрована на пріоритетні зони. Якщо сьогодні ми говоримо, що друге дихання набуває зона лісостепу, то якраз там треба нарощувати площі. І не треба лізти в степ – Херсон, Одеса, Луганськ і т.д., бо якщо там десь і є ці симптоми, повірте, це все одно, що в Карпатах сіяти пшеницю. Не потрібно кожному ставити завдання сіяти цукровий буряк, як зараз відбувається.

Потрібна довготривала політика уряду по відношенню до цукрової галузі, вона не може бути перманентною, як була цілий ряд років, а повинна бути стратегічною і перспективною. Повинні бути зрозумілими взаємовідносини влади і сільськогосподарських товаровиробників. Ці орієнтири повинні стимулювати сіяти в 2011 році не менше 600-700 тисяч гектарів, і стимулювати щодо технологічного забезпечення на виробництво не менше 300 центнерів з гектара. Такою повинна бути перспектива цукрової галузі на найближчий час.

Денис Рубченко: «В следующем году при тех же уровнях импорта и производстве, которое сейчас уже есть, сахара будет более чем достаточно»

Я абсолютно соглашусь с озвученными данными и добавлю несколько цифр. По завершению сезона уборочной кампании 2010 года Украина собрала сахарной свеклы 495 тысяч гектаров, что, по сравнению с прошлогодними 320, достаточно хорошо. Но в виду погодных условий, которые постигли нас в конце лета, как раз в период активного созревания плодов сахарной свеклы, прогнозированный урожай в 17 миллионов тон собрать, к сожалению, не удалось. На сегодняшний момент сахарная свекла уже полностью собрана со всей территории. Урожай составил 14,777 миллионов тон, из которых, по тенденциям, которые на сегодняшний день есть, будет произведено 1,7 миллионов тон сахара, а при годовом потреблении на уровне 1,8 (а Госкомстат говорить, что это 1,75) этого нам будет в принципе достаточно. И это еще без учета импорта, который в этом году за 9 месяцев составил почти 300 тысяч тон. Поэтому в следующем году при тех же уровнях импорта и производстве, которое сейчас уже есть, сахара будет более чем достаточно, поэтому дефицит нашей компанией не предвидится.

Яка об’єктивна ціна цукру на сьогодні? Якщо дивитися на 2011 рік, чи вдасться досягнути площ посіву 600-700 тисяч га?

Іван Томич: Сьогодні в будь-якій торговій точці оптові ціни за останній період не змінюються і складають 7,4-7,8 гривні за кілограм. На найближчий час підстав ні до оптового, ні до роздрібного подорожчання немає.

Що стосується стимулювання посівів, на сьогодні 60% виробників стверджують, що рентабельність по підсумкам цього року складає більше 50%. Це говорить про те, що якщо навіть не змінювати компенсацію і закупівельні ціни, які сьогодні складаються, однозначно буде збільшення посіву на весну до 600 тисяч гектарів, а, можливо, і більше. Звичайно, якщо не буде якихось поворотів влади в бік негативних наслідків, а з іншого боку – енергетичні ресурси, я маю на увазі пальне, мінеральні добрива і насіння, хоча тут немає серйозних факторів, які б докорінно міняли складові формування затрат виробництва цукрового буряку. Таким чином, навіть виходячи з тих мінімальних обставин, які ми на сьогодні маємо, цього достатньо для того, щоб навесні посіяли більше. Якщо будуть вжиті ще додаткові заходи можна збільшувати в межах 650-700 тисяч гектарів, тільки не на папері, а на ділі.

Денис Рубченко: Мы предполагаем, что цена будет возрастать, правда, незначительно. Объективных причин снижать цены нет. Единственный вариант, который бы позволял этому произойти, - это перепроизводство сахара у нас в стране, что позволяло бы давить на его рыночную стоимость. Но этого не произошло. Хоть мы особо и не зависимы от внешних рынков, они хоть и незначительно, но влияют на цены внутри Украины. Так как последние три года на мировых рынках наблюдается очень большие проблемы, связанные с дефицитом сахара несколько лет подряд, то сейчас цена на сахар имеет очень высокий уровень активности. Она постоянно движется, то вверх, то вниз, и коридоры бывают довольно существенными. На сегодняшний момент белый сахар на Лондонской товарной бирже стоит 830 долларов, а 2-3 недели назад это было почти 800, поэтому скачки очень серьезные. В нашей стране цена будет потихоньку подтягиваться к внешней, но не так стремительно. Поэтому до того, как основные экспортеры начнут поставлять сахарный урожай 2011 года, цена внутри страны может подняться не больше, чем на 10%.

По большому счету стране больше, чем 2 миллионов сахара не нужно. Что делать с избытками? Куда экспортировать? Страны, которые могли бы закупать наш сахар, а именно Россия, Беларусь и Казахстан сейчас создали свой Таможенный союз, внутри которого сахар движется без пошлиной. А нам, чтобы экспортировать сахар в ту же Россию, нужно будет заплатить 140 долларов на тонну. Поэтому, насколько это выгодно нашим производителям? А еще при том, что сахарная свекла достаточно затратная структура. Да, сейчас рентабельность на уровне 50%, в 2009 была 37%, но нужно понимать, что в себестоимости сахара очень высокую долю занимает газ, цена на который, по сравнению с прошлым годом, возросла на 21%. Поэтому себестоимость сахара позволяет наращивать, тем самым, увеличивая объемы, но расти дальше некуда, потому что излишек сахара просто некуда будет девать.

По прогнозам УАК, сколько посеют сахара в 2011?

Денис Рубченко: Сложно сказать, но 500 тысяч гектаров – это уровень, который нас вполне удовлетворяет для внутреннего потребления. Как ни прискорбно, но во всем мире сахарная свекла – это дотационная отрасль. Люди получают деньги на производстве сахара из тростника, потому что себестоимость его гораздо меньше. Я не говорю, что не надо выращивать сахарную свеклу, а закупать сахарный тростник, у нас есть большие возможности выращивать ее здесь и удовлетворять собственный спрос своим продуктом. Но перепроизводство ради экспорта? Нет направлений для сбыта.

Уточніть, будь ласка, тисяча гривень – це дотація на гектар?

Іван Томич: Це позиція уряду, яка була висловлена публічно весною цього року. Це дотація тисячу гривень на гектар посіву цукрових буряків. Не можу сказати, що на сьогодні оплачено на всі сто відсотків, але значна частина виробників отримали по 500 грн. за гектар. Це нормальний хід.

Тільки тут є схема, яка вписується в загальне корупційне тло. Маю на увазі процедуру отримання цих коштів. Її треба спростити напряму. Це зробити дуже просто, бо статистика відображає кількість гектарів, які є в наявності до збирання в тому чи іншому господарстві. Легко зробити прозору схему, яка б не проходила декілька етапів, а була прямою між бюджетом та виробником. Сьогодні є багато звернень сільськогосподарських товаровиробників, особливо від фермерів, щодо цієї процедури.

Іване Федоровичу, ви сказали, що не бачите причин для зростання ціни на цукор у наступному році. Водночас пан Денис стверджує, що на 10% вона може зрости, про що говорять і інші аналітики. Якщо цукор таки зросте - це буде результат змови чи об’єктивна реальність?

Іван Томич: Такі розходження в 10% є реально об’єктивними в будь-якому експертному середовищі. Це мінімум при тій політичній погоді, яку може представити завтра влада. Виробники це відчували протягом багатьох років.

Я прогнозую майже відсутнє або лише на кілька відсотків можливе подорожчання, але при вдалій системній професійній роботі влади, в першу чергу, уряду. Якщо це не буде зроблено, то подорожчання буде більш суттєвим. Якщо не будуть вжиті окремі кроки (аграрний фонд, концентрація в кількох руках основних товарних потоків і т.ін.), то ми можемо на травень-червень 2011 року мати подорожчання до 30%. Це крайність, яка може бути. Крім того, треба враховувати і те, що відбуватиметься у світі на ринках цукру. Це не чинник №1, але він теж впливає на ціну.

Міністр Микола Присяжнюк влітку запевняв, що ми десь 300 тис. тон цукру можемо експортувати до Росії. Чи є хоча б один шанс того, що ми туди відправимо хоч 50 тис. тон?

Денис Рубченко: Да, действительно, когда в начале уборочной кампании оценивались посевы, экспертами прогнозировалось производство сахара в районе 2 - 2, 2 млн. тонн, что при потреблении 1,8 млн. тонн для Украины слишком много. Поэтому экспортировать в Россию, которая серьезней пострадала от жары, чем мы, было бы выгодно для Украины. Но еще тогда министр заявлял, что это возможно только на условиях беспошлинного ввоза, потому что Россия имеет пошлину 140 долл. на тонне.

В период, когда эксперты активно говорили о том, что предвидится дефицит сахара, потому что урожай гораздо меньше, именно заявления о возможном экспорте в Россию тоже могут добавить толчки к возрастанию цены.

Кроме того, сахарные ассоциации России категорически против беспошлинного ввоза сахара из Украины. Они неоднократно обращались к российскому правительству, дабы не допустить этого и пытаются использовать рычаг Таможенного союза. Мы вели договоренности непосредственно с правительством России, но сейчас нам надо договариваться с органом, который устанавливает пошлины в Таможенном союзе, то есть, еще с Беларусью и Казахстаном.

В этом году сто процентов мы ничего не экспортируем. Переговоры ведутся не один месяц, за это время Россия никакого ответа не дала. Если будет воля пойти против своих же производителей, но я в это слабо верю.

Нам же в этой ситуации тоже не выгодно экспортировать. Мы же еще будем покупать сахар…

Денис Рубченко: Мы будем покупать в любом случае, потому что у нас есть обязательства перед ВТО. Кроме того, нам беспошлинно подвозит сахар Белоруссия, а это уровень 70 тысяч тонн ежегодно.

Іван Томич: В перспективі ми повинні експортувати цукровий буряк. Це вирішення болючих проблем сільської місцевості. Цукрова галузь - це селища, які створюють робочі місця та інфраструктуру, від заводу та посівів до лабораторії, яка займається виведенням гібридів та сортів, до продажу.

Оцінюючи сьогодні зовнішні ринки, варто зазначити, що там змінилася ситуація. Основним фактором знищення української цукрової галузі протягом двадцяти років був цукор-сирець і вся корупція навколо цього. Сьогодні тенденція змінилася: цукор-сирець вищий по собівартості, ніж з цукрового буряка. Тому це дає можливість нам бути конкурентноспроможними.

Переоснащення цукрових підприємств та перехід на сучасні технології теж дозволить досягти зниження собівартості виробництва цукру. Це є один із переліку п’яти продуктів, де Україна однозначно матиме перспективу. Тут ми повинні чітко відстоювати російський ринок. Український цукор є конкурентноспроможніший на ринку, тому цукровики Росії, захищаючи свій ринок, так жорстко ставлять питання недоступу. Але наше завдання туди прорватися.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: