Експерт Форуму ООН Олівер Лооде: Те, що кримські татари є корінним народом, є не настільки очевидним для світу

Вже півтора року 300 тисяч кримських татар перебувають під російською окупацією. Після анексії Крим покинули біля 15 тисяч представників корінного народу. Меджліс як найбільше об’єднання кримських татар, яке з часів здобуття Україною незалежності представляло інтереси народу, російська окупаційна адміністрація визнавати не хоче. Активістів руху або заарештовують, або вони були змушені виїжджати за межі півострова.

Попри те, що весь цивілізований світ визнає факт незаконної анексії Криму, в розвинутих країнах дуже погано розуміють проблеми і права корінного народу півострова. Про це ішлося під час презентації проекту «Захист прав кримських татар засобами публічної дипломатії», який втілюватимуть в життя протягом найближчих двох років неурядовий естонський Інститут прав людини, Меджліс кримськотатарського народу, а також ООН. Вартість проекту, фінансованого урядом Естонії, становить 105 тис. євро, а реалізовуватимуть його українські експерти і представники Меджлісу.

Головний експерт проекту, віце-президент Постійного Форуму ООН з питань корінних народів, активіст міжнародного руху фінно-угрів Олівер Лооде в інтерв’ю «Главкому» порівняв окупацію Криму Росією з окупацією Естонії Радянським Союзом. Експерт розповів про те, які країни у Європейському Союзі є найбільшими друзями кримських татар, та чому у світі є проблема з визнанням цього народу корінним на рівні ООН.

У яких країнах найкраще обізнані в проблематиці кримських татар, а у яких цих знань бракує?

Можу сказати про те, що жодна країна в ЄС не знає про цю тему в достатній мірі. Є підтримка від найкращих друзів, найкращих союзників кримських татар, таких як Польща, країн Балтії. Може бути підтримка на політичному рівні, але якщо ми говоримо про обізнаність у ширшому смислі, про суспільну обізнаність в кримськотатарській проблемі, то з цим є проблеми. Окрім того, в ЄС є країни, які на політичному рівні ще не зовсім зрозуміли важливість підтримки кримських татар. Це не лише робота з окремими країнами в Європі, чи за її межами, це співпраця з міжнародними організаціями, такими, які функціонують, наприклад, в системі ООН і Європейському Союзі.

В чому причина поганої обізнаності Європи? Невже щоб звернути увагу на порушення прав корінного народу потрібно було чекати окупації?

За останні півтора роки дуже багато йшло мови про Крим, анексію півострова Росією тощо. Але якщо говорити про кримських татар, то їхнє питання було не на першому місці, а перебувало якось позаду проблеми факту анексії. Фокус був зосереджений все-таки на політиці, на конфлікті, а не на корінному народові, який становить хоч і меншість на півострові, але не перестає бути корінним від цього. Наша задача – перенести проблему на передній план. Наприклад, не настільки очевидним є факт, що кримські татари є корінним народом, як це має бути розглянуто міжнародним правом. Поняття корінного народу в міжнародному праві з питань людини – це дуже конкретні індивідуальні та колективні права. Я особисто переконаний, що кримські татари – це корінний народ Криму і України. Міжнародна спільнота має знати про це більше.

Естонія, фінансуючи такий проект, постає ледь не найбільшим другом кримських татар. Чому до подібних ініціатив не долучаються інші країни Європи?

Я не можу говорити за поляків, литовців та латвійців, наприклад. Але щодо нас, то ми дуже добре розуміємо історію, тому що ми пройшли через схожу ситуацію. В Естонії ми добре пам’ятаємо, як було депортовано частину нашого населення до Сибіру в сорокові роки минулого століття за часів Сталіна. Ми пам’ятаємо, як Естонія була окупована Радянським Союзом в 1940-му році. Це відбулося так само, як був окупований Крим. Додам, що пріоритетом закордонної політики Естонії є підтримка корінних народів взагалі. Найбільший наш пріоритет – це підтримка фінно-угорського народу, який проживає в Росії. Але після анексії Криму таким пріоритетом також став захист кримських татар.

Яким чином будете організовувати тренінги, дискусії, публічні заходи в рамках цього проекту, адже навряд чи реально буде організувати виїзд експертів безпосередньо до Криму, де зараз орудує російська окупаційна адміністрація?

Головна цільова аудиторія цього проекту знаходиться все ж поза межами України. Наша аудиторія – це ЄС, це міжнародні організації, це в загальному сенсі Захід, тобто там, де Естонія є активним членом. Тому з цієї причини не потрібно їхати до Криму. Команда проекту включає дуже багато експертів з української сторони, які дуже добре знають про Крим. На півострові є Інтернет, який не заблокований, там є супутникове телебачення. Тому ті, хто буде зацікавлений, матимуть змогу отримувати інформацію про проект.

Півтора року тому у Криму відбувся так званий референдум всупереч нормам міжнародного права. На вашу думку, а чи мають право кримські татари на свій референдум в Криму, і як мало би бути сформульовано питання у ньому?

Якщо відповідати як простий громадянин, висловлювати суто свою особисту точку зору, то можу сказати, що референдум, який відбувся був просто жартом, це було порушенням абсолютно усіх норм міжнародного і українського права. Але це не стосується питань конкретного проекту, в якому я беру участь. Його ціль – це не питання анексії Криму, не вивчення того, як було проведено референдум, правильно чи не правильно. Наша мета – це розповісти історію кримських татар. Наша задача – розповісти людям про те, як кримські татари з’явилися в Криму, в чому полягає унікальність їхньої культури, як вона розвивалася, розповісти про страждання, які пережив цей народ, а також розповісти про їхні права.