Директор Amnesty International в Україні Тетяна Мазур: МВС чинить опір щодо розслідування вбивств на Майдані

Директор Amnesty International в Україні Тетяна Мазур: МВС чинить опір щодо розслідування вбивств на Майдані

Представниця міжнародної організації звинуватила Російську Федерацію в навмисних бомбардуваннях домівок пересічних громадян Сирії та рятувальників.

На початку тижня Росію директор з реагування на кризові ситуації Amnesty International Тирана Хасан звинуватила Росію у причетності до «найбільш кричущих воєнних злочинів» останніх десятиріч. Представниця міжнародної організації звинуватила Російську Федерацію в навмисних бомбардуваннях домівок пересічних громадян Сирії та рятувальників.

Загалом, згідно з підрахунками SOHR (Сирійська наглядова рада з прав людини), загальна кількість загиблих у війні в Сирії, яка триває з 2011 року, перевищила 370 тисяч людей. Окрім Сирії величезна кількість порушень прав людини і невинних жертв з вини Росії фіксується і на території Донбасу.

За даними 12-го звіту Моніторингової місії ООН з прав людини, опублікованими в кінці 2015 року, з початку війни на Донбасі загинуло більше 9 тисяч осіб. У звіті ООН також йшла мова про серйозні порушення прав людини стосовно людей, які лишились на територіях «ДНР» та «ЛНР». Мова йде про катування, жорстоке ставлення, незаконне тримання під вартою, примусові роботи, обмеження свободи пересування та думки.

Про ситуацію з нівелюванням прав людини в Україні, спричиненого російською агресією «Главком» поговорив із Тетяною Мазур, директором Amnesty International в Україні.

Тетяно, Amnesty International звинуватила Росію в кричущих воєнних злочинах останніх десятиріч. Про це заявила директор з реагування на кризові ситуації Amnesty International Тирана Хасан після того, як російські літаки в Сирії атакували громадські об’єкти. Які ще приклади злочинів росіян ви можете привести?

Ми говоримо не про військові, а воєнні злочини. Військові злочини – це злочини більш дисциплінарного характеру, а воєнні – це фактично дуже грубі порушення прав людини. З точки зору міжнародного права – вони одні з найтяжчих. Є хибне уявлення, що під час збройного конфлікту жодні правила не діють, та це не так. Є міжнародне гуманітарне право, основним принципом якого є захист цивільного населення. Звичайні люди за будь-яких збройних конфліктів страждати не мають.

Amnesty International ретельно моніторить ситуацію в Сирії. Наше занепокоєння пов’язане з тим, що удари Росії не завжди спрямовані на військові цілі, а також і на цивільне населення. Наші дослідники, які працюють в Сирії, привозять звідти фотодокази, спілкуються з людьми, слідкують за публікаціями місцевих журналістів, розмовляють з постраждалими і підтверджують факти порушень норм міжнародного гуманітарногоправа. Саме тому ми виступили з такою заявою.

Окрім Сирії, велика кількість таких порушень фіксується на території Донбасу. За останні роки Росія мала конфлікт також з Грузією (російсько-грузинська війна 2008 рік), також тривалий конфлікт в Афганістані. Під час грузинського конфлікту ми також фіксували порушення, наприклад, цілеспрямовані атаки цивільних об’єктів, внаслідок який вони були зруйновані, а також гинули цивільні особи.

На своїй підсумковій прес-конференції (грудень 2015) Путін більше концентрувався на Сирії та Туреччини. Порушень з боку Російської Федерації країнах сирійському конфлікті більше, аніж на Донбасі?

Росія є постійним членом Ради безпеки ООН ічасто блокує

рішення, які могли би бути просто вирішальними у ситуації з правами людини в різних країнах. Це, зокрема, стосується ситуації в Сирії, коли через Росія використовуючи право вето не дає можливості Радбезу прийняти рішення, які б сприяли покрашенню ситуації з правами людини.

Росія – країна, в якій системно порушуються фундаментальні права людини: на свободу слова, на мирні зібрання, інше... Тому, звичайно, очікувати, що на міжнародному рівні ця держава буде себе вести інакше, не доводиться.

Повернемось до російсько-українських відносин. Україна відійшла трохи на другий план для міжнародних організацій?

Однозначно, Росія бере участь в цьому конфлікті (на Донбасі, - «Главком»), є багато доказів цього. Скажу свою особисту думку: на Росію (яка зменшила свою активність на Донбасі, - «Главком») так могли подіяти санкції. Також будь-який збройний конфлікт тягне за собою велику кількість ресурсів, які рано чи пізно,вичерпуються. Також є Мінські домовленості. Можливо, десь справді є намагання їх дотриматись. Конфлікт на Донбасі добре висвітлюють журналісти і правозахисники, це добре працює на користь України.

В травні минулого року Amnesty International опублікувала звіт про звірства в зоні АТО. Зокрема, йшла мова про те, що обидві сторони конфлікту застосовували тортури до полонених,

Експерт вашої організації стверджував, що тортури застосовували, зокрема батальйон «Призрак», також начебто ДУК «Правий сектор». Тоді це викликало бурхливу реакцію з боку Міноборони України та СБУ. Вашу організацію звинуватили у викривленні інформації. Чи були проведені розслідування цих випадків і чи спілкувались ви з цього приводу з нашими правоохоронцями?

Насправді, Amnesty International виклали багато фактів доказів тортур. Було описано 33 різних випадки, з них половина стосувалась катувань з боку представників так званих «ЛНР» та «ДНР», інша - з боку проукраїнських сил була приблизно однакова. Ми не мали на увазі нашу регулярну армію, наша критика стосувалась добровольчих формувань. Зокрема, ми згадали «Правий сектор», також у нас була інформація про Службу безпеки України. У нас після цього біла зустріч із Валентином Наливайченком, який на той час був головою СБУ. Ми направили детальну інформацію їм, але жодних рішучих дій з боку СБУ не було.

Тобто, СБУ з вами провели зустріч і на цьому все?

Так. Нас прийняли, поговорили. Не заперечували жодних наших висновків, до яких ми прийшли. Та конкретних дій не було потім з боку СБУ. Від Наливайченко тоді ми почули, що вони готові розглядати і розслідувати ці випадки. Але не цьому все і закінчилось.

При новому голові СБУ Василі Грицаку ви цікавились результатами розслідування цих фактів катувань?

Як я зазначила, ми направили звернення, отримали відповідь, яка швидше нагадувала відписку. ГПУ ретельніше поставилась до нашої інформації. Нам надіслали детальну відповідь, зазначили, що перевіряють ці випадки. Це добре. Але хотілось би підкреслити, що там іде мова про дуже невелику кількість випадків катувань. Насправді їх набагато більше. Ми говоримо про те, що система не працює. Більш того, коли є випадки катувань з боку представників так званих «ДНР» та «ЛНР» або інших порушень, то розслідувати такі випадки - це обов’язок української сторони. Ми розуміємо, що це складно робити технічно, але порушувати провадження та збирати інформацію, тобто документувати такі випадки, потрібно. Наскільки нам відомо, це майже не робиться, дуже часто таких проваджень немає взагалі. Чомусь громадські організації більш ініціативні тут ніж правоохоронні органи.

Тобто СБУ так і не відреагувало на факти катувань, зафіксовані вашою організацією?

Не так, як ми би очікували.

Окрім того, важливо згадати, що ми постійно закликаємо українську владу ратифікувати Римський статут та таким чином приєднатися до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, який займається розслідуванням воєнних злочинів, а також злочинів проти людяності. Та ми бачимо супротив з боку влади.

Ми не можемо це трактувати інакше, як найкращий доказ того, що порушення є і вони не розслідуються належним чином.

Наразі яка у вас є інформація щодо застосування тортур в зоні АТО і чи є в зоні АТО співробітники вашої організації?

Нещодавно наші дослідники звідти повернулись. Готуємо їх спостереження для оприлюднення.

Багато ваших експертів там працюють?

Наш постійний дослідник – Красимір Янков. Деколи його ми підсилюємо колегами з нашого міжнародного секретаріату. Інколи представники українського офісу Amnesty International туди також їздять.

На початку лютого співробітники російських спецслужб в окупованому Криму провели серії обшуків в будинках кримських татар та мусульман інших національностей за підозрою в причетності до ісламської організації «Хизб ут-Тахрир», яку в РФ вважають терористичною.

Наскільки це можливо, ми слідкуємо за ситуацією в Криму. Наші представники туди їздили минулого року. Загалом кримські татари знаходяться під особливим тиском.

Він посилюється?

В Криму стабільно відбуваються порушення їх прав. Важко моніторити все, бо там не залишилось українських громадських організацій, вони всі виїхали.

Як ваші представники потрапляють в Крим?

Наші представники їдуть туди із супровідними листами, їх пропускають без проблем. Вони представляються, що вони з Amnesty International. У зоні АТО донедавна не було жодних проблем. Але потім так зване «ДНР» ввело наказ про заборону діяльності міжнародних організацій, які, на їх думку, співпрацюють з Києвом. Зважаючи на те, що незрозуміло, що мається на увазі під таким визначенням, це може створювати додаткові ризики для наших дослідників.

Попри заборону ваші представники все одно туди їздять?

Так. Але наші представники нещодавно повернулись зі Сходу, та вони були лише на територіях, прилеглих до окупованих. Краматорськ, маленькі містечка.

Делегація Ради Європи на початку місяця цього року повернулась із Криму. Вони готували доповідь з ситуації щодо прав людини. Чи спілкуєтесь ви з ними?

Ми довіряємо інформації Ради Європи. Та коли ми робимо дослідження, то ми робимо своє. Для нас принципово, щоб саме наші дослідники їхали і бачили все на власні очі. Інформацію Ради Європи ми можемо брати лише в якості підказок.

Ваша організація бореться за права людини у всьому світі. Нещодавно в Німеччині ви провели акцію в підтримку Олега Сенцова. Як там сприймають те, що його засудили до 20 років та етапували в Якутію?

Наші активісти в Німеччині реагують на справу Сенцова так само, як на будь-яку справу, в якій є грубе порушення прав людини. Власне і була проведена акція під час фестивалю Берлінале.

Як оцінюєте зусилля європейців на шляху сприяння щодо визволення наших політв’язнів? Наскільки ефективні ці акції?

Коли Олегу Сенцову, Олександру Кольченко та Геннадію Афанасьєву винесли вирок, то всі подумали, що це кінець. Але насправді, це лише початок боротьби.

Боротьба має відбуватись в юридичній сфері, де мають бути використані всі правові механізми захисту: апеляції, касації, подання нових позовів. Також є сфера дипломатична: щодо Сенцова та Кольченко порушене міжнародне право. Наскільки правильно, що суд відбувався в Ростові? В дипломатичній площині має вестись ця розмова. Але щоб дипломати та політики не забували про цю справу, громадськість має постійно про неї нагадувати. Саме такою є мета наших акцій.

Нещодавно минуло два роки з моменту трагічних подій на Євромайдані. Amnesty International опублікувала звіт, в якому написала, що перспектива справедливості для постраждалих під загрозою. Що саме малось на увазі?

Іде процес реформи кримінальної юстиції, в рамках реформи відбувається створення Держаного бюро розслідувань. Цей орган має розслідувати злочини та правопорушення, скоєні працівниками правоохоронних органів. Та виходить так, що закон прийняли, а грошей на фінансування цього бюро в бюджет не заклали. Закон з 1 березня мав би вступити в силу. Та бюро поки що існує лише на папері. Водночас прокуратура свої повноваження втратить, тобто не зможе продовжувати розслідування справи Євромайдану, а передати її поки що немає куди.

Що на вашу думку є реальною причиною гальмування розслідування вбивств на Майдані? Чи правда, що головному слідчому управлінню ГПУ справді бракує ресурсів?

Відсутність ресурсів – це об’єктивна і важлива причина. Не лише ГПУ має це вирішувати. Є механізми для перевірки наявності цих ресурсів. Але ми знаємо, що є великий опір з боку МВС України, колишніх працівників «Беркуту», вони всі дружно мовчать. Ніхто з них так і не дав пояснень, свідчень про події, які відбувались на Майдані в 2014 році.

Ми спілкувались із начальником управління спеціальних розслідувань головного слідчого управління ГПУ Сергієм Горбатюком. Він говорив, що їм потрібно ще зробити велику кількість експертиз.

Скільки провели експертиз за два роки?

Їх було чимало, але потрібно провести в рази більше. Відомо, що установи, які займаються проведенням цих експертиз, перевантажені. Результатів потрібно чекати місяцями.

Гадаєте, МВС умисно блокує справи Майдану. Ви звертались до міністра Арсена Авакова?

Правильніше сказати – МВС не завжди сприяє розслідуванню. Ці проблеми ми піднімаємо час від часу. Писали звернення на ім’я Авакова. З питань розслідування вбивств на Майдані ми звертались і до Адміністрації президента.

Після Майдану, в 2014 році ми в Адміністрацію передали понад 50 тисяч підписів під петицією із закликом розслідувати вбивства на Майдані і створити Державне бюро розслідувань, та отримали лише відписку, що наш запит перенаправлений в ГПУ…

Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: