Генеральний директор «Мистецького арсеналу» Наталія Заболотна: ДУСя хоче призначити свою людину керівником нашого комплексу

Генеральний директор «Мистецького арсеналу» Наталія Заболотна: ДУСя хоче призначити свою людину керівником нашого комплексу

«Вартість землі і приміщень «Мистецького арсеналу» близько 900 млн гривень»

Майже 2 тижні тому навколо держпідприємства і національного культурно-мистецького музейного комплексу «Мистецький арсенал» розгорівся скандал. Державне управління справами (ДУС), у віданні якого він перебуває, 14 березня мало оголосити конкурс з метою обрати нового очільника на посаду генерального директора «Арсеналу». Однак цього не сталося. Напередодні чинний гендиректор підприємства Наталія Заболотна отримала листа від ДУС з повідомленням про наближення 14 травня, останнього дня дії контракту, а значить і роботи на посаді керівника одного з найбільших музейних комплексів України. Більше того, у листі за підписом т. в. о. голови ДУС Сергія Борзова повідомляється про відсутність наміру у Держу правління справами продовжувати співпрацю з Наталією Заболотною.

Наприкінці лютого набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», згідно з якими ДУС фактично втратила монопольне право на проведення конкурсу по заміщенню керівника «Мистецького арсеналу», який суттєво змінив правила призначення керівника «Арсеналу». Здавалося б, прозорості в призначенні керівництва культурних закладів має стати більше, але не так сталося, як гадалося. ДУС заявляє про недосконалий закон, ухвалений Радою й підписаний президентом і просить профільні міністерства і відомства роз’яснити процедуру проведення конкурсу.

Між тим у «Мистецькому арсеналі» вважають, що закон більш-менш нормальний, а отже не має підстав затягувати оголошення конкурсу. Небажання миритися з новими правилами гри, на переконання Заболотної, підштовхує ДУС до порушення закону, відтягуючи таким чином призначення нового очільника.

Ви уже висловлювали занепокоєння, що Державне управління справами (ДУС – прим. Главком) ані погоджується продовжити з вами контракт щодо вашої посади директора «Мистецького арсеналу», ані дає добро на проведення конкурсу, за яким був би обраний новий очільник держпідприємства. Якщо до 13 травня конкурс так і не відбудеться, які наслідки для «Мистецького арсеналу» слід чекати, хто керуватиме підприємством?

Все ж думаю, що громадськість, спільнота наполягатиме на проведенні конкурсу якнайшвидше. Коли ви опублікуєте нашу з вами розмову, мине вже більше тижня з 14 березня, коли мав бути оголошений конкурс. Я щойно розмовляла з депутатами. Питала їх, чи розуміють вони, що ДУС порушує закон, який вони ж ухвалили і який підписав президент? Спілкувалася з цього приводу і з депутатами з різних фракцій і всі погоджуються, що це не добрий симптом та неприпустиме свавілля.

Як вони відреагували?

Я готувалася до можливих інсинуацій з боку ДУС в рамках оголошеного конкурсу згідно нового закону про конкурсні засади призначення директорів культурних закладів. Але я ніколи не думала, що вони (ДУС) не оголосять конкурс вчасно. «Мистецький арсенал» має складний юридичний статус. Він є і державним підприємством, і національним культурно-мистецьким музейним комплексом водночас. Якби не було цього щойно прийнятого закону, який підписав президент, я би також мала би іти на переобрання за конкурсом. Але цей конкурс мало б оголосити ДУС не зараз, а 13 травня, по даті завершення мого контракту. Проте на відміну від нинішньої ситуації, за старими правилами ДУС могло б формувати конкурсну комісію одноосібно, і одноосібно вибирати очільника державного підприємства без належного громадського контролю.

Тобто змінений закон кращий за попередній, він досконалий?

Досконалих законів в нашій країні немає. Більшість законів, які у нас є, не виконуються, або виконуються не у повній мірі. В новій редакції Закону «Про культуру» теж є моменти, які, до речі, зовсім не на користь ДУС. Наприклад, вони говорять, що не розуміють систему жеребкування членів конкурсної комісії, не розуміють, як воно проводиться. От чого я побоювалася, що в законі не виписано чітко термін створення комісії. Там написано тільки те, що ДУС має оголосити конкурс, прийняти пропозиції заповнити ці квоти у конкурсні комісії від колективу, громадських організацій і ДУС. В законі написано, що комісію потрібно створити не пізніше, ніж через 30 днів після оголошення конкурсу. Натомість не написано, що, наприклад, не раніше, ніж через 25. Я боялася того, що у понеділок, 14 березня ДУС зранку оголосить конкурс, а в обід скаже, що все, конкурсна комісія вже створена, нашвидкуруч проведуть жеребкування, якась камера в Інтернеті це зафіксує і на цьому все завершиться. Але вони виявилися не кмітливими, їм здалося, що краще проігнорувати оголошення конкурсу взагалі. Якщо би вони швидко все зробили, не було би ніякого скандалу, того шуму, який є нині. Не доскональність якраз в тому, що закон не вказує чіткі терміни створення конкурсної комісії.

Призначення директора держпідприємства було регламентоване ще постановою Кабінету міністрів від 2008 року. Там виписані були критерії, за якими призначається керівник держпідприємства. Умови висуває орган управління, яким є ДУСя. Якщо на підприємстві є чинним керівник, який претендує на продовження своєї каденції, то умова продовження його роботи – прибутковість підприємства. Це у нас є. У нас, до речі, 40 тис. квадратних метрів – це недобуд і 24 тис. квадратних метрів – тимчасово пристосовані приміщення під проведення виставок. Тобто це тимчасові туалети, які ми зробили 5,5 років тому, тимчасові підлоги, опалення, світло, водопостачання. Звісно, їм (ДУС) вигідніше влаштувати міжусобчик, і призначити вигідного їм директора. Їм був вигідний принцип відбору директора не за новим законодавством, а за Постановою Кабміну про призначення керівників державних підприємств.

Однак 24 лютого набув чинності закон про конкурсну процедуру призначення керівників державних та комунальних закладів культури, який змінив стару систему.

Це так, але вони якийсь час піддавали сумніву те, що ми є культурним закладом. Це абсурд. Тому що в статутних документах прописано, що ми є закладом культури і частина бюджетного фінансування, яке до нас надходить, здійснюється тільки тому, що ми державний заклад культури. Вони ж хотіли вважати нас лише держпідприємством.

ДУС нарікає на те, що у законі нечітко прописана процедура конкурсного відбору нового очільника «Мистецького арсеналу». В чому полягає нечіткість?

Нині вони начебто звернулися до Міністерства культури і Мін’юсту за роз’ясненнями деяких нюансів. Але ці нюанси можна було з’ясовувати, оголосивши конкурс. Оголосіть конкурс, у вас же є місяць часу на формування конкурсної комісії. От тоді потім і з’ясовуйте нюанси, які вам незрозумілі. ДУС нас тримає в напрузі весь час. Думаю, вони завтра можуть оголосити конкурс, до вечора сформувати конкурсну комісію, щоб ніхто отямитися не зміг, і почати свій відбір. В чому можуть бути хитрощі з їх боку? В законі усе нормально, чітко виписано. Цей закон – це плід напрацювань культурної громадськості, активістів, музейників, Комітету ВР з питань культури і духовності.

Ми щасливі, що на захист улюбленого Мистецького Арсеналу піднялася хвиля бурхливої підтримки – десятки тисяч небайдужих у соціальних мережах, постійні дзвінки підтримки, відкриті звернення до ДУС та АП. Особливо приємно, що відгукнулося багато відомих і впливових у різних сферах людей, з якими я навіть не була знайома. Це ще раз підтверджує вагомість Арсеналу у культурному ландшафті країни. Цього тижня 300 представників активної культурної громадськості, прийшли до нас підтримати «Мистецький арсенал» і випрацювати якусь формулу стратегічного лобіювання інтересів «Арсеналу» як музейного комплексу. Під час цієї зустрічі був сформований громадський комітет захисту «Мистецького арсеналу».

Ви не погоджуєтеся з ДУС, які надіслали вам нову редакцію статуту «Мистецького арсеналу», з якого вилучили музейний структурний підрозділ. В чому негатив?

18 березня, в розпал протистояння за призначення конкурсу, ми отримали нічного листа від ДУС з вимогою надати офіційну відповідь щодо реєстрації «оновленого» Статуту «Мистецького арсеналу», вказавши причини, чому ми відмовлялися його реєструвати протягом останнього місяця. Але річ у тім, що в новій редакції Статуту наш орган управління вирішив прибрати два стратегічні підрозділи: «Музей» і «Дирекція з будівництва». Не важко домислити, чому. Варто згадати, що в цих підрозділах працює 25 людей з 71 співробітників Арсеналу. Якщо ж ліквідувати структурний підрозділ «Музей», то тоді взагалі можна не будувати музейний комплекс. А якщо чинний музей не музей, то й колекція не музейна. А вона в Арсеналі останні півроку стала нічогісінька. Окрім 23 тисяч одиниць археологічних знахідок та декількох тисяч картин, у жовтні 2015 в дар від, нажаль нині вже покійної, Валерії Вірськоі – вдови найвідомішого колекціонера сучасності Ігоря Диченка, ми отримали мистецьку колекцію світової ваги – з роботами Малевича, Меллера, Петрицького, Богомазова, Єрмилова, Нікрітіна, Сальвадора Далі, бойчукістів (509 унікальних робіт). Звісно, важко в грошовому еквіваленті оцінити її вартість, але напевно коштує вона стільки ж, скільки вартувало б будівництво «Мистецького арсеналу».

ДУС, вихолостивши Статут «Мистецького арсеналу», ліквідував у ньому Дирекцію з будівництва, яка у 2008 році була створена з метою будівництва комплексу. Так, останні три роки Арсенал не будувався, розраховуючись з боргами, розбираючись з судами. Але у 2015-му ми блискуче захистили перед міністром економіки, народними депутатами й Світовим банком власноруч створений інвестиційний проект. На будівельні та протиаварійні роботи нам було виділено 25 млн. грн. Будівельні роботи мали розпочатися на початку червня, після проведення тендерних процедур. Але вже не дирекцією з будівництва «Мистецького арсеналу», а іншим ДП з трьома фахівцями у штаті та «карткою лояльності» від ДУС.

Можливо, я як генеральний директор державного підприємства й порушую якусь дисциплінарну норму, не реєструючи запропоновану органом управління нову редакцію Статуту й можливо ДУС вже знайшов привід для офіційної догани, але як очільник Національного культурно-мистецького й музейного комплексу «Мистецький арсенал» з унікальним національним культурним спадком, з 3-мільйонним культурним електоратом і неймовірним просвітницьким, культурним й репутаційним для України потенціалом, не маю жодного морального права формалізувати його «інший» ниций статус.

Як саме має відбутися конкурс?

Всього має бути обрано 9 членів конкурсної комісії, які і проводитимуть відбір майбутнього директора. 3 члени делегуються колективом «Мистецького арсеналу». Колектив Арсеналу мене підтримує одноголосно. Інші 3 члени комісії обираються від громадських об’єднань, організацій, які мають відношення до культури. Третя квота за органом управління. В даному випадку у нас це ДУС. Більш за все я переживала і хвилююся за квоту ДУС. Тому що ДУС керується своїм особистим баченням на те, хто має керувати «Мистецьким арсеналом». Я розумію, що їх квота буде проти мене.

Але ж це не більшість, а всього троє членів конкурсної комісії з дев’яти. Які підстави для хвилювань, якщо ви відчуваєте, що експертна більшість на вашому боці?

Методом жеребкування, наприклад, зі 100 кандидатур від громадських об’єднань будуть відбиратися 3 кандидатури для конкурсної комісії. Я закликаю спільноту, різні громадські організації, щоб вони подавали свої кандидатури в комісію. Головне, щоб жеребкування було абсолютно прозорим. Щоб ми бачили, що саме організатор жеребкування закладає в барабан, чи там часом не три прізвища на 100 папірцях.

Хто контролює прозорість жеребкування?

За організацію роботи комісії і прозорість в її діяльності потім відповідає орган управління, у нашому випадку це ДУС. Тому то я і хвилююся, бо після відомих подій їм уже не довіряють. До речі, моя посада чинного генерального директора теж дозволяє мені взяти участь у конкурсі.

Ви знаєте людей, які хочуть обійняти посаду директора «Мистецького арсеналу» замість вас?

Я не знаю цих людей. Але якщо такі вже є, вони мають бути талановитими, зухвалими і гідними.

Чи обговорювали ви ситуацію, яка слалася, з тимчасово виконуючим обов’язки керівника ДУС Сергієм Борзовим? Яка його реакція?

Спілкувалася з ним днями. Час від часу ми спілкуємося в телефонному режимі. Якраз з його підписом я отримала листа, де мене ДУС попереджає про те, що у мене завершується контракт і що ДУС не має жодного наміру його продовжувати, або підписувати будь-який новий контракт на будь-яких нових засадах. Сергій Сергійович говорить, що не він впливає на важливі рішення ДУС. Він каже, що цей новий закон (ухвалені зміни до закону «Про культуру») ще вивчає юридичне управління Адміністрації Президента. Ще, можливо, вони (Адміністрація Президента) розбиратимуться, хто ж підсунув президенту не зовсім досконалий закон. Це, знаєте, якась юридична казуїстика, в якій можна розбиратися вічно.

У «Мистецького арсеналу» є дорадчий орган - Рада з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу. Яку роль він відіграє в конкурсі?

Ніяку. Це дорадчий орган при президентові України, а значить, він не є суб’єктом в цьому процесі вибору директора «Мистецького арсеналу». Дорадчий орган не підписує паперів, не бере участь у процедурах. Назву вам ще одну пересторогу. Коли призначався директор Палацу Україна, то були певні складнощі і суди. Були складнощі й під час конкурсного відбору керівництва ансамблю «Київські солісти», який також підпорядковується ДУС. Після тих подій в усіх підприємствах ДУС дізналися про певні жонглерські штуки. Наприклад, чиновники можуть сказати, що у вас неправильно заповнена анкета, що вони не побачили вашого листа, що неправильні документи, що якась не така освіта тощо. Не кажучи вже про практику призначення конкурсу заднім числом. Саме тому вони шукають будь-яку причину відтермінувати, якось затягнути конкурс.

Назвіть активи «Мистецького арсеналу», в чому його цінність?

«Мистецький арсенал» - це кілька різних світів. Якщо дивитися на історичний світ - то це споруда, яка була зведена наприкінці XVIII століття. Земля під «Арсеналом» і навколо – це не просто гектари, а важлива частка української історії і культури. Саме на цьому місці раніше був дівочий монастир, перші згадки про який з’явилися наприкінці XV – початку XVI століть. Цей монастир проіснував недовго, останньою його ігуменею була матір Івана Мазепи. Вона була високоосвічена, надзвичайно активна, прозорлива і харизматична жінка. Кажуть, що жодне важливе державне рішення Мазепа не приймав без її поради… Цього року будівлі виповнюється 215 років. Її загальна площа з добудованими ще 8 років тому поверхами складає 64 тис. квадратних метрів. Нині ми користуємося переважно першим поверхом, це 12 тис. квадратних метрів. В літній період також відкриваємо для експозицій 2 поверх – ще стільки ж. За останні 5,5 років ми провели 60 масштабних заходів, які відвідали майже 3 млн. людей, третина з яких – діти.

Коли наша команда прийшла в «Мистецький арсенал», він цілком вважався об’єктом незавершеного будівництва. Однак, ми вирішили не витрачати жодного дня і не чекати, як попередники, великих грошей для будівництва. З червня до листопада 2010-го мені вдалося пролобіювати виділення коштів для пристосування приміщень першого і другого поверхів для постійної експозиційної роботи. Тепер щомісяця платимо за госпрозрахунками майже 450 тис. гривень – це освітлення, опалення, комунальні послуги тощо. Якщо проводимо виставки, то винаймаємо штат охорони, користуємося послугами клінінгової компанії. Якщо, наприклад, виставку «Марія Примаченко. Неосяжне» відвідало 95 тисяч людей, то очевидно, що це не тільки успіх інституції, але й велике навантаження на інфраструктуру, з яким потрібно гідно справлятися.

Наш дохід від проведення культурно-мистецьких заходів на рік становить близько 10 млн. гривень. Хочу підкреслити, що це не прибуток, а дохід. Більша частина грошей, як я уже сказала, іде на оплату комунальних послуг, податок на землю, утримання території, купівлю і ремонт обладнання, поточні ремонти будівлі, госпрозрахункові зарплати тощо.

Скільки становить прибуток?

Звичайно, він є. Але він не такий великий, як хотілося б. Ці гроші у нас ідуть на нові заходи, які організовуємо. Різниця доходів і видатків на рік невелика – 20–25 тисяч гривень. Наш штат – це 70 людей, лише половина з якого утримуємо за бюджетні кошти. Бюджетне фінансування нас як культурної установи становить близько 7 млн. на рік. Іншу частину коштів на зарплату колективу, охорону (для 40 людей), освітлення, системи безпеки, утримання адмінбудівель тощо заробляємо самі.

Чи проведена оцінка усіх приміщень?

Тут слід сказати, що будівля Старого Арсеналу як пам’ятник архітектури і земля навколо нього – безцінні. Звісно, будівля має балансову вартість близько 400 млн. грн. Але це вартість саме об’єкту незавершеного будівництва. Щодо землі, то на сьогодні наша земельна ділянка у 9,7 гектарів оцінена в близько 500 млн. грн. Звісно, ринкова вартість цього всього значно більша.

Який має бути статус для ефективного функціонування комплексу «Мистецький арсенал», аби унеможливити ті суперечки і скандали, які ми спостерігаємо щодо нього сьогодні?

Під час тривалої зустрічі з громадськістю лунали різні, навіть часом радикальні пропозиції. Так, наприклад, куратор та мистецтвознавець Тамара Лі, посилаючись на досвід Австрії, запропонувала створити на базі «Мистецького арсеналу» альтернативне міністерство культури. Однак, наразі у нас в країні немає такого статусу, яким можна було би наділити «Мистецький арсенал». В одному пункті цього зміненого закону навіть виписано, що конкурсну комісію має формувати орган виконавчої влади, а в іншому – що має формувати орган управління.

Коли я прийшла на посаду директора Українського дому, він був відділом Експоцентру України. Мій начальник сидів в будівлі Експоцентру. Я схильна до ефективних революцій. Ми його відділили від керівництва ВДНГ, коли до влади прийшов Віктор Ющенко. Керівником ДУС при ньому був пан Тарасюк – прогресивна і сучасно мисляча людина. Він нам пішов назустріч, бо Укрдім був на балансі в саме в ДУС . Так Український дім завдяки нашій команді став самостійною структурою, самостійним юридичним об’єктом, але в підпорядкуванні ДУСі. І навіть тоді колектив в Укрдомі згадував як хороші часи період, коли Укрдім підпорядковувався напряму Кабінету міністрів. А найжахливішими колектив називав часи, коли Укрдім підпорядковувався Мінкульту. Тому важко сказати який статус найкращий і яке підпорядкування найбезхмарніше.

З кимсь із урядовців про це говорили, Прем’єр-міністрові про це казали, чи чують вас депутати?

Знаєте, всі зайняті своїми справами. Ця ситуація триває всього трохи більше тижня, бо ж конкурс вчасно не оголосили. Зараз непарламентський тиждень, до мене самі парламентарі підходять, телефонують, цікавляться, а дехто робить депутатські запити. Усі шоковані цією ситуацією. Навіть перший заступник Міністра культури Ігор Ліховий, зустрів мене в «Мистецькому арсеналі» на відкритті проекту «Мистецтво заради життя» і сказав, що шокований таким поворотом подій.

Як зараз розвивається Український дім після того як ви пішли з нього, чи задоволені його роботою?

Він залишається як і був при мені, у підпорядкуванні ДУС. ДУС вважає нинішнього керівника Укрдому ефективним. Мене засмучує, що культурно-мистецька складова в його роботі тепер займає не таке важливе місце як раніше. Не знаю, яка нині ситуація з фондами Українського дому. А там, до речі, окрім соцреалізму, який також має культурну цінність, була розкішна колекція ікон, японської гравюри, колекція унікального живопису 80-х, 90-х, 2000-х років. Думаю, як розберемося із ситуацією з «Мистецьким арсеналом», можна буде поцікавитися. Пам’ятаю, що за моїх часів ледь не щороку туди у фонди заходила комісія Мінфіну і перевіряла цінний метал, нагороди тощо, було маса перевірок з Мінкульту. Знаю, що 4 роки тому було звільнено Ніну Шейко, яка опікувалася фондами та пропрацювала там 40 років. Вона там знає все, була дуже відповідальним і надійним співробітником. В неї все працювало як годинник. Пам’ятаю, що хоч я і була директором, але побоювалася власного фондовика.

Щодо підпорядкування ще можу сказати, що 85% працівників ДУС, на мою думку, не розуміють специфіки таких складних об’єктів як Український дім та «Мистецький арсенал». Вони вважають, що Заболотна розважається виставками, заробляє на них гроші. Однак, вони не розуміють, що все це складні міждисциплінарні, міжмузейні проекти, які виникають не на порожньому місці, потребують багато інтелектуальних, фізичних та фінансових ресурсів.

Якщо т. в. о. керівника ДУС Сергій Борзов каже, що не має впливу і не ухвалює рішень, хто лобіює на посаду директора свою людину, кому вигідно усунути вас з посади директора «Мистецького арсеналу»?

Листи, які я зазвичай отримую з ДУС, приходять з підписом або керівника ДУС, або з підписом виконуючого обов’язки. Усі жорсткі попередження про те, що зі мною не продовжуватимуть контракт я отримала в листах з підписом чинного т. в. о. ДУС Сергія Борзова. Він є людина, яка має віддавати собі звіт в тому, за що відповідає. Я страшенно боялася дискредитації, тому почала діяти на випередження, адже я дорожу своєю роботою, ім’ям, у мене двоє маленьких дітей… Мені немає чого приховувати. Особливих статків на цій роботі я не заробила. Усі ці роки я їздила на власному авто, яке мій чоловік подарував 8 років тому. Хоча й з ним ми роз’їхалися два роки тому – сказав, що у мене всі думки тільки про «Мистецький арсенал». Але це такі собі сумні жарти. Не виключаю, що кампанія з дискредитації таки ще може розпочатися, ситуація напружена і нездорова.

Якщо станеться так, що вас не переоберуть керівником «Мистецького арсеналу», де будете працювати?

Знаєте, коли виходиш заміж і перебуваєш у сімейних стосунках, то не думаєш про розлучення і тим паче про наступних кандидатів у чоловіки. Дуже люблю «Мистецький арсенал», знаю яким музеєм він має стати, багато зробила для його процвітання і хочу працювати тут надалі. У нашої команди є стратегія розвитку за двома сценаріями. Якщо знайдемо фінансування на його розбудову, то будуватимемо комплекс за правильною музейною концепцією європейського зразка, за допомогою провідних музейників, серед яких австрійський фахівець доктор Дітер Богнер, який розбудував квартал музеїв у Відні.

Є другий варіант, на випадок, якщо комплекс продовжуватиме перебувати у цьому перманентному, тимчасовому стані, в якому він нині. Тоді рухатимемося по напрацьованому плану. Проводитимемо ART KYIV Contemporary, Fine art Ukraine, Книжковий арсенал, бієнале, робитимемо проекти з платформою Арсенал добрих справ, розвиватимемо наші інноваційно-освітні напрями, фестивалі Арсенал ідей тощо. Ми запрошуємо до нас кураторів із своїми кураторськими проектами. Проект «Тіні забутих предків», який розпочався у нас зараз – це якраз співпраця «Мистецького арсеналу» з Павлом Гудімовим, іншими талановитими кураторами. Півтора роки тому з Євгеном Карасем був представлений проект «Український ландшафт», рік тому у співпраці з Петром Гончаром – проект «Вікна». Будемо продовжувати колаборацію з українськими музеями, як наприклад, з Національним музеєм декоративного мистецтва під час проектів «Катерина Білокур. Хочу бути художником» та «Марія Примаченко. Неосяжне». Такі проекти відвідує від 60 до 95 тисяч людей.

Нині, в розпал скандалу з конкурсом, мені телефонують впливові люди, натякають на участь у політичних проектах, пропонують долучатися до їхніх команд. Однак, поки навіть не можу про це серйозно міркувати, бо не уявляю себе поза мистецтвом.

За яких умов погодитеся, пристанете на ці політичні пропозиції?

Якщо будуть хороші пропозиції, то буду їх розглядати.

Скоро завершиться конкурс на посаду директора Національного художнього музею. Чи розглядали варіант, при якому могли б очолити цей музей?

Всерйоз про це не думала, але знаю що і там з конкурсом ситуація заплутана і неоднозначна. Коли я була директором Українського дому і розуміла, що в тих реаліях на тій роботі я досягла піку, я подивлялася зі свого пагорбу на Національний художній музей, думаючи про те, як чудово було б стати його директором. Але тоді ці думки були трохи зухвалими. Я би дуже хотіла, щоб наступним директором стала досвідчена, високопрофесійна сучасна людина, яка мислить цивілізованими мірками. Національний музей – це клондайк. На жаль, більша частина унікальних творів мистецтва Національного художнього музею постійно прихована від відвідувачів у фондах. Втім, це, на жаль, типове явище для наших музеїв.

Які у вас відносини з Міністерством культури?

Ми здебільшого не потрапляємо в їх об’єктив. У нас в країні така специфічна система підпорядкування. Якісь музеї підпорядковані КМДА, якісь Мінкульту, якісь Академії наук тощо. Але по-хорошому, всі вони мають бути у віданні Міністерства культури, адже є хранителями національного надбання, але гідно фінансуватися і мати велику творчу автономію.

До «Мистецького арсеналу» завітав днями Борис Ложкін. Що він вам сказав про цю ситуацію, яка склалася навколо культурного комплексу, який ви очолюєте?

У нас з Борисом Євгеновичем давні дружні стосунки. Він завжди відвідував виставки в «Мистецькому арсеналі», причому це було ще до того, як він обійняв високу посаду в АП. Він сказав, що все буде добре. Звичайно він теж за прозору конкурсну процедуру, яка закріплена в законі «Про культуру».

Більшість колективу позитивно налаштована на те, щоб ви продовжили очолювати «Мистецький арсенал». Проте у вас є й опоненти. Художник Володимир Кузнєцов судиться з «Мистецьким арсеналом» і з вами за те, що за вашою вказівкою його робота «Коліївщина. Страшний суд» була замальована чорною фарбою. На якій стадії ця справа?

Я прекрасно ставлюся до Володимира Кузнєцова як до художника. Ще до скандалу, він декілька своїх проектів втілив у «Мистецькому арсеналі» та у Малій галереї «Мистецького арсеналу». Через 2,5 роки після проекту «Велике і Величне», який відбувся у 2013 році, Володимир подав позов до суду. Він вимагав відшкодування майнової шкоди на 100 тис. гривень і моральної шкоди на 1 тис. гривень. Суди двох інстанцій винесли рішення частково задовольнити позов на 1 тис. гривень і відхилити позов на 100 тис. гривень. Нині справа на стадії касації. Цим питанням займаються наші юристи. Однак це лише один з багатьох судів, більшість з яких стосуються будівельних справ і часом тягнуться ще з 2008-2009 років.

Хто з вами зараз судиться, що вимагають?

Коли я стала директором, «Мистецький арсенал» мав більше 30 млн. гривень боргу. Була історія, коли перед Першою київською бієнале компанія «Основа-Солсіф», генеральний підрядник, який будував «Мистецький арсенал», заарештувала нам рахунки. Це сталося в найважчий для нас час. Тоді не було можливості навіть платити зарплати, не говорячи про фінансування бієнале. Щоб не зірвати захід доводилося брати в борг і у друзів, і навіть кредит у банку. Це були найстрашніші часи. Однак, пройшов час і тепер все навпаки – ми виграли у них декілька судів, арештували рахунки і повернули державні кошти. Також, минулого року ми виграли суд на 8 млн. гривень проти нашого генерального проектувальника «УкріНДІпроектреставрації», який фактично став заручником недобросовісного підрядника ТОВ «Проектні системи ЛТД». До речі, засновником і керівником горезвісного ТОВ є один з основних претендентів на посаду головного архітектора міста Києва. Окрім того, бувають випадки, що компанія будувала комплекс рік, а суди тягнуться по 5-7 років. Тож нашим юристам не позаздриш.

Вірю, що попри все, Мистецький Арсенал залишатиметься одною з найуспішніших культурних інституцій України і у найближчі роки стане всесвітньовідомим музеєм – культурним брендом та гордістю українців.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: