Про ріст популізму в Австрії та Америці

Нещодавно в Австрії відбувся перший тур президентських виборів, на яких несподівано перше місце зайняв Норберт Хофер, представник партії Свободи, яка займає антиєвропейські та проросійські позиції. На друге місце вийшов незалежний політик Александер ван дер Беллен, який прихильно ставиться до Росії. І головною несподіванкою стало те, що в першому турі вперше за 45 років вилетіли представники правлячих партій.

«День» звернувся до Карла Габсбург-Лотарінгена, онука останнього австрійського імператора Карла І, нинішнього глави Дому Габсбургів з проханням прокоментувати такі результати виборів і пояснити, чому австрійці проголосували за популістів і наскільки серйозною є небезпека поширення популістських партій у Європі через кризу біженців. У розмові по телефону пан Габсбург-Лотарінген висловив занепокоєння відсутністю лідерства в Європі і США.

Чому австрійці проголосували за популістів?

-- «НАЙБІЛЬШИМ НЕВДАХОЮ У ВСІЙ ЦІЙ КАМПАНІЇ БУЛИ СОЦІОЛОГИ»

Я думаю, що в першу чергу австрійцям справді набридли існуючі традиційні дві партії. Їм остогидла Соціал-демократична партія, і саме тому її кандидат отримав такий низький результат. Їм набридла Народна партія, їм більше не подобається існуюча урядова коаліція. Так що в основному йдеться про партійну систему та двох кандидатів від цих партій: міністра праці Рудольфа Надсторфера і Андреаса Коля, професора університету, який багато працював із партією, але вони обидва були типовими партійними представниками. І я думаю, це було головною причиною, чому за них не голосували.

Незалежний кандидат пані Ірмгард Грісс у своїх заявах дала чітко зрозуміти, що її політично – не фінансово - підтримує одна з нових партій NEOS. У неї дуже ліберальний підхід, і коли мова заходила про соціальні верстви, то вона отримувала на диво досить хороший результат. Але я повинен сказати, що його було не достатньо, щоб допомогти їй потрапити у другий тур. У нас ще був Річард Люгнер, який був головним чином клоуном і вже декілька разів балотувався на пост президента, але ніхто не розглядає його всерйоз.

-- «У АЛЕКСАНДЕРА ВАН ДЕР БЕЛЛЕНА БУЛА ДУЖЕ ПРОФЕСІЙНА ВИБОРЧА КАМПАНІЯ»

Але, звісно, у нас було два головних кандидати, які змагатимуться за перемогу у другому турі. З одного боку, це пан Александер ван дер Беллен, який є дуже шанованим і дуже розумним, скажімо, червоно-зеленим (більше зеленим, ніж червоним) політиком. Він зробив декілька заяв, які, на мою думку, було дуже добре сприйнято під час виборчої кампанії. Зокрема ван дер Беллен сказав, що якщо Ліберальна партія, а це правляча права Партія Свободи, стає найбільшою партією на парламентських виборах, то він не буде просити главу цієї партії сформувати уряд. Це була дуже популістська і не дуже демократична заява про злам у довгостроковій перспективі добре налагодженої партійної системи. А це було не дуже добре сприйнято.

У Александера ван дер Беллена була дуже професійна виборча кампанія. І під час неї він використовував багато заяв, які зазвичай виходять з боку правих. Так він говорив про «батьківщину», про «гарні чудові гори», «великий пейзаж» і подібні речі. Тому мета його кампанії полягала в тому, щоб виразно сказати: «Люди в лівому крилі все одно голосуватимуть за мене, і мені треба завоювати людей у правій частині спектра, тому я провадитиму свою кампанію таким чином, як я говорю: Австрія, моя рідна країна тощо. Таким чином, він спрямовував увагу на тому, що не підходить йому. Це була хороша кампанія, але вона не дуже добре вдалася йому.

-- «ХОФЕР - ДУЖЕ ПРОФЕСІЙНА І РОЗУМНА ЛЮДИНА. ВІН НЕ ЗРОБИВ ЖОДНОЇ ПОМИЛКИ ПІД ЧАС ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ»

І звісно, у нас є людина, яка виграла останні вибори. Це представник Партії Свобода Норберт Хофер. Упродовж досить тривалого часу він діяв як третій президент [в нижній палаті парламенту]. Хофер - дуже професійна і розумна людина. Він не зробив жодної помилки під час виборчої кампанії. Тому я не був здивований, що він отримав дуже хороший результат. Адже Хофер представляє собою картинку дуже хорошого державного діяча, особливо коли він починає говорити: «О, безумовно, я наймолодший кандидат і, можливо, занадто молодий, щоб змагатися за посаду президента». Але він виглядав як державник і провів дуже хорошу кампанію, яка абсолютно виправдала себе. Найбільшим невдахою у всій цій кампанії були соціологи, які організовували опитування громадської думки. Ми досі пам’ятаємо часи, коли опитування громадської думки за декілька днів перед виборами давали похибку від 2 до 3 відсотків. Бувало, що помилка сягала до 5 або 6 відсотків, але на цих виборах вона становила фактично 20 відсотків.

-- «ВІРОГІДНІСТЬ ТОГО, ЩО ПАН ВАН ДЕР БЕЛЛЕН ВІД ПАРТІЇ ЗЕЛЕНИХ ОТРИМАЄ ПЕРЕМОГУ В ДРУГОМУ РАУНДІ ВИБОРІВ Є ВИЩОЮ»

Якщо ви починаєте гру у бінго, то ймовірність витягнути певний номер є більш точною, ніж дані опитування, запропоновані фахівцем. На мою думку, це досить цікаво. Так, ми будемо спостерігати за другим туром президентських виборів, які відбудуться наступного місяця. На мою думку, пан Ван дер Беллен може точно розраховувати на всі голоси від лівих та від Партії зелених. Я впевнений, що ці партії будуть підтримувати його. ЗМІ будуть нещадними до пана Хофера, який отримав на сьогоднішній день найбільше голосів. І це вже почалося. Я маю на увазі, що вони вже почали заплямовувати його. І це абсолютно неймовірно. Але, як ми знаємо з досвіду Австрії, іноді справді невиправдана кампанія із заплямування призводить до протилежної реакції населення. Можна згадати, коли Курт Вальдхайм балотувався на посаду президента, засоби масової інформації створили справжню бурю критики проти нього. І за нього проголосували з величезною більшістю, бо люди говорили, що це занадто багато проти нього наговорюють.

Тому критика може спрацювати в обох напрямках. Я б сказав, якщо просто взяти дані, то ті люди, які голосували за соціалістів, голосуватимуть за кандидата від Зелених, прихильники NEOS також голосуватимуть за нього. А якщо взяти консерваторів, то 50%, імовірно, голосуватимуть за пана Хофера. Тому, судячи суто з чисел, вірогідність того, що пан Ван дер Беллен від Партії зелених отримає перемогу в другому раунді виборів, є вищою. Але на відміну від більшості країн між двома турами у нас не дві тижні, а чотири. Тому багато речей може статися за цей час.

-- «У НАС БРАКУЄ ЛІДЕРСТВА, А НАСЕЛЕННЯ СИТЕ ПО ГОРЛО ПАРТОКРАТІЄЮ»

Чому люди розчарувалися у великих партіях і чому вони вважають, що популісти можуть зробити щось краще для них?

Скажімо так, дві основні партії багато років уже не є головними партіями, оскільки двадцять років тому у політичний мейнстрим увійшла, зокрема, ліберальна, правоцентрична партія, але вони досі справді намагаються багатьма неймовірними способами розділити владу в Австрії між собою. Вони приклеїлись до своїх місць і розділили між собою всі функції. Ви знаєте, Австрія як і раніше значною мірою залишається партократією, ніж демократією: партії повинні вирішити дуже і дуже багато. І люди справді втомились від цього. Тому вже не йдеться більше про вибір тільки між двома великими партіями, а вибір зараз набагато більший. І тому такою є одна з реакцій.

Окрім того, жодна з двох партій не може похвалитись своїми лідерами. Якщо говорити про соціалістів або соціал-демократів, то наш колишній прем'єр-міністр пан Файманн є одним із найбільш безбарвних, нудних політиків, яких ми мали протягом тривалого часу в Австрії. Я багато подорожував по світу. І мене абсолютно приголомшило те, що багато людей підходило до мене і запитувало «Ви з Австрії? Ой-ой-ой, у вас є прем'єр-міністр, як його звуть?» Вони просто не пам'ятають його, бо він абсолютно безбарвний.

І така сама проблема у нас з Християнсько-демократичною партією. Пан Міттерленер, який у даний час очолює партію, зовсім не надихаюча людина. Тому ніхто його справді не знає, за винятком деяких людей в Австрії. Так, у нас бракує лідерства, а населення сите по горло партократією. Тому виникає багато питань.

-- «ДЛЯ ТИПОВОЇ ОПОЗИЦІЙНОЇ ПАРТІЇ ТЕПЕР ВІДНОСНО ЛЕГКО ПОЗИЦІОНУВАТИ СЕБЕ ЯК АНТИЄВРОПЕЙСЬКУ ЧЕРЕЗ КРИЗУ БІЖЕНЦІВ, ЯКУ МИ ПЕРЕЖИВАЄМО»

Обидва кандидати у президенти займають антиєвропейську і проросійську позицію, так пишуть ЗМІ. Що ви скажете на це?

Партія Хофера, справді, зробила деякі дурні заяви, з одного боку дуже критичні щодо Європи, а з іншого - прихильні до Росії. Але справа в тому, що проросійські висловлювання є типовими, і їх виголошують усі тупі партії в Європі. На яку б країну ви не подивились, вони не знають, про що говорять. І це сумний факт, з яким я глибоко не згоден, але це факт.

Що стосується європейського питання, то знову-таки для типової опозиційної партії тепер відносно легко позиціонувати себе як антиєвропейську через кризу біженців, яку ми переживаємо. Звичайно, криза біженців має великий вплив в Австрії. І дуже легко і популярно заявляти, що Європа зазнала невдачі, тому що у нас немає ніякого рецепту вирішення кризи біженців.

Так, зараз тут відбувається типова демагогія. Звичайно, серед усіх партій в Австрії партія Свободи, кандидатом якої є Хофер, найбільш антиєвропейська. Але особисто я ніколи не чув з його боку реальних антиєвропейських заяв. І я думаю, що на президентських виборах потрібно особливо дивитися на людину, яка обирається на посаду, де особистість має важливе значення.

Я не задоволений результатом виборів. Чесно кажучи, для мене було дуже складно робити вибір на цих президентських виборах, бо мені дійсно не подобається жоден із кандидатів, представлених там. Зі всіх них лише одиниці були б катастрофічними; двоє, які зараз змагатимуться у другому раунді, безумовно, не є катастрофічними, вони обоє не є стихійним лихом. Але це не обов'язково означає, що я задоволений цим вибором.

-- «ОСНОВНА ПРОБЛЕМА, З ЯКОЮ МИ СТИКАЄМОСЯ В ЄВРОПІ, - ЦЕ РЕАЛЬНИЙ БРАК ЛІДЕРСТВА»

А що ви скажете про голосування у французькому парламенті, де понад 50 депутатів ухвалили резолюцію про скасування санкцій проти Росії?

У Франції існує дуже сильна група на чолі з Марі Ле Пен, яка намагається позиціонувати себе антиєвропейською і проросійської партією. З її боку лунає так багато демагогії, що фактично є божевіллям. Якщо подивитись на різні партії, які намагаються стати крайньою опозицією, то це Afd у Німеччині, PODEMOS в Іспанії, Ле Пен у Франції, Партія Свободи в Австрії. Всі ці партії представляють себе як радикали, як антиєвропейські і проросійські політичні сили. Але я не бачу, щоб вони стали більшістю в Європі, але вони отримують значну підтримку виборців. І вони не є специфічно правими або лівими, оскільки цей спектр - ліві або праві - насправді не працює більше. Наприклад PODEMOS в Іспанії, безумовно, є лівою партією. Вони всі визначають себе таким чином, бо їм стає легше аргументувати.

Якщо подивитись на загальну картину в Європі, на Європейський парламент, звичайно, цей вищий законодавчий орган не бачив раніше стільки крайнє правих. Коли я був в Європарламенті в 1990 роки, тоді такі політичні сили, як комуністи і крайні праві, становили максимум 10-15% від усього парламенту. Якщо ви подивитися на парламент сьогодні, то вони подвоїли кількість місць і сягнули 30%. Але ця сила не матиме вирішального значення для Європи. Просто в даний час вона - найбільш видима частина. Основна проблема, з якою ми стикаємося в Європі, - це реальний брак лідерства. У нас немає власних лідерів, щоб вирішити проблеми, з якими ми стикаємося. У нас немає нікого, хто може встати в даний час і зробити гідні довіри заяви про діяльність Росії на Донбасі. Ніхто не робить цього, ніхто не наважиться встати і зробити це прямо зараз. Тому що, як я тільки що сказав, нам не вистачає лідерства, у нас гостро стоїть проблема лідерства в Європі.

То ви не вважаєте навіть Меркель лідером у Європі?

Звичайно, ні. Ні, абсолютно ні! На мою думку, вже той факт, що пані Меркель розглядається як найсильніший лідер у Європі, демонструє відсутність лідерства в Європі. Я зовсім не хочу критикувати її. Я згоден з багатьма речами, які вона робить, але вона показує хорошу діяльність у Німеччині. Щоправда, на останніх місцевих виборах Меркель дещо втратила. Але лише той факт, що ми дивимося на неї як найсильнішого лідера в Європі, якраз показує брак лідерства в євроспільноті.

-- «КЕМЕРОН УВАЖАВ, ЩО МОЖЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВЛАСНЕ ПЕРЕОБРАННЯ, І, ПО СУТІ, ВІДКРИВ ЄВРОПЕЙСЬКУ ПАСТКУ, ПОГОДИВШИСЬ НА РЕФЕРЕНДУМ»

Що ви думаєте про Девіда Кемерона, чи має він у собі якості лідера? Адже під час прес-конференції з Бараком Обамою, який відвідував нещодавно Лондон, британський лідер заявив, що завдяки присутності Британії в ЄС і НАТО країна могла впливати на рішення цих двох організацій, зокрема щодо запровадження санкцій проти Росії за анексію Криму і агресію на Донбасі.

Британський прем’єр певною мірою потрапив до власної пастки. Кемерон уважав, що може забезпечити власне переобрання, і, по суті, відкрив європейську пастку, погодившись на референдум, який відбудеться у Британії 23 червня. Тепер у нього складне становище: він повинен виконувати те, що обіцяв у той час. Я не впевнений, що він хоче цього, бо за цей час сталося багато змін, і ми бачимо, що на багатьох референдумах насправді зовсім не йдеться про тему, задля якої вони були оголошені, а лунають заяви: «Ми не любимо Європу, бо у нас є проблеми з біженцями». І для мене типовим прикладом став референдум у Голландії. Теоретично йшлося про Україну, але насправді голосування зовсім не стосувалось України, яка лише стала приводом для референдуму. Голландці прийшли на виборчі дільниці, щоб дати сигнал своєму уряду. Референдум не мав нічого спільного з Україною. І ми зараз бачимо це дуже добре.

І в цьому полягає небезпека для Кемерона, який оголосив про проведення референдуму щодо ставлення британців до ЄС у червні цього року. Так, він сам себе загнав у цей кут, бо його партії насправді не дуже довіряють у цьому питанні. Він зіткнувся з великою опозицією у своїй партії. Існує багато аргументів, чому Велика Британія повинна залишатися в Європейському Союзі, і я однозначно виступаю за те, щоб Сполучене Королівство залишалось у Європі, а не виходило з її складу. У нас є багато проблем з британцями, але я дійсно думаю, що вихід Великої Британії буде на шкоду обом сторонам. Це призведе до більших проблем і складнощів і, безумовно, до більшого негативу для Сполученого Королівства, ніж для Європи, але це буде погано для обох.

І який ваш прогноз, залишаться британці в ЄС чи ні?

Якби ви запитали мене два місяці тому, то я б сказав, що дійсно переконаний у тому, що голосування буде позитивним для Європи. Сьогодні я не наважуються зробити прогноз, бо бачив так багато речей і багато що відбувається не так, а зовсім дивним чином, особливо в Голландії. Це був референдум, який був викликаний темою, яка навіть не обговорювалась у ході голосування. Україна була, як ви знаєте, тільки номінальною причиною для референдуму, але людей не турбувало питання України. Йшлося про ставлення народу до свого уряду та ефективності ЄС. І тому я просто не знаю, яким буде результат. Я думаю, що зараз співвідношення тих, хто «за» збереження членства в ЄС і хто проти цього, становить 50 на 50. Два місяці тому я б чітко запевнив, що у Великій Британії проголосують за ЄС. Сьогодні я не певен у цьому.

-- «Я ДУЖЕ РАДИЙ, ЩО ПОЛЬЩА НЕ СПРОЩУЄ ЖИТТЯ ДЛЯ ЄВРОПИ, БО ПОЛЯКИ ДУЖЕ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ, ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ»

А що ви думаєте про ситуацію в Польщі, де постійно відбуваються демонстрації опозиції проти консервативного уряду Ярослава Качинського, якого багато хто порівнює з угорським прем’єром Віктором Орбаном?

Провадити політику з Польщею ніколи не було легко. Але я думаю, що дуже корисно сприймати польську точку зору в багатьох речах. Особливо коли вони говорять про відносини з Росією. Я дуже радий, що Польща не спрощує життя для Європи, бо поляки добре знають, про що говорять. А тепер, з наближенням референдуму у Британії, ведеться багато розмов про те, хто є проєвропейським, хто антиєвропейським. І зараз Польщу дуже часто ставлять поруч з Угорщиною і тими, хто виступає проти Європи. Йдеться про тенденції, ми не говоримо про факти. І я дуже радий, що Польща займає сильну позицію з багатьох питань. Я пристрасний проєвропеєць. Але будь-який пристрасний проєвропеєць має бути трішки критичним до того, що відбувається в Європі, щоб ставало краще. Але моє проєвропейське єство не зміниться, якщо я не задоволений тим, як Європа діє сьогодні.

-- «РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА АМЕРИКАНСЬКІЙ СИСТЕМІ, ЯК І В БАГАТЬОХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ, ЯКІ НАМАГАЮТЬСЯ СКОРОТИТИ ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ, - ЦЕ ВЕЛЬМИ РУЙНІВНА ДЕМАГОГІЯ»

Що ви думаєте про тенденції в американських виборах, зростання популізму з обох сторін: республіканців та демократів, чому в Америці поширюється популізм, характерний для Європи?

У цю категорію можна поставити Гілларі Клінтон через поширення нею приголомшливої демагогії. Я, напевно, не найбільший фахівець з американських виборів, я спостерігаю за виборами з тією ж пристрастю і інтересом, як і будь-хто інший сьогодні. Реальна загроза американській системі, як і в багатьох європейських країнах, які намагаються скоротити час проведення виборчих кампаній (вони кажуть, що хороша виборча кампанія не повинна тривати довше, скажімо, кількох тижнів), - це вельми руйнівна демагогія. Я вважаю великим негативом, що американці розширили виборчу кампанію від декількох місяців до півтора року. Америка паралізована через виборчу кампанію. Ми не повинні забувати про це. Більше того, під час виборчих кампаній Америка дуже слабка у зовнішній політиці, уряд не займає твердої позиції.

Для нас сьогодні є великою загрозою, що ми працюємо з нефункціонуючою зовнішньою політикою Сполучених Штатів. Ми не можемо чекати будь-якої чіткої міжнародної заяви від американського уряду, починаючи від сьогоднішнього дня до квітня наступного року. Йдеться фактично про цілий рік. Вибори у США в листопаді, передача влади 20 січня, плюс новому президенту потрібно два-три місяці, щоб почати діяти, підібрати і поставити потрібних людей у потрібних місцях. Тому до квітня наступного року ми не можемо очікувати рішучих дій Америки щодо вирішення будь-якої міжнародної кризи. І це надзвичайно небезпечна ситуація, особливо коли ми бачимо, що ці кризи навколо нас, коли я бачу кризу в Україні і в багатьох інших місцях. Відтак я вважаю, що вкрай небезпечно, що в США відбуваються змагання популістів і ми не бачимо жодних шансів вжиття рішучих заходів на міжнародному рівні щодо вирішення проблем, які мають місце.

Існує ще один момент, яким я дуже стурбований у США, а саме те, що через ситуацію з Дональдом Трампом (незалежним кандидатом, який працює в основному списку Республіканської партії і який абсолютно не подобався цій політичній силі та її лідерам) може відбутися дуже небезпечна ситуація – розкол цієї партії. Безперечно, після праймеріз Трамп отримає найбільше голосів. Ми не знаємо, чи він здобуде вирішальні 1237 голосів. І коли йдеться про з'їзд республіканців і рішення, яке має бути ухвалено, то там може відбутися розкол структури Республіканської партії. Хоча Трамп і набрав найбільшу кількість голосів, йому та делегатам можуть сказати, що не будуть номінувати мільярдера як кандидата у президенти від партії. Це виглядатиме як викручування рук простого американського виборця, який прийшов на праймеріз, а йому кажуть, що він ідіот і не робить те, чого від нього хочуть, і зрештою не врахують його голос, що буде катастрофою. Або вони можуть йому сказати: «Ми можемо навіть номінувати психа». Ось у чому проблема і справжня небезпека для Республіканської партії.

У Росії вже заявляють, що віддають перевагу Трампу над Клінтон. Що ви думаєте про це?

З точки зору популізму Трамп діє як націоналіст. Звичайно, це те, що завжди буде популярним у Росії. Давайте просто згадаємо божевільних людей, наприклад Жириновського або когось іншого. Вони там справді популярні. І так само популярним є Трамп.

Клінтон по праву розглядається як людина, яка як держсекретар, а також упродовж всієї власної політичної кар'єри приймала багато рішень, які були явно не на користь Росії. Вона розглядається в її партії як дуже войовнича і схильна до застосування військових дій. Одного разу Клінтон була дуже рішучою у питанні про незалежність Косова. Попри те, що вона більшою мірою належить до ліберального лівого крила партії, це робить її менш популярною в Росії, ніж будь-кого на кшталт Трампа, який є сильним націоналістом. Особливо коли він робить заяви як-от: «Ми повинні зайняти дуже сильну позицію щодо Мексики, будувати стіну» тощо, що дуже подобаються націоналістам.

А що ви скажете про доктрину Трампа?

Я знайомий із деякими елементами його зовнішньої доктрини. Багато що з цього лежить в основі доктрини Республіканської партії. У своєму виступі він намагався виглядати трохи більше, ніж державний діяч. Але я не почув нічого нового. Ми ніколи не бачили його в дії як політика. Тому подивимось, що станеться, якщо його виберуть, у чому я досі сумніваюся. Але це можливо. Цього вже не можна виключати.

-- «МІНСЬКИЙ ПРОЦЕС ЗАСТОПОРИВСЯ, БО ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ТАКИХ ПРОБЛЕМ ЗАВЖДИ ПОТРІБНІ ЛЮДИ ЗЗОВНІ, ЯКІ СПОНУКАЮТЬ ДО ВРЕГУЛЮВАННЯ»

Що ви думаєте стосовно розв'язання кризи в Україні, російської агресії на Донбасі, яка перетворюється на гарячий заморожений конфлікт, що мають зробити ключові гравці - США і ЄС, щоб змусити Путіна виконати свою частину Мінських угод?

Для мене найбільша поточна загроза полягає у великому браку лідерства з боку ЄС і паралічі США на цілий рік. Швидше за все, не буде ухвалено будь-яких прямолінійних дій, до яких дійсно необхідно вдаватися у зовнішній політиці. З європейської сторони, це найбільша проблема. Мінський процес застопорився, бо для розв’язання таких проблем завжди потрібні люди ззовні, які спонукають до врегулювання. Я цього не бачу, і це завжди небезпека.

Чесно кажучи, як іноземець, я не повинен давати вам поради. На мою думку, потрібно зайняти тверду позицію, бо абсолютно неприйнятними є військове втручання Росії та окупація Криму. А що стосується безпосередніх дій, то я певен, український уряд знає, що йому робити.

-- «У ЧАСИ КРИЗ, А ЦЕ СТАВАЛОСЯ Й РАНІШЕ, ЛЮДИ РОБЛЯТЬ ВІДХИЛЕННЯ ВІД ЦІННОСТЕЙ, АЛЕ ВОНИ БУДУТЬ ПОВЕРТАТИСЯ ДО НИХ»

Україну, яка прагне приєднатися до європейської родини, весь час закликають слідувати європейським цінностях. Але ми бачимо, що в Європі не всі країни поділяють ці цінності, громадяни голосуються за відверто антиєвропейські та проросійські партії. Що ви скажете на це?

Ми живемо не в звичайний час, а в період кризи. У нас кризи відбуваються на багатьох рівнях. У нас є криза біженців, війна на Близькому Сході, і дуже мало хто знає, як впоратися з такими серйозними проблемами. Таким чином, це не нормальний час. Звичайно ж, у час кризи завжди посилюються крайні політичні сили. Але я сподіваюся, коли нам вдасться взяти кризу під контроль, то вплив крайніх сил знову буде зменшуватися. Я не переживаю, що крайні сили візьмуть під контроль Європейський Союз. Ні, я не бачу їх як більшість навіть у найсильнішій кризі, з якою ми стикаємося зараз. Я дотримуюсь європейських цінностей. У цьому немає жодних сумнівів. Тим більше що Європейський Союз для мене є найсучаснішою політичною системою в світі. Це на сьогодні найбільш передова з існуючих у світі політична структура країн, що працюють разом у дуже особливий спосіб. Тому я не хвилююся, але я знаю, що у часи криз, а це ставалось раніше, люди роблять відхилення від цінностей, але вони будуть повертатися до них. Я впевнений у цьому, я завжди залишаюсь європейцем.