Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС: що думають олігархи?

26 квiтня, 2012, 13:12 glavcom.ua

Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС: що думають олігархи?

Презентація аналітичної записки

Аналіз представила Катерина Зарембо, заступник директора Інституту світової політики. Мета дослідження – з’ясувати, чи варто Євросоюзу розраховувати на підтримку українського великого бізнесу у лобіюванні необхідних політичних кроків з боку української влади заради прогресу у питанні Угоди про асоціацію між Україною та ЄС включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі (ЗВТ).

30 березня 2012 року, після чотирьох років переговорів, нарешті парафовано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, включно з поглибленою і всеохоплюючою зоною вільної торгівлі (ЗВТ) як невід'ємною її частиною. Тим не менше, треба пройти ще довгий шлях для того, щоб Угода була підписана. Європейська сторона ясно дала зрозуміти: підписання залежатиме від забезпечення демократії, прав людини і верховенства права в Україні. У лютому 2012 року комісар Штефан Фюле перелічив шість важливих моментів, що до них Україна повинна звернутися в 2012 році задля підписання та ратифікація Угоди: судочинство, вільні та справедливі парламентські вибори, конституційна реформа, Закон «Про державну службу», усунення перешкод для використання бюджетної підтримки ЄС і ціна на газ. Тим часом, українська влада і далі провадить свою стратегію – проголошувати відданість України європейській інтеграції, але мало що змінювати в самій країні.

Хоча поступ у європейській інтеграції України залежить на даний момент від політичних питань, важливо не забувати, що економіка України є сферою, в якій підписання і реалізація Угоди принесуть найбільшу користь. Таким чином, економічні гравці в Україні – ключова зацікавлена сторона, що може зазнати найбільших втрат або здобутків залежно від того, чи буде Угода підписана та ратифікована. Чи можуть українські економічні гравці і великий бізнес, зокрема, чинити тиск на владу і лобіювати необхідні політичні кроки для того, щоб забезпечити прогрес у питанні Угоди про асоціацію? Чи зацікавлені вони в цьому? І чи може ЄС розраховувати на них як партнерів у діалозі з Україною в ухваленні рішень? Такі питання має на меті розглянути ця аналітична записка.

Записка ґрунтується на низці інтерв'ю, проведених з представниками найбільших фінансово-промислових груп в Україні (ФПГ), державними чиновниками і незалежними експертами протягом лютого-березня 2012 року. Звернення з проханням про неофіційні консультації було спрямоване до 7 ФПГ: «Систем Кепітал Менеджмент» (власник – Рінат Ахметов), «Group DF» (власник – Дмитро Фірташ), «Фінанси та кредит» (бенефіціар – Костянтин Жеваго), «EastOne» (власник – Віктор Пінчук), «Приват» (власники – Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов), «Індустріальний союз Донбасу» (співвласник – Сергій Тарута), «Укрпромінвест» (Петро Порошенко). Від трьох із названих груп отримано позитивні відповіді і проведено консультації.

-- Угода про асоціацію та ЗВТ: яке олігархам діло?

Є ціла низка аргументів, які дозволяють припустити, що найбагатші бізнесмени України підтримують поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС й зацікавлені в просуванні її реалізації. Це, зокрема, пов'язано з ослабленням позицій українських олігархів в українській політичній системі.

Уже протягом кількох років дослідники вказують на те, що олігархічні клани є найпотужнішими чинниками вертикальної ієрархії в Україну, які "захоплюють" органи державної влади та контролюють втілення інституційних реформ . Це, звичайно, відбувається не з їхньої доброї волі, а внаслідок суперництва та / або спроб убезпечити накопичені статки. На думку деяких експертів, в новітній історії України є приклад, коли окремі олігархи підтримали Помаранчеву революцію 2004 року задля збереження власного впливу на політику та економіку .

Можливо, зараз для українських олігархів знову настає непевний час – а саме, загроза поступового усунення від влади. На початку 2012 року на імовірність такого сценарію звернуло увагу чимало українських експертів . У січні було оголошено, що Державна податкова служба збирається уважно стежити за діяльністю 16 найбільших фінансово-промислових груп в Україні, зосереджуючись, зокрема, на відмиванні грошей і ухилянні від сплати податків . Старший науковий співробітник Інституту Петерсона Андерс Ослунд зазначив, що тоді як у першому уряді за президентства Віктора Януковича були представлені дев'ять груп олігархів, тільки дві групи залишилося після низки урядових трансформацій . Експерти припускають, що президент України Віктор Янукович може почати війну проти олігархів у стилі Путіна, цілячись, зокрема, у гаданих спонсорів своєї президентської кампанії, Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа. Це, з одного боку, допомогло б йому зосередити ключові повноваження в руках власної сім'ї, а з другого боку, підвищити свою популярність напередодні парламентських виборів як борця проти корупції. Нарешті, той факт, що проти екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко порушені нові кримінальні справи за її бізнес-діяльність у 1990-х роках, містить недвозначний натяк на загрозу для будь-якого значного бізнесмена в Україні.

Саме ЗВТ з ЄС дає олігархам можливість зберегти свої позиції і створити інституційні гарантії, щоб убезпечити свої багатство і вплив. Інституційні гарантії – це саме те, що пропонує ЗВТ на додачу до лібералізації торгівлі. Згідно із ЗВТ, Україна зобов'язується привести значну частину свого торгового законодавства до відповідності з нормами і правилами ЄС, забезпечити прозорість змін до законодавства і встановити чіткі процедури врегулювання суперечок. ЗВТ також може вирішити деякі давні хвороби української економіки, як-от відшкодування ПДВ, прозорі митні правила тощо, що є тягарем для бізнесу будь-якого масштабу в Україні.

-- Пасивний консенсус

Серед українських олігархів існує консенсус на користь ЗВТ з ЄС. Його підтвердив у листопаді 2011 року міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко після другого засідання Ради експортерів при українському МЗС, яка зібрала 13 найбільших українських ФПГ . Підтвердив існування такого консенсусу у розмові з експертом Інституту світової політики і високопоставлений український чиновник Міністерства економічного розвитку і торгівлі .

Дійсно, ЗВТ не вводитиме нових пільгових умов торгівлі для ФПГ, які працюють з експортом металів і мінеральних продуктів, за винятком нормативно-правової бази. Металічно-мінеральні продукти перестали бути предметом для мит ЄС після вступу України до СОТ . Тим не менше, вони можуть розраховувати на інші переваги.

Український великий бізнес чудово розуміє наслідки ЗВТ для своїх підприємств. Усупереч поширеній думці, що якісна й справедлива нормативно-правова база насправді не відповідає інтересам олігархів, оскільки вони звикли до бізнес-рішень на основі неофіційних зв'язків і угод, всі три опитані ФПГ фактично підтвердили свою підтримку чітких правил гри і дотримання регуляцій – зокрема, щоб ефективно конкурувати одна з одною. Вони також роблять великі ставки на свою здатність бути першими, хто почне пожинати переваги ЗВТ. Вони відрізняються структурованістю, добре підготовлені до конкурентної боротьби і вже мають мережу європейських партнерів і знайомі з європейським торговим правом. Наприклад, «СКМ» придбала два металургійні заводи в Італії та один у Великобританії і заснувала дистриб'юторську компанію в Женеві. «Ferrexpo» Костянтина Жеваго – ресурсна компанія зі штаб-квартирою у Швейцарії. «ІСД» володіє заводами в Угорщині та Польщі.

Дві найвпливовіші ФПГ в Україні, «СКМ» і «Group DF», зізналися, що вони провели попередні дослідження про вплив ЗВТ на свої компанії . За словами одного з менеджерів «СКМ», ЗВТ сприятиме зростанню товарообігу України на 30 млрд. доларів США. Директор «СКМ» з міжнародних відносин та зв’язку з інвесторами Джок Мендоза-Вілсон палко підтримав ЗВТ з ЄС у Брюсселі у вересні 2011 року. Він проілюстрував свої аргументи порівняльною таблицею торгових угод з ЄС і з Росією, Білоруссю та Казахстаном:

Нарешті, підтримка ЗВТ та європейської інтеграції України стала свого роду іміджевою справою для українських олігархів. Майже кожен із них фінансує діяльність на підтримку європейської інтеграції України і намагався забезпечити свою присутність в Брюсселі в той чи інший спосіб. Не раз «СКМ» Ахметова надавала підтримку для Місії України в ЄС в організації заходів у Брюсселі, присвячених європейській інтеграції України. Подібні заходи підтримували й Петро Порошенко та Олександр Фельдман. Ялтинська європейська стратегія Віктора Пінчука та ланчі в Давосі вже давно стали одними з ключових подій європейської інтеграції. Підтримку заходів, промотуючих європейську інтеграцію України, а також консультації з посадовцями ЄС, хоч і непублічні, підтвердив представник групи Жеваго «Фінанси та Кредит».

-- Російський вплив

Дослідники підкреслюють, що тимчасом як ЗВТ з ЄС дає можливість українським олігархам створювати противагу впливові Росії, багато українських компаній позичали гроші в російських банків і продали активи російському бізнесу внаслідок фінансової кризи в Україні. Як основний «СКМ-івський» постачальник електроенергії в Східну Європу ДТЕК («Донецька паливно-енергетична компанія»), так і «Метінвест» отримували кредити від російського «Сбербанка» . «Інтерпайп» Віктора Пінчука також позичав гроші у російських банків. «Індустріальний союз Донбасу» продав 50% плюс дві акції у своєму основному металургійному бізнесі російській «EvrazGroup» .

Тим не менше, український великий бізнес не боїться потенційних російських економічних санкцій як відплати за його підтримку ЗВТ. Адже, як зауважив високопоставлений український урядовець у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, відносини між російськими та українським бізнесами не є благодійністю з боку Росії і мають місце тільки тому, що вони приносять економічну вигоду для росіян . Крім того, пільгові умови торгівлі між Україною та ЄС насправді могли б привабити російські інвестиції в Україну, адже Росія мала б змогу продавати ЄС продукцію, вироблену в Україні, на вигідніших умовах. Росія вже створила прецедент у країнах Балтії, де збільшила свої прямі іноземні інвестиції після того, як балтійська трійця приєдналася до Європейського Союзу 2004 року.

Нарешті, хоча Росія і є важливим ринком для українського великого бізнесу, її не можна розглядати як його основного клієнта. Дмитро Фірташ підтвердив в інтерв'ю, що експорт його компанії орієнтований на Захід . Ситуацію з деякими іншими ФПГ ілюструють наведені нижче графіки, що демонструють експортний розподіл за географічними зонами:

-- Гроші люблять тишу

Незважаючи на всі перераховані вище аргументи, український великий бізнес навряд чи лобіюватиме перед українським урядом виконання політичних вимог із Брюсселю для того, щоб Угода про асоціацію та ЗВТ була підписана найближчим часом (що, за поточними оцінками, може статися щонайкраще за рік).

Незважаючи на згаданий вплив на осіб, що ухвалюють рішення в Україні, українські великі бізнесмени воліють використовувати його тихо і утримуватися від політики на державному рівні. І Рінат Ахметов, і Дмитро Фірташ стверджують, що не займаються політикою, а Рінат Ахметов вже заявляв, що не балотуватиметься в депутати на майбутніх парламентських виборах. Крім того, вони можуть мати свої власні погляди на поточну політичну ситуацію в Україні, що не збігаються з європейськими. Торішній візит європейських міністрів закордонних справ Радослава Сікорського і Карла Більдта в Донецьк, де вони зустрілися з найбагатшою людиною України Рінатом Ахметовим, вочевидь, не принесли жодних результатів для вирішення деяких непростих політичних питань у діалозі між Україною та ЄС, наприклад, ув'язнення лідерів опозиції. Очевидно, що Ахметов не є союзником європейців у тому, що стосується звільнення Юлії Тимошенко: 2005 року вона була відповідальна за реприватизацію"Криворіжсталі", високорентабельного активу, який придбали були Рінат Ахметов та Віктор Пінчук. За словами українського незалежного експерта, її повернення до влади в разі звільнення піде на шкоду багатьом українським олігархам, оскільки «з нею неможливо домовитися» . Є, звичайно, олігархи, на яких ЄС може розраховувати, як-от Петро Порошенко та Костянтин Жеваго (представники Жеваго підтвердили його готовність зустрітися з європейськими міністрами, якби ті висловили таке бажання), але їхні потенційні можливості змінити поточну політичну ситуацію в Україні сумнівні.

Крім того, серед українських ФПГ спостерігається і такий консенсус: тоді як усі вони підтримують ЗВТ з ЄС, вони можуть обійтися й без неї. Інакше кажучи, навіть без ЗВТ вони й далі звично провадитимуть бізнес. «СКМ» уже інвестувала сотні мільйонів доларів США в адаптацію продукції «Метінвесту» до екологічних стандартів ЄС. Однак, за словами менеджера «СКМ», це зроблено не тому, що надходить підписання ЗВТ, а щоб підвищити конкурентоспроможність «Метінвесту» на ринку ЄС . Незалежно від долі ЗВТ, «СКМ» планує інвестувати 8 млрд. доларів у модернізацію продукції «Азовсталі» і «Маріупольського металургійного заводу».

Власники «Фінансів та кредиту» дуже пишаються тим, що «Ferrexpo» стала першою українською компанією, присутньою на основному майданчику Лондонської фондової біржі після первинного розміщення акцій у 2007 році. Давно почавши працювати над тим самим, на що спрямована ЗВТ, тобто над зміною культури ведення бізнесу в Україні, вони вважають, що є авангардом українського бізнесу в Європі .

Дмитро Фірташ стверджує, що тоді як європейська інтеграція України була б корисна для нього особисто, сам він не поспішав би з рішенням, якби йшлося особисто про нього. Насправді, він «не певен, що Європейський Союз є відповіддю на всі наші [українські] питання» , адже економіка ЄС самає радше слабкою на даний момент.

Чи ж озветься малий і середній бізнес – ті, хто найбільше потерпають від недосконалої економічної системи в Україні? Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджує, що, поки текст Угоди про асоціацію і частина щодо ЗВТ не можуть бути оприлюднені до підписання Угоди, будь-який сектор бізнесу може отримати консультацію від Міністерства про те, які зміни Угода запровадить власне для нього. Таким чином, якщо це їм цікаво, малі й середні підприємства повинні усвідомлювати, що вони можуть втратити, якщо підписання Угоди провалиться.

Вочевидь, саме середній клас в Україні мав би бути найбільше зацікавленим у забезпеченні вільних і справедливих парламентських виборів у жовтні 2012 року і задоволенні інших політичних умов з метою прискорити підписання Угоди. Однак, якщо тільки більшість малих і середніх підприємств не опиняться на межі виживання, їхнє згуртування навколо ЗВТ навряд чи відбудеться. Крім того, фінансова криза в ЄС підриває його авторитет серед пересічних українців. Як наслідок, доля Угоди про асоціацію і ЗВТ на сьогодні залишається предметом дипломатичних баталій.

* * *