Чи стане День бідності українським національним святом?

    • Віктор Балога

      Народний депутат України

    • 17 Жовтня, 20:35
    • Розсилка
    Чи стане День бідності українським національним святом?
    nday.te.ua
    Чи стане День бідності українським національним святом?

    Через 5-10 ми не впізнаємо свою країну. Молодь виїде в польські університети і не повернеться, працездатні чоловіки – на чеські фабрики і російські будови, медики – в угорські лікарні

    Сьогодні світ відзначає День боротьби з бідністю. Не хотів би бути песимістом, але таке враження, що скоро це стане нашим національним святом.

    Про це не всі говорять в слух, але треба визнати, що Україна повертається в ті темні часи, які, здавалося, більше ніколи не повернуться. Коли країну косила поголовна бідність, коли вчителям не платили зарплату, коли ті, хто отримували копійки, поїхали і більше не повернулися.

    Але зараз ситуація в рази гірша. Хотів би помилятися, але складається враження, що бідна Україна вигідна всім наших сусідам. Бо бідну державу легше завоювати, їй легше диктувати умови, з неї легше викачувати ресурси.

    І якщо ще два роки тому у нас були далеко не найкращі, але перспективи залишитися сировинною державою, то зараз нам малюють африканський сценарій – викачати ресурси і дозволити експортувати лише какао-боби. В нашому випадку – зернові.

    Уже зараз поляки, угорці і чехи прямо називають цифри, скільки їм потрібно медиків і робітників з України. До нас уже ставляться не як до людей, а як до ресурсу. І якщо вже зараз проблема знайти толкового електрика, чи столяра то років за 3-5 в Україні їх не буде взагалі.

    Інший момент – мораторій на експорт лісу-кругляку. Нас шантажують, щоб ми дозволили вирізати залишки Карпат, бо Альпи вирубувати ніхто бажанням не горить.

    Так званий, ринок землі – це взагалі окрема тема. Їм залишилося ще, як фашистам у 1940-х, вивезти звідси родючий шар чорнозему.

    Якщо хтось думає, що я не правий, то нехай пояснить, чому у нас діють квоти на все, що має додану вартість? Тобто, у нас з радістю беруть зерно, але навіть з борошном, яке уже є продуктом переробки, будуть проблеми. А це означає, що нам просто не дозволять стати багатими.



    Те саме стосується і вимог МВФ. Хтось бачив у меморандумі, який ми підписали, хоча би слово про підтримку реального сектору економіки? При всій повазі до цієї міжнародної установи, але чи може хтось назвати хоча б одну економіку, подібну до української, яку вони врятували? Натомість можна назвати десятки країн, які на роки застрягли в кризі через поради і вказівки МВФ.

    Але, очевидно, такий стан вигідний і для влади. Бо бідними легше керувати, їм можна дати субсидію, перед виборами – подачку і змусити організованими групами голосувати за правлячий режим. В замін вони готові дозволити вивезти звідси усе – людей, кругляк, бурштин, землю, зерно, тільки б не заважали красти.

    І якщо так далі піде, то років через 5-10 ми не впізнаємо свою країну. Молодь виїде в польські університети і не повернеться, працездатні чоловіки – на чеські фабрики і російські будови, медики – в угорські лікарні. А тут залишаться пенсіонери і ті, хто не можуть працювати, або не хочуть. Тоді ми не те, що землю продамо, а й воду і повітря, якщо комусь буде потрібно.

    Джерело: блог Віктора Балоги

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Сергій Запорізький
    Сергій Запорізький

    Підприємець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ