Чи стане День бідності українським національним святом?

    • Віктор Балога

      Народний депутат України

    • 17 Жовтня, 2016, 20:35
    • Розсилка
    Чи стане День бідності українським національним святом?
    nday.te.ua
    Чи стане День бідності українським національним святом?

    Через 5-10 ми не впізнаємо свою країну. Молодь виїде в польські університети і не повернеться, працездатні чоловіки – на чеські фабрики і російські будови, медики – в угорські лікарні

    Сьогодні світ відзначає День боротьби з бідністю. Не хотів би бути песимістом, але таке враження, що скоро це стане нашим національним святом.

    Про це не всі говорять в слух, але треба визнати, що Україна повертається в ті темні часи, які, здавалося, більше ніколи не повернуться. Коли країну косила поголовна бідність, коли вчителям не платили зарплату, коли ті, хто отримували копійки, поїхали і більше не повернулися.

    Але зараз ситуація в рази гірша. Хотів би помилятися, але складається враження, що бідна Україна вигідна всім наших сусідам. Бо бідну державу легше завоювати, їй легше диктувати умови, з неї легше викачувати ресурси.

    І якщо ще два роки тому у нас були далеко не найкращі, але перспективи залишитися сировинною державою, то зараз нам малюють африканський сценарій – викачати ресурси і дозволити експортувати лише какао-боби. В нашому випадку – зернові.

    Уже зараз поляки, угорці і чехи прямо називають цифри, скільки їм потрібно медиків і робітників з України. До нас уже ставляться не як до людей, а як до ресурсу. І якщо вже зараз проблема знайти толкового електрика, чи столяра то років за 3-5 в Україні їх не буде взагалі.

    Інший момент – мораторій на експорт лісу-кругляку. Нас шантажують, щоб ми дозволили вирізати залишки Карпат, бо Альпи вирубувати ніхто бажанням не горить.

    Так званий, ринок землі – це взагалі окрема тема. Їм залишилося ще, як фашистам у 1940-х, вивезти звідси родючий шар чорнозему.

    Якщо хтось думає, що я не правий, то нехай пояснить, чому у нас діють квоти на все, що має додану вартість? Тобто, у нас з радістю беруть зерно, але навіть з борошном, яке уже є продуктом переробки, будуть проблеми. А це означає, що нам просто не дозволять стати багатими.



    Те саме стосується і вимог МВФ. Хтось бачив у меморандумі, який ми підписали, хоча би слово про підтримку реального сектору економіки? При всій повазі до цієї міжнародної установи, але чи може хтось назвати хоча б одну економіку, подібну до української, яку вони врятували? Натомість можна назвати десятки країн, які на роки застрягли в кризі через поради і вказівки МВФ.

    Але, очевидно, такий стан вигідний і для влади. Бо бідними легше керувати, їм можна дати субсидію, перед виборами – подачку і змусити організованими групами голосувати за правлячий режим. В замін вони готові дозволити вивезти звідси усе – людей, кругляк, бурштин, землю, зерно, тільки б не заважали красти.

    І якщо так далі піде, то років через 5-10 ми не впізнаємо свою країну. Молодь виїде в польські університети і не повернеться, працездатні чоловіки – на чеські фабрики і російські будови, медики – в угорські лікарні. А тут залишаться пенсіонери і ті, хто не можуть працювати, або не хочуть. Тоді ми не те, що землю продамо, а й воду і повітря, якщо комусь буде потрібно.

    Джерело: блог Віктора Балоги

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Павло Казарін
    Павло Казарін

    Журналіст

    Олексій Заводюк
    Олексій Заводюк

    Веб-девелопер, програміст, музикант, блогер, громадський активіст

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Олена Білозерська
    Олена Білозерська

    Боєць Української добровольчої армії 

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ