Микола Бєлєсков Головний консультант відділу воєнної і воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень

Переговори Путіна і Меркель. Чого чекати Україні?

Меркель і Путін у Москві

Декілька слів про сьогоднішній візит канцлера ФРН до РФ і переговори із головним терористом XXI століття в Сочі стосовно того, чого очікувати Україні

Востаннє РФ пані Меркель відвідувала 10 травня 2015 року, тобто майже два роки тому. Єдиною метою візиту у контексті України було запустити процес практичної реалізації домовленостей лютого 2015 року. Іншими словами, запустити роботу відповідних підгруп. І підгрупи, які були незадовго до цього сформовані, почали працювати.

Тому на 90% певен, що і цього разу під час переговорів у Сочі Ангела Меркель ставитиме питання щодо того, яким чином сторони можуть вийти із ситуації, коли процес врегулювання у рамках Мінських домовленостей, по суті, мертвий. Чекати, що канцлерін почне ховати ці самі угоди – марна справа: для Берліна Мінські угоди – це «священна корова», тобто єдиний можливий варіант, у рамках якого і треба шукати рішення конфлікту на сході, оскільки чи не єдиний формат, щодо якого є згода усіх сторін, незважаючи на різне трактування Україною і РФ.

У відповідь на таку постановку питання із боку Ангели Меркель можна очікувати як мінімум два варіанти того, якою буде реакція Володимира Путіна. Є велика йморівність, що він почне просто розповідати, як це робить РФ на офіційному рівні, що процес врегулювання на основі Мінських угод блокує виключно Україна і європеці мають тиснути на Київ з метою приймати відповідні закони (про особливий статус ОРДЛО у Конституції, про вибори місцеві) для початку врегулювання. У відповідь на це Меркель спокійно може сказати, що як можна говорити про політичну частину врегулювання, коли мінімальний рівень безпеки в ОРДЛО не гарантований – доказом тому є підрив машини СММ ОБСЄ із жертвами серед спостерігачів. І тому від РФ, по суті, залежить, чи почнеться цей самий процес врегулювання.

В такому випадку переговори Меркель – Путін у Сочі закінчаться нічим – сторони просто задекларують свої позиції, які в принципі розходяться і на цьому справа й завершиться. І такий сценарій дуже вірогідний, зважаючи на непоступливість Кремля на міжнародній арені.

Набагато менш вірогідний сценарій, однак можливий і – головне – небезпечний для України такий. Путін на фоні спроб Меркель розблокувати процес врегулювання може запропонувати: а візьмімо замість послідовного процесу виконання Мінських угод паралельний. Цей варіант просуває РФ із вересня 2016 року, і Меркель на Мюнхенській конференції із безпеки 2017 року обмовилася, що, на її думку, для початку політичного процесу треба усього чотири-п'ять днів стійкого припинення вогню. Іншими словами, це прямо суперечить Комплексу заходів з виконання Мінських угод від 12.02.2015 року, який серед усього іншого передбачає перехід до політичного процесу не просто після припинення вогню на лінії зіткнення, а й відведення всього важкого озброєння і підтвердження цього факту із боку ОБСЄ. 
Тому Путін на такому фоні міг би запропонувати Меркель саме паралельний процес. Який фактично на відміну від послідовного «спочатку безпека, а тоді політика» несе в собі ризики для України – не дає гарантії, що у відповідь на наші більші поступки з політичних питань не буе пропорційних поступок з питань безпеки. І внаслідок цього можемо спокійно прийти до реалізації Мінських угод так, як хотіла б РФ.
Але такий сценарій менш ймовірний, ніж перший, хоча і виключати його не можна. І головне, що він несе загрози для України.

Але є іще радикальніший сценарій, який РФ могла б використати на нинішніх переговорах на тлі однієї цікавої заяви Гернота Ерлера про те, що об'єднувати тему Донбасу і Криму нерозумно. По суті цим самим навіть сьогодні європейці і американці також зберігають для Кремля можливість вийти з Донбасу, при цьому зберегти лице і вплив на Україну через збереження за ними Криму. Санкції щодо Донбасу до окупації Криму ніхто не прив'язав – на що, власне, Ерлер і натякає. При цьому, якщо РФ піде з Донбасу, то Захід не лише скасує санкції, а й є велика імовірність, що кримське питання не стане на заваді ні країнам ЄС, ні США співпрацювати із РФ, де це їм необхідно і вигідно, при, звичайно ж, декларативному нагадуванні з боку Заходу про невизнання окупації Криму.
Але цей сценарій №3 іще менш вірогідний за сценарій №2 – РФ настільки вперта і хоче всього одразу, що піти на такий розмін їй буде дуже і дуже важко. Хоча навіть на сьогодні Захід залишає для Кремля таку можливість.

Тому думаю, що переговори Меркель – Путін стосовно України сьогодні завершаться за сценарієм №1 – сторони просто озвучать свої позиції. Однак ситуація залишиться без змін і, головне, без загроз для України.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: