Заборона стрічки «Волинь». Неоднозначне рішення

    • Богдан Яременко

      Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    • 17 Жовтня, 23:47
    • Розсилка

    Я був запрошений на завтрашній «закритий» перегляд польської стрічки «Волинь».

    Мене запросило Посольство Польщі в Україні. На усне запрошення, яке супроводжувалось фразою, що посольство знає і вдячне за стриману позицію Майдану ЗС (ми не підтримали жорстку заяву низки громадських організацій) стосовно відповіді на постанову польського сейму, я сказав, що, по-перше, позиція Майдану ЗС в цьому питанні не пропольська (ми вважаємо, що в Польщі існує антиукраїнська політика), просто на сьогодні ми вважаємо за доцільне дбати більше про збереження того позитивного, що маємо у відносинах з Польщею (історія вчить, що пересваритися ми завжди встигнемо, якщо захочемо); а, по-друге, це не просте питання для мене - прийняти чи не прийняти це запрошення, враховуючи резонанс фільму і необхідність дбати про власну репутацію.

    Польський колега сказав, що навіть критикувати краще усвідомлено та аргументовано, і хоча би для цього фільм варто подивитися.

    Подумавши кілька годин, я подякував і прийняв запрошення.

    Тепер зі ЗМІ я дізнався, що польська сторона дослухалась до рекомендацій МЗС України (в нормальному житті це називається вимога) відмовитися від показу фільму (планувалось завтра пізно ввечері в кінотеатрі «Київ»).

    Ще раз нагадаю, що я виступав проти заяви Верховної Ради України у відповідь на заяву Сейму Польщі. Я розумів, що відповісти заявою на заяву можна, але у відповідь на політику в Польщі, частиною якої, слід думати, є фільм «Волинь», нам сказати нічого.

    І виявився правий. Нам сказати нічого. Тому вдаємось до заборон.



    Я би зрозумів цю заборону, якби уповноважені організації України прийшли до висновку, що цей фільм порушує закони України. Я зрозумів би заборону на прокат цього фільму.

    Але в даному випадку мова йшла про закритий показ для аудиторії підготовлених глядачів, серед яких абсолютно точно були б і опоненти «польської позиції» чи то пак, певній позиції автора фільму.

    Пригадуємо, що і Верховна Рада, і Президент України виступили з закликами «спільно вивчати складні сторінки історії» з Польщею.

    Особисто вважаю це безглуздям (як і більшість з того, що відбувається у нас останні кілька років в зовнішній політиці). Свою історію треба витворити і знати самим. А далі можна хіба домовитися з іншою стороною, як обходити ті чи інші питання.

    Але це безглуздя (спільне вивчення складних сторінок історії) є офіційною позицією України! І дії органів влади України повинні бути спрямовані на реалізацію цієї позиції. Ну, хоча би для того, щоб не дати партнерам змоги звинуватити нашу державу у непослідовності.

    То як же так, однією рукою ми запрошуємо до діалогу, а іншою відхиляємо якісь запрошення до цього діалогу?

    Не бачу трагедії в тому, що показ фільму не відбувся. Але і сенсу в цій забороні не бачу теж. Як і послідовності української влади.

    Яка, якщо поляки заартачаться, не зможе ніяк перешкодити цьому показу, якщо він відбудеться не в кінотеатрі «Київ,» а, приміром, на території польського диппредставництва.

    Джерело: блог Богдана Яременка

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ