Дмитро Понамарчук Президент Фонду вільних журналістів імені Вячеслава Чорновола  

Як проукраїнські сили програли президентські вибори в 1991 році

Світлина Степана Степанова

Де три гетьмани, там нема булави

Першого вересня 1991 року в актовій залі Київського політехнічного інституту відбулося засідання Великої ради Народного Руху України. Розглядалося питання – кого висувати у президенти України.

Висувалися три особи – академік Ігор Юхновський, голова Української республіканської партії Левко Лук’яненко та голова Львівської обласної ради Вячеслав Чорновіл. Усі три – народні депутати України. До того ж Ігор Юхновський – голова Народної Ради, першої опозиції у комуністичній Верховній Раді, а Вячеслав Чорновіл – лідер радикальної фракції у цій Народній Раді, яка нараховувала десь 11-13 депутатів і категорично виступала за Незалежність та усунення комуністів од влади.

Вячеслав Чорновіл справив феєричне враження. Він виступив так, наче народився стати Президентом. Чітко та ясно. Лише вільна й демократична Україна! Бідна людина не може бути вільною, бідна країна не може бути демократичною. Лише заможні громадяни зроблять державу могутньою й недоторканою. Це якщо по пам’яті викласти основні тези виступу, який я почув.

У підсумку за Вячеслава Чорновола зі 128 (присутні 91) членів Великої ради проголосували 57, за Левка Лук’яненка – 23, за Ігоря Юхновського – 8. Народний Рух не був тоді партією. Тому Вячеслав Чорновіл запропонував, і Велика рада погодилася, щоби на завершальному етапі виборчої кампанії всі висуванці від демократів знялися з виборів на користь найпопулярнішого з-поміж себе. З цим погодився Левко Лук’яненко.

Протокол сесії підписали голова Руху Іван Драч і заступник голови Секретаріяту Руху Сергій Одарич. Голова Секретаріяту Руху Михайло Горинь проіґнорував сесію й нічого не підписував, бо фактично був правою рукою Левка Лук’яненка в УРП.

На вибори президента пішли всі троє. Переміг колишній секретар ЦК КПУ Леонід Кравчук. Україна стала жовто-блакитною ззовні, але червоною всередині. Вячеслав Чорновіл, який був другим, очолив опозицію до заморожених у владі комуністів на чолі з Кравчуком. Левко Лук’яненко поїхав послом у Канаду за пропозицією Кравчука. Академік Юхновський став першим віце-прем’єром в уряді Леоніда Кучми, а на других виборах президента був довіреною особою цього кандидата.

Вячеслав Чорновіл мав намір узяти участь у третіх виборах президента 1999 року. Навесні того ж року його було вбито. Справа не розкрита досі.

Всі згадані кандидати у президенти 1991 року нині Герої України. І Кравчук теж. Героя йому дав Кучма. Коло замкнулося.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: