Чому країна багата, а ми бідні?

Нещодавно я зустрічався з потужними китайськими інвесторами, що працюють в Україні. Був гарний банкет, наприкінці я розслабився й кажу: "Я - екс-заступник Ради національної безпеки і оборони. Зараз видам найголовнішу таємницю України". Всі напружилися, подіставали блокноти й ручки, диктофони.

І я видав. Річ у тому, що є єдина країна у світі, де люди перемогли землю, - це Китай. Вони її підкорили, обробили, - бо всі там хочуть на землі працювати. І є єдина країна у світі, де, як каже мій друг-письменник, земля перемогла людей - Україна. Тут усі мріють, щоб земля за них працювала, щоб двометровий шар чорнозему правив і за бронежилет, і за банківський рахунок, і був гарантією заможного життя. А всі сиділи б на березі ставка, грали б на бандурі та співали. А земля сама обробляла б себе, робила хліб, а вареники залітали б до рота самі. Ось це наша родова риса. Ми надто багата на природні ресурси країна. Багата і на геополітичні ресурси — за нас усі борються. Багата на транзитні можливості. Багата на освічених людей і на вродливих жінок. Тому здається, що все це саме мусить працювати на нас. Китайці чомусь додають до свого невеликого географічного багатства титанічну працю й зусилля. А ми опустили руки й чекаємо.

Це не лише від влади залежить. У Китаї зупиняюсь біля якогось готельчика вночі, заходжу й питаю: "Можна в сауні попаритися?" Вони о першій ночі й сауну відкриють, і спортивну залу. Бо я - гість. А коли я о шостій ранку їду одеською трасою, заходжу випити кави, то мені кажуть "Ми ще не вмикали кавоварку". Поїсти борщу приїжджайте в обід – ще не починали готувати. Для пива — рано, воно тепле, бо ми на ніч вимикали холодильника. Доки ми не зрозуміємо, що за добробутом стоять зусилля, а демократія — не гасло, а робота, то з місця не рушимо.

Демократія — це постійна робота над собою, самовиховування, праця над своїми партнерами, своєю культурою, над власним добробутом. Є закон, що рівень демократії не може бути вищим від загального рівня культури та добробуту.

Джерело «Країна».