В Южноукраїнську атомщики винайшли машину часу. Планують повернення в 70-ті роки

Світ йде вперед, Україна йде в минуле. Чому ми знову не розробляємо альтернативних сценаріїв? Чому знову знищення, а за ним – відмовки і виправдання?

2005 рік. Фото Олега Деркача

Один із прикладів, який останнім часом турбує спільноту екологів, природоохоронців, науковців, археологів, туристів, митців, представників малого бізнесу, активістів і всіх думаючих і небайдужих людей до долі України. Неподалік від міста-супутника Южноукраїнська Миколаївської області планують добудову третього гідроагрегату на Ташлицькій ГАЕС на річці Південний Буг. Станція є частиною Південноукраїнського енергокомплексу. Сюди ж входять Південноукраїнська атомна електростанція та Олександрівська мала гідроелектростанція.

Мене цей факт турбує. Чому? Аргументів безліч. Але сьогодні зупинюся на трьох:

Аргумент 1. Будівництво цього енергетичного монстра - це радянська спадщина. І тут важливо зрозуміти всю небезпеку та недоцільність цього проекту. Дозволю собі процитувати слова екс-міністра екології України Івана Зайця: «Проект планувався, впроваджувався і вводився в експлуатацію без врахувань інтересів місцевих громад, прогнозування шкоди, яка буде завдана довкіллю, та економічної доцільності. Проекти радянської гідроенергетики завжди завдавали шкоди як природі, так і тисячам громадян». А ще - без урахування тих умов, в яких ми зараз живемо, особливо кліматичних змін, які з кожним роком все відчутніші.

Серед прогнозованих наслідків добудови: підтоплення прилеглих територій, зміни гідрогеологічних умов території, хімічне та теплове забруднення та зменшення водності Південного Бугу, туристична непривабливість регіону. Про наслідки понадпроектної роботи Южноукраїнської АЕС, з якою в комплексі й працює Ташлицька ГАЕС, не буду згадувати. Аби не наврочити.

2015 рік, Олег Деркач. Гард після підняття рівня води до 16 м

Аргумент 2. Добудова Ташлицької ГАЕС дорівнює повному знищенню унікального природного та історичного об’єкта Острова Гардового. Наразі Гардовий поріг значною мірою затоплено внаслідок підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 16 м. Добудова Ташлицької ГАЕС означає протизаконне підвищення рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м. Це призведе до остаточного затоплення острова Гардовий та прилеглих порогів.

Чим острів Гардовий (або в народі Бузький Гард) особливий? Це останній історичний ландшафт доби українського козацтва – центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького. Територія є пам’яткою культури національного значення та частиною Регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя». Також Бузький Гард - одне з семи природних чудес України. Тут зустрічаються види рослинного та тваринного світу, які охороняються Червоною книгою, Бернською, Боннською і Вашингтонською конвенціями (зокрема, це популяції шемаї, головня, чехоні). Вже затоплено популяції ендемічних видів рослин, які більше ніде в світі не зустрічаються. Також у цьому місці активно розвивається рекреаційний туризм – тут є унікальні умови для водного туризму та скелелазіння. Підходи до скелі Брама на лівому березі річки, на яких зараз тренуються спортсмени та молодь, будуть затоплені і використання їх стане неможливим.

І особливо хочеться наголосити на історичній цінності острова. Історія України і української державності тісно пов’язана з козацтвом. За радянської доби історія козацтва планомірно знищувалася – затоплені Дніпровські пороги, Запорізька Січ, малі Січі, знищені більшість гетьманських столиць і центрів козацьких паланок. Тож, нема нічого дивного, що на місці центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького у 80-х рр.. минулого століття почали розбудовувати Южно-Український енергетичний комплекс, для забезпечення потреб якого уже тоді було затоплено частину цього унікального історичного ландшафту. У 2006 році за рішенням Миколаївської обласної ради від 6 липня 2006 р. № 10 енергетики – НАЕК «Енергоатом» – підняли рівень води у Олександрівському водосховищі до 16,7 м, затопивши майже повністю останні козацькі пороги та частину о. Гардовий – центрального елементу цього історичного ландшафту. Не дивлячись на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2007 р. про незаконність цього рішення Миколаївської облради, що 6 листопада 2012 р. підтвердив і Одеський апеляційний адміністративний суд, рівень водосховища не спущений. Ба, навпаки, у 2015 р. Енергоатом оголосив про намір підвищити рівень води до 20,7 м у рамках реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС».

10.07.2016, Денис Кривий. Акція на острові

Аргумент 3. Альтернатива є! Яка? Уся цивілізована світова спільнота зараз рухається на зустріч зміні енергетичної парадигми - перехід до енергозбереження, розумних енергетичних систем і розвитку вітрової та сонячної енергетики. Наша країна має потужний потенціал енергоефективності та розвитку зелених джерел енергії. Навіщо втрачати можливості? І де, як не на півдні України, розпочати зміну підходів в енергетиці – із  радянського руйнівного до прогресивного та сучасного, який мінімізує корупційні схеми, дозволить регіону стати безпечним для проживання та туристично привабливим (а це в свою чергу - розвиток малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій тощо)?

2016 рік, Олена Ангелова. Залишки острова, які буде затоплено у разі підняття рівня води до 20,7 м

Що ж робити?

Вберегти Бузький Гард від остаточного знищення може уряд України, зупинивши плани «Енергоатому» добудувати третій гідроагрегат на Ташлицькій ГАЕС. А для цього свій голос має висловити широка громадськість. Спільнота активістів «Екоцентру» разом із іншими громадськими рухами та організаціями вже почали не тільки піднімати голоси, а й діяти. Ми віримо, що з кожним днем кількість небайдужих українців буде збільшуватися! Може, і Ви серед них?