Російські газові спекуляції

    • Геннадій Рябцев
      Директор спеціальних проектів НТЦ «ПСІХЄЯ»
    • 20 Грудня, 2013, 10:41
    • Розсилка

    17 грудня було підписано одне доповнення до відомих газових угод 2009 року. Це доповнення стосується становлення нової ціни російського газу для України і ця ціна встановлена на рівні $268,5 за 1 тис. куб., хоча це не зовсім так. Насправді, встановлено ціну $368,5. І ще $100 це - плата за перебування Чорноморського флоту у Севастополі після 2017 року, так звана знижка, яка була отримана після підписання Харківських угод. Але коли буде діяти ця ціна 268,5$ і за яких умов? Вона буде діяти, якщо до 10 числа кожного місяця, який передує наступному кварталу буде підписано відповідну технічну угоду про узгодження коефіцієнта у формулі визначеній контрактом 2009 року, який дозволить отримати після знаку рівності в цій формулі 268,5 $. Тобто ані формула, ані сам контракт, ані підходи до визначення альтернативних енергетичних джерел в цій формулі не змінено.

    При чому ця ціна щоквартально має бути підтверджена відповідними угодами між Газпромом і Нафтогазом. Ось це сутність тих доповнень до контракту, якім були підписані під час зустрічі двох президентів у Москві.

    Те, що потрібно тепер буде щоквартально підписувати угоду, є проблемою. Бо це прив’язує Україну до рішень Газпрому і, до речі, до постанов уряду РФ, оскільки от та так звана знижка $100 в будь-який момент може бути відмінена, оскільки це виключна компетенція уряду РФ. Отже, якщо щось буде не так, то з першого дня кожного кварталу Україна може залишитися з ціною, яка була на зараз. А ця ціна на сьогодні в середньому на рік становить 506$ за тисячу кубометрів або з урахуванням Харківських домовленостей $406 за тисячу кубометрів.

    Якщо говорити про ціни російського газу чи нафти, то вони спекулятивні. $110 за барель нафти, це нонсенс. Собівартість видобутку нафти в РФ становить близько $30 за барель. Ціна на природний газ прив’язана до спекулятивних цін на нафту.

    У мене є сумніви стосовно того, що через Україну насправді транзитуються ті обсяги , про які йдеться, і що Україна насправді купує ті обсяги, про які говорять. Адже всі контрольні прилади, за яким можна визначити скільки саме газу перетнуло кордон між Росією та Україною перебувають на російській території. Україна не в змозі визначити, скільки газу сюди заходить. Це відкриває дуже великий простір для можливих перетоків, і можливих спекуляцій на тих обсягах, які тут десь можуть загубитися або бути спрямовані в якісь інші країни. І ті компанії-посередники, які час від часу з’являються, вигідні насамперед РФ.

    Довкола газової теми існує чимало міфів.

    Один із них стосується того, що Україна немовби скорочує великими темпами споживання газу. Насправді Україна не скорочує споживання газу. Скорочував закупівлі газу НАК «Нафтогаз України». Якщо подивитися хто і скільки саме газу закуповує, то виявляється, що це так зване скорочення відбулося завдяки тому, що збільшила квоту на закупівлю газу компанія, що належить групі компаній Дмитра Фірташа. Тому про скорочення взагалі не йдеться. Скорочення, якщо воно й було, відбувалося внаслідок зменшення випуску продукції провідними компаніями України внаслідок фінансово-економічної кризи 2008 – 2011 років.

    Другий міф про так зване заміщення газу на інші джерела. Більшість українських ТЕЦ не в змозі перейти на інше паливо без суттєвих капіталовкладень. Для цього потрібно вкластися тим власникам, які отримали їх на аукціонах з продажу цих енергетичних об’єктів. В 2011-2012 роках і в цьому році ніхто не намагається вкладати ці кошти, тому всі альтернативні проекти на використання інших енергетичних джерел - наприклад, вугілля - потребують розбудови інфраструктури, зокрема зведення естакад, прокладення залізничних шляхів, будівництво складів тощо. Або закуповувати мазут, якого в Україні немає. Тобто тут виникає дуже багато питань стосовно заміщення газу на щось інше. Але в окремих місцях, в окремих регіонах, дійсно, це можна робити, проте не в масштабах всієї країни.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Сергій Запорізький
    Сергій Запорізький

    Підприємець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ