Як Україні відповісти на інформаційну агресію Росії

    • Микола Голомша

      Лідер партії "ПАТРІОТ"

    • 18 Травня, 17:24
    • Розсилка
    <span>Російські соцмережі</span>
    Російські соцмережі

    «Русская весна» 2014 року насправді розпочалась набагато раніше офіційної її констатації. Не на місяць, чи навіть півроку

    Вона розпочалася з першого дня проголошення Україною незалежності. Навесні 2014 в дію вступила її активна мілітарна фаза. Крім фізичної присутності на території нашої країни всіх тих покидьків, хто ніс цю криваву «весну» на стрічках, транспарантах, плакатах, прапорах, а згодом і автоматах з гранатометами та «Буках» з «Градами», була безліч «руссковесновцев», які заповнили практично всі соціальні мережі, присутні в країні. Цілодобово стояла в мережах істерика «мыпришливасосвабадитьотхунты», «спасемотсапоганато», «мышебратья» і іншого імперсько-віртуального непотребу, який лився помийними відрами на голови розгублених українців.

    Саме тоді стояла нагальна проблема термінового, тобто невідкладного відключення всіх можливих інфраструктурних каналів інформування і спілкування з «братьями и сестрами». Саме тоді одним з найперших рішень державних урядників мала стати заборона діяльності на території України таких соціальних мереж агрегативного штибу як «Однокласники» и «Вконтакте», всіх теле та радіо каналів, газет і журналів, книг з пропагандистською начинкою російського шовінізму. Це був би справжній, якщо говорити термінологією минулого, «другий фронт», який би значно допоміг тому фронту, який став насмерть з перших днів на шляху глобальних кремлівських окупантів.

    Путінський режим готувався до фізичної агресії проти України, але першим номером в цьому все ж виступали агресії інформаційно-ідеологічні. Цілі індустріі — мас-медійні, видавничі, культурно-просвітницькі, мистецькі тощо — були поставлені путінськими технологічними центрами на «державну» службу для відновлення імперської величі Московії.

    Не секретом для 2014 року було і те, що більшість українських органів державної влади, включно з Кабінетом Міністрів і іншими поважними інституціями «сидять на голці» російських IT-кампаній. Як з’ясувалось згодом, лише на закупівлю російського програмного забезпечення для державних органів влади бюджет України щороку витрачав майже 1 мільярд гривень.

    Три роки ми (влада) про це знали. І не вживали ніяких, адекватних ситуації, дій. На четвертому році гібридно-месіанської агресії путінської Росії проти свободи і демократії всього цивілізованого світу ми задіяли нові санкції РНБОУ, зокрема, щодо блокування доступу до соцмереж «Вконтакте» і «Однокласники». Санкційний список нараховує 468 компаній і 1228 фізичних осіб, для яких заборона для них діятиме від року до трьох років.

    Українське суспільство підтримало ці рішення. Але виникає питання іншого порядку — а чи маємо ми адекватний замінник, скажімо, «Вконтакте»? Адже там сидить молодь, яка тепер шукатиме, передусім, можливість іншими технологічними шляхами повернутися в лоно музикального контенту улюбленої мережі. З іншого боку, ця молодь стає об’єктом пильної уваги тих же путінських спецслужб, які можуть розгорнути одразу декілька цікавих соцмереж, причому не обов’язково на території РФ, а десь, приміром, у близькому зарубіжжі демократичної Чехії чи Молдови.

    Я веду до того, що одночасно, а краще напередодні цього рішення РНБОУ ми мали би дізнатися про запуск української (краще кількох) соціальної мережі, яка б була мінімум на порядок вище того, з чим ми прощаємось.

    І якщо ми роботу російських соцмереж розглядаємо, насамперед, з позиції державної безпеки (що підтвердило і НАТО), то чому ми (влада) з цих позицій не розглядає діяльність, скажімо, «Рабочей газеты», яка позиціонується як всеукраїнська громадсько-політична газета, а по суті є органом так де-юре і не забороненої Комуністичної партії України і, думаю, що не помилюсь, фінансується  з джерел, близьких до путінських спецслужб.

    Втім, критикувати можна довго. Які ж пропозиції вбачаються, виходячи з ситуації? Насамперед, влада мала би розробити комплексну функціонально-технологічну модель тотального переформатування комунікаційно-контентної сфери країни з арсеналом мотиваторів, інвестування та законодавчого заохочення створення та існування інфраструктурних систем гуманітарного характеру із царини індустрій глобальної епохи промислової революції 4.0. Плани та стратегії реалізації цієї моделі на різних суспільно-державних рівнях України мають носити публічний характер і передбачати: мотиваційні заходи для українства в IT-секторі, яке, на жаль, вже майже залишило Україну де-факто. Ми можемо отримати сплеск інноваційних рішень міжнародного масштабу та одночасно суттєве збільшення бюджетних доходів; розробку на конкурсній основі нових платформ для соцмереж, динамічних сервісів, цифрових доданих реальностей для можливостей, які мають будуватися на базі креативних індустрій та мати при цьому практичне застосування для учасників; творення систем комунікацій і контентного виробництва на регіональному і місцевому рівнях (зокрема, як спосіб отримання матеріального прибутку чи самоствердження в глобальному світі); проведення тотальної «українізації» програмного забезпечення в органах державної влади та місцевого самоврядування або перехід на програмне забезпечення з відкритими кодами тощо.

    Для реалізації цього потужного вектору державництва потрібен не менш потужний управлінський двигач. Ним міг стати віце-прем’єр-міністр з digital-технологічних середовищ. Тоді реалізація санкцій РНБОУ від 28 квітня 2017 року за № № 133/2017 стала би системною дією дійсно державної ваги по реальному рятуванню глобального світу демократії та мирного способу життя.

    Джерело: Лівий берег

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Дмитро Корнійчук
    Дмитро Корнійчук

    Президент Центру інноваційного консалтингу «КДА»

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ