44% опитаних зізнались, що були жертвами насильства

    • Ігор Гуцуляк
      Керівник проекту «Підтримка впровадження національного гендерного механізму» ООН в Україні
    • 2 Грудня, 2012, 11:30
    • Розсилка

    На жаль, українському суспільству доводиться боротися з таким ганебним явищем, як гендерне насильство.

    На жаль, українському суспільству доводиться боротися з таким ганебним явищем, як гендерне насильство. Згідно опитувань, які провела «Програма розвитку ООН в Україні» спільно з Європейським Союзом, близько 44% опитаних зізнались, що вони в той чи інший період життя зазнавали насильства.

    Чоловіки більше зазнають насильства в дитячому віці, жінки - після 18 років. Варто звернути увагу, що 75% людей, які зазнавали насильства ніколи не зверталися по допомогу. Це явище свідчить про те, що в українському суспільстві продовжує існувати культура покривання насильства, а головне, культура звинувачення жертви. Жертву засуджують за те, що вона стала жертвою, що є абсолютно не припустимо. Засуджуватись повинен злочинець, а не жертва.

    Потрібно змінювати стереотипи і працювати над зміною цієї культури дискримінації. Україна одна з 125 держав світу, яка криміналізувала домашнє насильство, однак виконання закону про попередження насильства в сім’ї не є ефективним. Із 100 тис. звернень які фіксуються щороку, менше 1 тис. кримінальні, решта отримують адміністративні покарання.

    Варто сказати, що законом прописано чотири види насильства. Якщо про фізичне і сексуальне насильство в нашому суспільстві говорять досить багато і всі розуміють що це таке, то розуміння того, що таке психологічне та економічне насильство лишається на дуже низькому рівні. В основному це проблема не так суспільства, як чиновників і міліціонерів, бо дуже складно провести межу між тим, де закінчується сварка і починається насильство.

    Пошук вирішення питань проблеми насильства досить складний. Важливим є те, що Україна приєднується до європейських і світових ініціатив. Останньою з таких стало підписання конвенції Ради Європи про запобіганню насильству стосовно жінок і домашнього насильства та боротьби з цим явищем. В цій конвенції створюються схеми запобігання насильству, а також система надання послуг жертвам насильства. Також прописана система надання послуг насильникам, тобто робота з насильниками тому, що ж цими людьми також потрібно працювати. Конвенція поки не ратифікована Україною, але важливий не сам процес ратифікації, а виконання умов конвенції. Двома основними шляхами запобігання цій проблемі повинна стати просвіта населення і робота державних органів влади.

    Просвіта має створити систему неприйняття насильства, бо це порушення прав людини. В той же час органи влади мають налагодити систему надання допомоги жертвам насильства. Важливо, щоб судова система не била по жертвах насильства, щоб не просто призначали штрафи, бо ці штрафи платяться з сімейного бюджету, а виносилися б рішення, які могли б ефективно запобігати і протидіяти домашньому насильству, не завдаючи жертві кривди.

    99% справ пов’язані з фізичним насильством, бо тільки на такі випадки може ефективно реагувати міліція, в ці відсотки також потрапляє сексуальне насильство і тільки решта 1% пов’язані з психологічним чи економічним насильством. Це означає, що в суспільстві немає розуміння того, що таке психологічне і економічне насильство. Чоловіки страждають переважно від психологічного насильства, але через це і не звертаються по допомогу, звертаються тільки ті, хто піддається фізичному насильству. Так само і жінки переважно звертаються через фізичне чи сексуальне насильство. Фізичне насильство можна довести, а от факт психологічного насильства треба досить наполегливо доводити.

    Де коріниться насилля? Подивіться на фільми і виховання, яке отримали наші діти і ви отримаєте відповідь на питання. Люди з самого дитинства не розуміють, чому вони не повинні застосовувати насильство, якщо бачили що в сім’ї воно застосовується щодо дітей, дружин, чоловіків. Є думка, що це проблема неблагополучних сімей, але насправді випадки насильства відбуваються абсолютно в усіх сім’ях.

    Можливо варто забороняти фільми, де показується насильство, не показувати серіали зі сценами побиття чоловіком жінки або навпаки. Нам потрібно міняти культуру і збільшувати рівень освіченості населення. Давати зрозуміти, що порушення прав іншої людини є неприпустимим, але це не короткостроковий процес.

    Нагадаємо, 25 листопада проходив Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ