Попередні керівники США в Україні ставили на нікчем, невігласів та пристосуванців

Колоніальне мислення є хворобою не тільки правлячих еліт, котрі ладні здати американцям усе, що тільки можна. Чого тільки варте наввипередки облизування правлячого в США політичного угруповання Обами, фотки Порошенка з Гіларі. Пригадаймо образливі, неприпустимі для будь-якої гідної країни висловлювання Байдена – мовляв, зніміть Шокіна, ми вам дамо мільярд. Яким би не був Шокін, це – наша справа. Це пряме посягання на суверенітет країни, а за суверенітет наш народ прийняв страшні муки, і зараз за нашу незалежність ледь не щодоби гинуть люди. З гідною нацією так не розмовляють. 
Колоніальність, паралельно з грошима донорів, пустила своє коріння всюди.

Це – роздуте «громадянське суспільство» - спільнота лобістів, котрі маскуються під реальних громадських активістів, натомість за величезні зарплати вони займаються просуванням різних ідей за вказівкою замовників. Вони, імітуючи пасіонаріїв, виконують різного роду роботу – піднімають шум, влаштовували вуличні акції для медійної картинки, працюють «головами, що розмовляють» для журналістів, і т.п. – словом, всіляко фальшують думку фахової спільноти, тиснуть на недалеких парламентарів та дурять громадян.

В медіаспільноті з’явилися аналогічні тенденції, багато раніше об’єктивних видань, потрапивши під вплив іноземних грошей, втратили взагалі розуміння того, що відбувається у країні, забули, що таке справжня журналістика і чим вона відрізняється від пропаганди.

Врешті, у парламенті існують політики, котрі, не задумуючись, готові виконувати будm-які настанови американського посольства. Їх підтримують псевдо-активісти та псевдо-ЗМІ.

Псевдогромадські активісти існували завжди, але ніколи ще це явище не мало таких гігантських масштабів, ніколи ще стільки не лилося коштів лобістам, ніколи вони не мали такої гіпнотичної влади над ЗМІ та політиками.

Псевдожурналісти були і раніше, але лише у нинішню епоху вони стали частиною системи з колонізації України.

Сподіватися, що ця вся нечисть піде сама у минуле – марна справа. Я впевнений, що зараз ті, хто славословив Гілларі та фоткався з нею на кожному кроці, чимдуж побіжать шукати нових хазяїв у команді Трампа. На жаль, правлячий клас нашої нації – це клас холуїв, і навряд чи варто піддавати сумніви у їх професійних здібностях. Але, принаймні, у нас є шанс, шанс вибудувати нові, більш рівноправні стосунки з могутнім Вашингтоном, попередні правителі якого відверто ставили на нікчем, невігласів та пристосуванців.