На зустрічі з паном Президентом я зламав олівець

    • Валерій Харчишин
      Український рок-музикант. Лідер рок-групи «Друга Ріка».
    • 22 Липня, 2015, 14:01
    • Розсилка

    Посміялись...

    На зустрічі з паном Президентом я зламав олівець. Посміялись. Запитав чи не сидів на моєму місці "легітимний"?

    - Може бути!

    - Та він скрізь сидів...

    Ще раз посміялись...Ми поділили олівець на двох, на пам'ять про зустріч і про те, що комунікація з народом не на вищому рівні. Дізнався багато нового. І наче є чим йому поділитися, але чи має президент публічно розповідати про те, що за останній рік, витратив 300 000 000 власних коштів на благочинність? Ну так, він жеж мільярдер...а не бідний президент Уругваю на Жуку...Ми обрали багатого. І я подумав, чи змігби я віддати хоча б половину з того, що маю? Чи повинен президент говорити про те, що відправив спецлітаком, за власний кошт скалічену львівську міліціянтку на порятунок до Ізраїлю, яку вже майже поховали і Садовий порадив просто молитися за неї... І навіть не пукнув, щоб допомогти! Про те, що він зціпивши зуби терпить такий уряд, аби не наробити помилок 2005року. І багато іншого позитивного, про що, дійсно варто не мовчати, а говорити, типу, про дуже ризикований і критикований хід із Саакашвілі та Згуладзе - вони ж з неба не впали! Але й про те, що 3000 прокурорів було звільнено і призначено 700 молодих. Про тих гандонів, що заважають впроваджувати реформи. Про те, що у війську шалена кількість самогубців! Про комбатів семенченків і франшизу ПС у Мукачево. Про свою військову тактичну помилку, коли намагався зімкнути східний кордон, а не пішов на Донецьк та Луганськ. Це ж нормально усвідомлювати свої помилки і говорити про це, але ж не тільки перед нами! Про те, куди вони намагаються загнати Путіна. Про Обаму, Європу та обіцяну зброю. Тощо.

    Колись я був директором муніципального колективу.

    Не тому, що дуже хотів ним бути, а так сталося, мене обрали колеги. І наче нічого поганого не зробив і не думав, та за кілька місяців, для багатьох друзів, я став гімном. Конкретним. Хоча рвав труси і сорочку, аби зберегти колектив і зробити щось добре. Я вже забув ті часи і ми залишилися друзями, але сьогдні ще раз зрозумів, що добрих директорів не буває, особливо, коли шось тихо робиш, а ще гірше, коли робиш і мовчиш.

    Я хочу вірити і маю надію на чесність у обіцянках і відвертість у словах президента. Дякую, хоча б за те, що намагається бути в курсі того, чим народ живе. І попри прохання колег не робити цього, таки зустрівся з нами. Я розумію, що позитивно піднесений після зустрічі, тепер "справжніпатріоти" "всепропальщики та насзрадильщики" сміливо можуть записати мене у "порохоботи" чи у продажного музиканта, але якщо/коли моя ейфорія та надія на краще, не дай Боже, розвіється і я відчую себе обдуреним кугутом, я перший вибачусь перед вами за ці слова і звернуся до президента, але вже з іншим текстом.

    Я не все запитав у гаранта, але те, чи усвідомлює він, що, або ввійде в історію, як перший народний президент-реформатор, чи складе список тих ублюдків, до яких звертався Кузьма - я запитав. А ще, про медичне страхування для військових і їх обіцяні заробітки. Колеги спитали і про Рошен... Дуже хочеться вірити, що він все розуміє, інакше, для чого ставати президентом країни, якої завтра може не бути?

    Источник: Facebook

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ