Тарас Компаніченко Заслужений артист України

Про музику в День Незалежності

Скажу кілька слів і я про музику в День Незалежности.

Це така ситуація, коли Видатні й інтелектуальні режисери хочуть пристосувати творчість Великих постатей імперської музики Москви з їх «українськими мотивами» до сучасного історичного моменту.

Безперечно треба говорити про «українські мотиви» в творчости світових композиторів, проводити концерти з таким акцентом. Ба більше – навіть можна говорити про якесь «українське коріння» цих композиторів, викладаючи «переконливі аргументи». Та робити декого з цих композиторів «своїм» - марна справа. Ми не переконаємо до кінця ні себе, ні світ – завжди залишиться сумнів.

Але слід зрозуміти, що є ряд композиторів, імена і творчість яких, безсумнівно, належить саме Україні. Саме служіння українській культурі дало світові та світовій музиці Вербицького, Артемовського, Лисенка, Вахнянина, Аркаса, Матюка, Стеценка, Леонтовича, Гайворонського, Демуцького, Козицького, Вериківського, Скорульського, Барвінського, Людкевича, Січинського, Нижанківського, Колессу, Косенка, Лятошинського, Кос-Анатольського, Грабовського, Станковича, Скорика, Дичко, Загайкевич та силу силенну інших композиторів.

Вони не належать іншим – суміжним, даруйте, а часом і асимілятивно-ворожими культурам. Вони належать саме УКРАЇНСЬКІЙ Культурі. І вони суть її візитівка у світі. Політ нашого духу. Що їх не знають і їхні імена не такі розкручені – то давайте разом зробимо їхні імена відомими. Спершу вдома, а потім і за кордоном. І день нашої гідности, гоноровий день нашої Свободи – прекрасна нагода для цього, аби звучала наша українська музика: хорова, камерна, симфонічна...

Звучала висока українська музика! Бо це їхнє свято – свято Свободи й Незалежности. Саме тих, хто всупереч усьому, не збиваючись на манівці, вірою і правдою служили чи й служать Україні! Служать своєю творчістю! Що любили чи люблять свою Вітчизну до глибини своєї кишені і душі, як казав Франко, «горять до неї найсвятішою любов'ю», їй «офіруючи душу й тіло».  

Мене з дитинства дивували музичні «вкраплення» в березневі дні пам'яті Шевченка коли можна було в концертній програмі почути «Так кто же сравнится с Матильдой моей». Нещодавно, у травні цього року, я був запрошений паном Генріком Літвіном до Національної опери України на святкування річниці Польської конституції 3-го травня. Опріч прекрасних, полум'яних промов там була розкішна програма саме польської музики.

Зауважте, програма не з полонезів чи мазурок, що їх написали Великі, Геніяльні, Знані композитори світу, захопившись надзвичайним чи оригінальним характером польського національного танцю. Ні, програма складалась з творів Огінського, Шопена, Монюшки, Шимановського, Кіляра et cetera і була декларацією величі і свободи польського національного Духу.

Тож хай і українські знакомиті дати будуть декларацією величі й свободи нашого національного Духу. Еманацією всього того Великого й Прекрасного, що вдалось почути з музики сфер українським обранцям Музи й вилити в звуки Української Музики.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: