Чи не мають українці ліпших героїв, ніж Бандера та Шухевич?

    • Лукаш Адамський

      Експерт польського «Центру польсько-російського діалогу та порозуміння»

    • 21 Липня, 20:55
    • Розсилка

    Польський Сейм хоче встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти мешканців міжвоєнної Польщі.Саме такі формулювання містяться в тексті резолюції щодо Волинської трагедії. Текст пройшов 19 липня перше читання на парламентських комісіях зв’язку з поляками за кордоном та культури і засобів масової інформації. Друге читання пройшло 20 липня. Після дискусії депутати відправили проект постанови до профільної комісії для внесення доповнень і виправлень. Остаточний варіант документа в Сеймі збираються ухвалити у п’ятницю, 22 липня.

    Ухвалу про Волинську різанину з правовим терміном «геноцид» Сейм має прийняти завтра. Попри емоції української громадської думки важко її визнати антиукраїнською. Вона просто нагадує про речі, які дослідники з-поза України здавна не піддають сумніву: що вбивства мали зорганізований характер та були скоєні солдатами УПА; що цей злочин був випадком геноциду; що українське цивільне населення також стало жертвою акції помсти зі сторони деяких загонів польського підпілля. Вона, врешті, виражає подяку українцям, які рятували своїх польських сусідів, і солідарність з Україною, яка бореться з російською агресією. Проблема з польською ухвалою полягає в тому, що українське суспільство дуже мало знає про ці факти та психологічно мало підготовлене, щоб дискутувати не тільки про героїчні, але й про темні сторінки минулого, а для апологетів УПА така дискусія може бути політично небезпечною.

    Польські еліти, і все суспільство, з великим занепокоєнням наглядало за героїзацією діячів ОУН та УПА, яка відбувалася ще за Ющенка, а після Майдану тільки пришвидшилося. Зокрема, негативно сприйнялося юридичне визнання у декомунізаційних законах критики сенсу діяльності УПА за протиправовою дію, тим більше, що їх ухвалено у день виступу в Раді польського президента Броніслава Коморовського. Ба - українська держава ніколи не визнавала відповідальності УПА за цей жахливий злочин, а впливові українські дослідники проблеми зазвичай просувають тезу про «симетрію злочинів» на Волині та Галичині 1943-44 років, виходячи, мабуть з політично недальновидного переконання, що оборона доброго імені цих структур є важливішою для України, ніж добрі стосунки з сусідом та визання всієї історичної правди. Це все викликало радикалізацію позиції як частини польських політиків, так і електорату, тому і Сейм прийняв свою ухвалу. Додатково варто згадати, що три роки тому Сейм прийняв іншу постанову про Волинську різанину – тоді було вирішено вжити (також під впливом намови зі сторони України та частини польських інтелектуалів)  юридичного евфемізму «злочин з ознаками геноциду». Мало хто був тою ухвалою задоволений, а тодішня опозиція, яка тепер при владі – Право та Справедливість – критикувала це формулювання.

    Напевно, дискусія триватиме далі – у жовтні почнуть в кінотеатрах показувати художній фільм відомого польського режисера, Войцеха Смажовського про ці події. Можна очікувати на нові хвилі емоції. Симпатія поляків до українців вже трохи впала, мабуть, впаде також і симпатія українців до поляків. Але я думаю, що це тимчасове явище. Обидві країни потребують один одного, стосунки розвиваються, а дискусія щодо Волинської трагедії – то немов виразка з гноєм, яка тепер прорвала, а організм – наші добросусідські відносини - буде одужувати, дай Боже, аби без температури. Я сподіваюся, що справа Волинської різанини перестане бути тільки справою дискусій поляків та частини українців – захисниками етнонаціоналістичних історичних концепцій. Вона стане раніше чи пізніше предметом інтенсивних внутрішніх дискусії, політичних та інтелектуальних. Я вже бачу сумніви у багатьох українців, чи часом не мають рації поляки? Чи не маємо ліпших героїв в нашій історії, ніж Бандера та Шухевич? Чому українська політика пам’яті так інтенсивно пропагує як раз культ УПА, а не інших формацій, що боролися за незалежність України, але використовували цивілізовані методі, а не терору та жорстоких етнічних чисток? Хто відповідає за погіршення образу українців в Польщі, коли боремося з Росією за наш суверенітет? По фільму Смажовського, таких незручних питань може з’являтися і більше.

    Християнське примирення дуже потрібне, але оскільки дискусія про Волинь не стільки є дискусією про вибачення, як про історичну політику в Україні, то радше нам потрібно інтенсифікувати діалог істориків та тлумачити – спільну у багатьох аспектах - польсько-українську історію обидвом народам, ніж постійно апелювати до формули «Ми вас прощаємо, і ви нас простіть». Тим більше, що у християнстві перед примиренням треба зробити обрахунок сумління та щиру сповідь. І тут повертаємося до питання про визнання відповідальності УПА....

     

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ