Про дітей та героїв АТО
Останнім часом мене запрошують все частіше до старших учнів
Учителі просять, щоб «розповіла про мову і взагалі про все»…
Переді мною сотня пар дитячих допитливих, розумних, жвавих очей. Про мову поговорили, почали про все:
- Діти, як ви вважаєте, наші захисники в АТО – це герої?
- Тааак! - дружна відповідь.
- Ми зараз з Вами сидимо в теплій школі, за вікном летять сніжинки, у вас у кожного є телефон і ви можете зайти у вайфай, повисіти в інтернеті, в їдальні вже пахне смачний обід і коридорами розходиться дух свіжої випічки. Ми з Вами сміємося з малюнків у книжці, а потім ви побіжете додому, ковзаючись і перекидаючись сніжками. Увечері ви зберетеся родиною… Кому ми завдячуємо цим простим щастям?
- Нашим воїнам в АТО – дружна відповідь.
- Як гадаєте, можуть вони зараз покласти зброю і сходити на виставку картин Марії Приймаченко?
- Нііі! - сміються діти.
- Як гадаєте, вони зараз сидять в окопі на м’яких диванах?
- Нііі!
- Може вони перемикають пультом канали телека?
- Ні.
- Може вони зараз набирають собі теплу ванну і вибирають яку піну в неї налити?
- Ні, - учні вже не сміються.
- Може вони, скучивши за своїми рідними, можуть їх гукнути і обняти?
- Ні.
- Ради кого ці герої відмовилися від таких простих і зручних речей? Таких звичних, повсякденних і приємних?
- Ради нас, ради нашої країни, - розуміють діти.
- Але ж наші захисники могли цього і не робити, правда? Сиділи б собі в теплій хаті… Але вони так не змогли.
Діти мовчать.
- Як Ви гадаєте, Ви могли б відмовитися від однієї, всього однієї, не так, як наші бійці - від усього, а від однієї зручності у своєму житті?
- Тааак.
- А якби Ви дізналися, що ця зручність виготовлена в росії, через яку у нас усі проблеми, Відмовилися б?
- Тааак! – гукають з подвійною силою діти.
- Тоді відмовтеся від російського Вконтактє!
- Ніііі! – грянуло в залі. І всі засміялися.
З сотні пар дитячих очей, розумних, начитаних, допитливих, жвавих тільки двоє глянули на мене уважно і промовчали.
Коментарі — 0