Резиденція суворого режиму

    Письменники часто є «лідерами думок» у своїх країнах...
    Автору цих рядків пощастило бути гостем резиденцій для письменників у різних державах – Швеції, Польщі, Угорщині, Румунії, Австрії, і скрізь ці ініціативи були фінансовані й організовані центральною владою країн чи міськими радами. Адже запросити письменника на резиденцію – це не лише створити йому ідеальні умови для праці, а й
    • Андрій Любка

      Український письменник

    • 20 Березня, 06:07
    • Розсилка

    Письменники часто є «лідерами думок» у своїх країнах...

    Автору цих рядків пощастило бути гостем резиденцій для письменників у різних державах – Швеції, Польщі, Угорщині, Румунії, Австрії, і скрізь ці ініціативи були фінансовані й організовані центральною владою країн чи міськими радами. Адже запросити письменника на резиденцію – це не лише створити йому ідеальні умови для праці, а й розказати йому про себе, свою культуру.

    Наприклад, в австрійському Ґраці ще з часів Середньовіччя існувала традиція мати так званого «міського писаря», хронікера. Це була досить почесна місія, але з плином століть потреба у ній відпала. Міська влада повернулася до цієї ідеї років двадцять тому, коли вирішила, що буде запрошувати в Ґрац міського писаря з інших міст і країн. На місяць, щоб таким чином за рік у місті пожили 12 письменників з різних куточків світу. Серед їхніх обов’язків – написати короткий текст про місто (наприклад, есей, оповідання чи колонку) і один раз виступити перед публікою. Письменники часто є «лідерами думок» у своїх країнах, тож пишучи у своїх творах про Ґрац і Австрію, мимоволі ставали популяризаторами цієї країни. А що умови для них створюються ідеальні (просторе помешкання в центрі, солідна стипендія, квитки на цікаві культурні заходи, оплата перельоту), то й враження від Ґраца залишалася чудесні.



    Завдяки цим враженням про Ґрац довідуються читачі письменника, і можна припустити, що частина з них запланує собі відвідини цього міста за зручної нагоди, а відтак – поповнить його бюджет. Самі ж мешканці Ґраца також виграють, адже мають можливість відвідати зустріч з автором і урізноманітнити своє культурне життя. Доречно додати, що схожі резиденції є для багатьох творчих професій – наприклад, для музикантів, художників, перекладачів та ін., тож і культурне життя міста справді вирує.

    Такий метод культурної самопромоції освоїли вже більшість європейських країн, і на Заході нашого континенту існує ціла мережа будинків для письменників. Часто вони розташовані в цікавих місцях: наприклад, у Швеції мені довелося жити в колишній імператорській школі, переобладнаній під комфортну резиденцію, у Латвії – в старій пожежній станції, в Австрії – у будиночку наглядача замкового пагорба.

    Україні такої ініціативи явно бракує, адже світ мало знає про нашу країну, історію й культуру, тому й так легко Росії вдавалося дезінформувати світову громадську думку. Можна відправляти найкращих представників культури з виступами за кордон, а можна й запрошувати іменитих іноземців відвідати Україну – обидва типи промоції власної культури нашій країні дуже стали б у нагоді. Але, на жаль, Міністерство культури досі з такою ідеєю не виступило, міста також не поспішають відкриватися для світу таким чином. Письменницькі резиденції було започатковано в Чернівцях і Франківську, та відсутність постійного, багаторічного фінансування зводить ці ініціативи нанівець.

    Але не все так погано, як здається. Нещодавно в Україні запрацювала резиденція для письменників, перекладачів і менеджерів культури – і одразу з міжнародним статусом! Йдеться про «Карпатську літературну резиденцію» в комплексі «Таор» ‒ з 1 березня вона розпочала свою роботу, і лише за весну її гостями стануть 12 авторів. У перший заїзд потрапили знаний письменник Юрій Винничук, куратор фестивалю «Українська весна» в Познані Ришард Купідура й автор цих рядків; куратор резиденції – автор популярних історичних романів та детективів Богдан Коломійчук.

    Ця ініціатива – приватна. Розташований у мальовничій місцині серед Карпат, «Таор» і справді може запропонувати гостям творчу атмосферу для відпочинку й праці. У комплексі все настільки ідеально й він знаходиться в такому відлюдному і тихому місці, що ми одразу ж між собою назвали це резиденцією суворого режиму. Творчого режиму, звісно. Корисна ця резиденція передусім для письменників, що зможуть тут сконцентруватися на роботі, але й вигідна для «Таору» ‒ тепер вони матимуть змогу стверджувати, що це місце насправді надихає, і підтвердженням цьому будуть імена відомих літераторів, що в цьому відпочинковому комплексі писали свої майбутні книжки. Тобто йдеться не лише про меценатство, а й про зважену промоційну кампанію. Хотілося б, щоб таких ініціатив ставало в Україні більше – і сподіваюся, що розуміння взаємовигідності такої співпраці вже зріє в кабінетах центральної й місцевої влад. Бізнес це вже зрозумів – і діє.

    Джерело: День

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Роман Бочкала
    Роман Бочкала

    Журналіст

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Ірина Геращенко
    Ірина Геращенко

    Народний депутат України, віце-спікер

    Сергій Руденко
    Сергій Руденко

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ