Як зникають традиційні родинні ритуали

Знищення інституту традиційної сім'ї супроводжується зникненням усталених традиційних родинних ритуалів - написання листів від руки та вітальних поштівок, функціонування дитячих гуртків, читання книжок вголос, роздруковування фотографій, співання пісень та вивчення напам'ять віршів, збирання марок у шкільні альбоми.

Найціннішим скарбом бабусі, яка вчилася в педагогічному інституті в Перемишлі, були світлини в коробці з-під давно забутого сорту цукерок--чорно-білі амбразури, крізь які видно останні спалахи затонулої Атлантиди міжвоєнної Галичини. Де наші дідусі носили гангстерські вусики та вчилися в Празькій політехніці, а їхні батьки служили в імперських піхотних полках у Боснії. Світлини в коробці пережили окупацію та вогонь 1944 року, коли загинули українські Бескиди, а плач не стихав ночами.

Тепер це все має замінити картка пам'яті смартфону, який згорить при підзаряджанні?

Хто хоче залишитись неспідленим та нескореним жовтневою мрякою, той накотить лямпочку коньяку та прочитає вголос синові-школяреві «Вітер у верболозі», «Гобіта» чи «Капітана Зірвиголову», напише дружині, яка їде на курси до Києва, листівку з вклеєними кленовим листком, врешті-решт....

Але про це іншим разом.