Македонія: коротко про майдан, путч та спробу перевороту

Протести в колишній югославській республіці Македонія тривають вже не першій рік. Спочатку це був класичний Майдан: мешканці Македонії повстали проти пост’югославської влади і почали виходити на вулиці, вимагаючи економічних реформ та демократії.

Йшли роки.

В країні відбулися позачергові вибори, але протести не вщухли. За декілька місяців так і не вдалося сформувати коаліцію в парламенті та призначити уряд.

Конфлікт посилювався та набував типових балканських ознак: радикалізм, релігійна та етнічна складова.

Місцеві албанці почали вимагати розширення своїх прав (зокрема – розширення сфер використання албанській мови) та своєї присутності у владі.

Аналітики та медіа Росії та Сербії позиціонували події в Македонії як ознаку початку створення Великої Албанії. В авторитетних сербських ЗМІ з’явилися статті про те, що «Албанія хоче створити третю албанську державу на Балканах» (перша та друга - це Албанія та Косово). «Македонія – це наша червона лінія», - заявили захисники православної та слов’янської Македонської держави.

Православні праворадикали в Македонії навіть нещодавно провели екстрений з’їзд та заявили, що готові до силового протистояння, зокрема з владою, якщо в країні постане коаліційна влада за участю албанців. Пішли розмови про збройне протистояння.

27 квітня парламентська більшість обрала Талата Джафері від Демократичного союзу албанців новим головою парламенту Македонії. У відповідь протестувальники, що напередодні зібралися на мітинг, увірвалися до парламенту, захопили залу засідань та побили депутатів. Був важко поранений депутат "Альянсу за албанців" Зіядін Села, ще декілька відомих македонських політиків, які були налаштовані на компроміс із албанськими партіями.

Всього в заворушеннях у Скоп’є постраждало понад 100 людей.

Після подій 27 квітня усі сусідні країни наголосили на необхідності розв’язання конфлікту в Македонії мирним шляхом. Політичні лідери всередині країни говорять про необхідність перемовин та консультацій. Представники ЄС виступили за мир та спокій і заявили, що визнають повноваження обраного напередодні спікера – представника албанської партії. Але вплив європейських структур на балканську політику останній час наближається до мінімального за всю новітню історію. Одночасно в регіоні збільшує свою присутність Росія, яка як ніколи зацікавлена, з одного боку, в розширення мережі країн, лояльних до Москви, з другого – у створенні хаосу в тих балканських країнах, де при владі не є російські прихильники. Тому, на жаль, жодних підстав для впевненості у швидкому та цілком мирному виході з кризи в Македонії поки що не видно. І це дуже небезпечно не тільки для цієї колишньої югославської республіки, а і для всього регіону.

Показово, що про загрозу перетворення Македонії на «гарячу точку» говорили усі кому не лінь не менше року. Але досі ані місцеві політики, ані ЄС так і не змогли розробити та почати втілення реального та ефективного плану припинення протистояння та розв’язання конфлікту.

Фото: Reuters