Петро Порошенко П'ятий президент України

Заповіт Шевченка надихає українських воїнів на захист рідної землі від російської агресії

Тарас Шевченко

Виступ на церемонії вручення Національної премії України ім. Тараса Шевченка

Високодостойні лауреати!

Шановні  співвітчизники!

На врученні Шевченківської премії промовляю не вперше, і  кожний такий виступ для мене – особливо урочиста і відповідальна подія.

Сьогодні – двісті третя річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. І хочу привітати з цим днем кожного українця – і в Україні, і в діаспорі.   Бо це та постать, яка об’єднує українців і створює Україну.

Саме Шевченка з любов’ю і пошаною вже не одна генерація називає, і цілком заслужено, батьком української нації. Сила й велич Шевченка не лише в його поезії. Він повернув нам українцям історичну пам’ять, розбудив національну свідомість і примусив згадати про гідність, надихнув на боротьбу. Як слушно зазначав Євген Маланюк, Шевченко з усім натхненням поета намагався оживити й сполучити «спаралізовані» на той момент складники нації, «вдихнути історичне життя в завмерлий національний організм».

І нашому поколінню, говорячи словами самого Тараса, «довелось запить з московської чаші московську отруту». Нині ми переживаємо найдраматичніший період новітньої історії. Але зараз у нас є чітке усвідомлення «свого шляху широкого»… Є наше відважне українське військо, є українська церква,  є українська державна мова. Є сама держава і сучасна українська політична нація. В утвердженні незалежності та суверенітету нас зараз підтримує весь світ.

Щодня ми керуємося настановою Тараса Григоровича:

«Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

Величний заповіт Тараса підняв національно-визвольну хвилю Української революції 1917-1920 років. Саме нині ми відзначаємо століття її початку та прагнемо засвоїти головний її урок – урок єдності, яка має бути понад усе.

Його святого заповіту ми дотримувалися під час Революції Гідності. У всіх нас назавжди перед очима – один із перших героїв Небесної Сотні Сергій Нігоян. Аж пропікає душу його заклик: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає».

Заповіт Тараса надихає наших воїнів на захист кожного клаптику української землі від російської агресії.

Перед російською окупацією Сімферополя й Донецька свідомі українці збиралися саме біля пам’ятників Тарасу Шевченку. А промосковські і московські наймити та агенти збирались біля пам’ятників Леніну. Подивіться які різні світи, різні цивілізації – Шевченко і Ленін. Впевнений, і сьогодні знайдуться сміливці-патріоти, які сьогодні на окупованій території прийдуть до нього.

Шевченко, Шевченкове слово є опорою і натхненням для нашого громадянського і європейського поступу.

Він, дивним чином, є завжди сучасним і завжди доречним. І не тільки тому, що ми, українці, так вважаємо. А насамперед, що глибину його слова, унікальність думки, непересічність життєвої долі давно визнали у всьому світі.

Шановні пані та панове!

Наша культура у всі часи гуртувала українство. Об’єднує вона нас і тепер. Її традиційні пласти та модерні тенденції є міцним підґрунтям української ідентичності, культурної окремішності, а відтак і політичної суверенної української нації.

Нам обов’язково треба продовжити роботу щодо розширення простору для національного  культурного продукту. Але і зараз є вже чим прозвітувати. За рік від нашої останньої зустрічі завдяки ухваленому закону ми досягли суттєвих результатів у поширенні української пісні й української мови у радіоефірі. Пам’ятаєте скільки було суперечностей, скільки атак. Але нічого – крок за кроком доля української мови в радіоефірі збільшується. Хочу наголосити, що незабаром таку ж технологію я запропоную застосувати і до телебачення, де зараз присутність української мови є неприпустимо малою. Влітку минулого року я звертався до телевізійної індустрії із закликом самоорганізуватися в цьому питанні. На жаль, не всі тоді мене почули, і отже своє слово зараз має сказати законодавець.

Наші кінематограф і книговидання теж доводять зараз свою конкурентоспроможність. Минулого року вийшло понад 30 українських фільмів. Звичайно ця цифра навряд чи вразить Голлівуд чи Боллівуд, але це – рекорд за часів незалежності. Зараз разом із фахівцями ми спільно шукаємо дієву формулу сприяння національному кіно, але головне, що його оцінив і підтримав український і міжнародний глядач.    

Хочу наголосити, що Україну репрезентують і самобутні культури усіх її національних меншин. Наша Джамала довела це усьому світові. Громадяни не повинні мати жодних обмежень у задоволенні своїх мовно-культурних потреб.

Хочу щиро подякувати членам новоствореного Шевченківського комітету за  роботу, яку вони провели, щоб визначити претендентів. Я від усього серця вітаю ваше рішення про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка 2017 року та повністю приєднуюсь до нього.

Першим я мав приємність привітати мого давнього друга Івана Малковича. Тоді ще по телефону, він відповів, що поки що зарано, Указ ще не підписано. Але я сказав, що це саме той час, бо кожна книга Івана Малковича знаходить своїх вдячних читачів, є цікавою і для літературних критиків. Представлена на здобуття премії збірка «Подорожник з новими віршами»  заслуговує самої високої оцінки. Згадайте, ще роки тому навіть вимовити «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» було дуже складно. А зараз як кулею – відлітає. Я думаю, що це також ознака того визнання українців і світу праці видавництва під керівництвом  Івана Малковича, яка зробила дуже багато для  книговидавничої справи, особливо для розвитку дитячого читання. На цих по-багатому ілюстрованих книжках вже виросло ціле покоління українських дітей, які змалечку полюбили і свою рідну мову і свою дорогу Україну.

Книги з логотипом «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» – якісний  національний культурний продукт, який відповідає європейським стандартам. Я ще раз хочу подякувати, пане Іване, за Ваш труд, який підносить українське слово та українську книжку.

У номінації «Кіномистецтво» переміг режисер анімаційного кіно Степан Коваль. Фільм «Йшов трамвай № 9» першим в історії національного кінематографа  здобув перемогу на  Берлінському кінофестивалі. А багатосерійний мультиплікаційний фільм-лауреат «Моя країна – Україна» викликає абсолютно дивовижне почуття – сильне, потужне – любові до України.

Скульптора і художника Миколу Малишка  називають сучасним класиком. Ваша унікальна дерев’яна скульптура доводить, що мистецтво і є тим дзеркалом самопізнання, котрого потребує людина. Хочу подякувати Вам і за пам’ятники, і за хрести-монументи видатним борцям за волю України.

Музична Шевченкіана збагатилася творами композитора зі Львова Богдани Фроляк. Ваші, пані Богдано, твори є новим глибоким осмисленням поезії Великого Кобзаря. І вони – справжнє явище в сучасній музиці.  

Сьогодні, вітаючи цьогорічних лауреатів Шевченківської премії, я хотів би від усього українського народу подякувати всім вам за те, що ви своїм талантом оживлюєте п’єдестал, на якому стоїть і вічно стоятиме наш Шевченко.

«Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть», - написав Іван Михайлович Дзюба. Блискуче сказано! Я переконаний, що саме ці слова і є ключем до сприйняття Тараса Шевченка. Вони ж є і шляхом до нашої перемоги. Я на сто відсотків впевнений у цьому.

Бажаю вам, шановні лауреати, і всім присутнім здоров'я, миру, невтомної наснаги до творчості та успіхів у розбудові незалежної соборної України.

Слава Шевченковому генію!

Слава Україні!

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: