Хресний хід московської церкви: кому - санкції, кому - ігнор

Як громадянину мені гидко від обкурених ладаном недоумків, які наближаються до мого рідного міста.

Але як політтехнолог, я розумію, що найкраще їх було би просто ігнорувати, - адже подібні провокації завжди роблять не для того, щоби щось там комусь довести, а, насамперед, для себе, – для мобілізації власних прихильників – і чим більші будуть зовнішні репресії, тим більше організатори назбирають обвішаних іконами недоумків на наступну акцію.

Тому як громадянин-політтехнолог, вважаю, що стратегічно:

1) треба відділяти керівників і рядових учасників: керівникам – законні санкції, учасникам - ігнор;

2) долучення до навколо- РПЦ-ешного руху нових «активістів» з іншою позицією: чим більше розмаїтих учасників і, відповідно, їхніх рішень - тим краще;

3) десакралізація керівників в очах самих учасників (ну, враховуючи специфіку РПЦ, не думаю, що керівники «ходи» насправді святі…).