Відповідь на звинувачення деяких істориків-правдорубів

    • Станіслав Ніколаєнко
      Професор, доктор педагогічних наук, екс-міністр освіти
    • 14 Серпня, 2013, 09:00
    • Розсилка

    Нещодавно я дав інтерв’ю «Главкому» з приводу наявних гострих проблем в освіті України. Я виказав свої думки, які носять світоглядний характер. Жодним чином це інтерв’ю не було спрямоване проти конкретних осіб. У ньому не згадуються прізвища, імена і навіть посади українських урядовців. Писав не раз статті і давав інтерв’ю багатьом ЗМІ і ніколи, при цьому, не опускався до образ, грубих оцінок, завжди уникав особистісних характеристик, особливо щодо своїх колег - нинішнього і колишніх міністрів освіти і науки. Тому із здивуванням прочитав 12 серпня на «Главкомі» репліку «Я втомився від брехні» діючого міністра освіти, в якій він звинуватив мене в брехні і обмані. Ця стаття міністра є абсолютно безпідставною, а її аргументи базуються на певних неточностях, зокрема прізвищі Хорватського президента. За великим рахунком це не має ніякого значення для сучасної української освіти, її стану і перспектив. Погоджуюсь, що у 2007 році президентом дружньої Хорватії був не Франьо Туджман, а Степан Месич. У цей час міністром закордонних справ України був Арсеній Яценюк. Тоді ж і відбувся згаданий мною візит української делегації до Хорватії. Ця подія, сказано в моєму інтерв’ю, мала місце десь років сім назад. Якщо ж сказати точно, то шість років і кілька місяців. Дійсно, це суттєва «моя помилка». До речі, інтерв’ю – це не наукова стаття і багато речей в ньому говориться по пам’яті, що інколи призводить до деяких неточностей, яких не уникнув і нинішній міністр освіти, про що нижче скажу. В цілому ж зміст розмови із президентом Хорватії, його застороги щодо недопустимості ліквідації обов’язкової середньої освіти, відміни безкоштовних підручників та скасування держзамовлення у вузах передані точно.

    На жаль, в заяві діючого міністра освіти нічого не сказано про її головні проблеми – це суттєве зниження її якості, хронічне недофінансування, ліберальний курс на суцільну комерціалізацію від дитсадка до вузу, скорочення держзамовлення в університетах… Не говориться, як буде реалізовуватись урядом добра передвиборча обіцянка президента України щодо навчання 75% студентів за рахунок бюджету.

    Автор статті-заяви порівняв мене з дволиким Янусом, звинувативши мене у брехні, перекручуванні фактів. У мене не має необхідності в чомусь виправдовуватись. Бо навіть в цій статті діючий міністр освіти, який робить все в Україні «виключно вперше», в кінці зауважує, що за мого очолювання міністерства освіти і науки зроблено чимало корисного. Тож читачі самі об’єктивно розберуться у всьому. Ведення дискусії у спосіб, запропонований паном міністром, – це форма нечесного діалогу, коли опонент, хапаючись за якісь дрібниці, починає чорнити головне, переходячи на особистісні оцінки.

    Зауважу в стилі мого опонента, що дволикий Янус був Богом неба і сонячного світла, він відкривав небесні ворота, даючи початок всьому живому, і на ніч їх закривав. Тобто сучасна інтерпретація Бога Януса, до якої вдався пан міністр, є не зовсім точною і мене, як простої людини не стосується. Тому хочу заявити, що я бажаю, щоб в історії української освіти і в цілому держави була лише одна дата – дата народження, а другої не було. На це покладу всі свої сили. Якщо бачитиму, що в країні, освіті щось не так – мовчати не буду!

    Діючому міністрові скажу, що я не штурмував Трою, не ховався з Одісеєм в дерев’яному коні, не плив на швидкокрилому Арго, а Капітолійська вовчиця не поїла мене своїм молоком. Я не веду свій родовід від царів і богів. Народився в Україні, у чесній робітничій сім’ї. Самотужки пройшов всі державні і освітянські життєві щаблі, без блату і чиєїсь допомоги. Тож мені не соромно за себе.

    Заради справедливості зауважу історикам-правдорубам, любителям точних історичних дат і подій, що потрібно уважно ставитись до фактів, тим більше, якщо статтю пише доктор історичних наук. Заявляю, що я не був делегатом ІІІ Всеукраїнського з’їзду освітян, який відбувся в жовтні 2011 року, як це пише автор статті, і участь в остаточній підготовці Стратегії розвитку освіти не брав. Я не голосував за рішення з’їзду, не схвалював проект Закону «Про вищу освіту». Тому рекомендації пана міністра брати на себе відповідальність за «новації» його відомства відкидаю.

    Так, я виступав на з’їзді, як запрошений. Громадська Рада освітян і науковців України, яку я очолюю, внесла на розгляд делегатів альтернативну програму розвитку освіти на 2012-2020 роки «Від освіти масової до освіти якісної». На жаль, в Стратегії розвитку освіти, затвердженій Президентом, найсуттєвіші наші пропозиції не знайшли свого місця. Мова про виділення коштів на освіту із бюджету в обсязі 8-10% від ВВП, на науку 1,7% від ВВП, придбання житла педагогам, реалізацію програм «Наука в університеті», «Студентський гуртожиток» та інші. Думаю, що з діючим міністром у нас не має особистісних упереджень. Проте зрозуміло, що ми по-різному бачимо майбутнє України, її освіти і науки.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ