Донбас, брехня і українська політика

Політика в часі війни стає ще більш брехливою, ніж без неї. Тому що метою є не тільки обман політичних опонентів, а й союзників та супротивників. На жаль, вправністю у брехні українська влада може хіба що похвалитися по відношенню до власного народу, тут все гаразд.

Немає нічого більш ефективного, ніж лякати народ, тобто популюс. Лякати наступом російських військ, лякати дефолтом або приєднанням окупованої Донеччини та Луганщини. Можна ще лякати народ тим, що сонце перестане світити. Однак, всі ці добре відпрацьовані технології відповідають рівню розвитку та свідомості суспільства. Чим більш воно недорозвинене, пардон, тим більше вірить у різноманітні казки.

По-перше, коли Вам розказують про те, що мовляв окуповані території Путін мріє віддати назад аби керувати Україною через парламент та Уряд, уважно подумайте. Яка партія (партії) досі здійснюють свою діяльність в Україні легально та є московськими агентурними проектами? Відповідь очевидна. Як чинять з подібними партіями та їх керівництвом, наприклад, у Польщі? Правильно, партії, які співпрацювали або співпрацюють з країною агресором, виступають на його боці закривають, а керівництво партій саджають до тюрем. Пруф для тих, хто не йме віри.

По-друге, реванш регіоналів та їхніх інкарнацій на звільнених та вільних територіях Донеччини, Луганщини, Харківщини, Запоріжжя був би не можливий, у разі, якби ці партії були заборонені, як такі, що підривають національну безпеку України. Натомість, їм дали можливість не тільки отримати голів сільрад, а й навіть мати власних парламентарів у ВРУ.

По-трете, здійснення влади на українській території, особливо у фронтовій зоні аж ніяк не передбачає одночасного переходу до цивільної влади. Я був і лишаюся прихильником військових адміністрацій не з причин власної кровожерності, а тому, що розумію, хто прийде з дарами вже через 5 хвилин.

Джерело: Facebook