Громадська діяльність перетворилася на прикриття для політиків

Це хороше прикриття і стартова площадка для політиків майбутніх і відстійник для політиків минулого.

Вважаю, що є неприйнятним, приміром, коли людина, яка організувала спецоперацію повернення Януковича, шляхом підготовки підписання так званого Меморандуму національної єдності, і фактично співвідповідальна за війну, нині красується заледве не як патріарх громадського руху.

Або приміром, чомусь, вважається молодим політик, який десятки років у політиці, встиг побувати депутатом від «старої Батьківщини», вилетіти як корок з депутатства, відсидіти у відстійнику псевдо-громадського діяча і тепер виринути як новий молодий політик.

Починати свій шлях з мімікрії та брехні як мінімум не етично.

Тому пропоную все ж таки правильно називати речі своїми іменами.

Громадський діяч - це людина, яка займається суспільно корисними справами (фактично політикою на громадському рівні), але не прагне реалізувати себе в якості суб'єкта законодавчої, виконавчої чи самоврядної влади.

Щойно в такої людини виникло бажання поборотися за владу, навіть у думках, вона має публічно задекларувати це (як своєрідний конфлікт інтересів) і перейти у розряд політика.

Той, хто цього не зробив і пішов у політику та владу, має бути підданий обструкції.

Це було б чесно і справедливо.

Підкреслю, щоб громадським діячем мало мати ГО, отримувати грант і писати звіти - діяльність має бути суспільно корисною...

Якщо справді хочемо змін, а не придбаних квартир в елітних новобудовах молодих альфонсів-політиків...