Розкол України. Погляд з Заходу

    • Анджей Талага
    • 29 Грудня, 2013, 21:46
    • Розсилка

    Якби справа дійшла до поділу, це було б трагедією не лише для України, але й для Польщі

    Політична криза в Україні поставила на порядок денний справу про можливий її розпад на дві країни: західну і східну. Така можливість видається малоймовірною, але все ж подібний варіант не відкидається.

    Якби насправді колись справа дійшла до поділу, це було б трагедією не лише для України, але й для Польщі. Спокуса утворення пропольської західноукраїнської держави біля польського кордону є ілюзорною. Така країна була б хворобливим утриманцем Заходу, без жодних корисних геополітичних функцій.

    По-перше

    Україна у нинішньому вигляді є штучним утворенням Сталіна.

    Вона не є цілісною ані етнічно, ані історично, підтвердженням цього є Крим і землі колишньої Бессарабії, які ніколи не мали нічого спільного з Україною, і досі вони не стали українізованими. Колись були турецько-татарські, а нині проросійські. Тінь можливого поділу України вже з’являлася як мінімум двічі. Вперше, під час встановлення незалежності.

    Під час референдуму щодо незалежності України Південь і Закарпаття голосували проти. Російські сепаратисти навпаки домагалися відділення їхніх земель від новоутвореної країни, подібно діяли і представники русинів на Закарпатті. Цей другий рух віджив себе, а от перший постійно створює нові загрози.

    Знову це питання повстало під час помаранчевої революції. Цього разу в Галичині, на базі самоврядування почали утворюватися альтернативні структури влади, міські ради попереджали, що вони готові до відділення, якщо не відбудеться перевиборів президента.

    Під впливом таких подій, з свого боку, російськомовні міські ради Донбасу і Харкова проголошували можливе відділення сходу від України.

    Наскільки в цих деклараціях було риторики конфлікту, а скільки щирого бажання, важко оцінити. Важливо, що подібні декларації в цілому не були реалізовані.

    По-друге

    Протягом двадцяти років незалежності українці зробили багато, щоб стати народом, важко було б сьогодні уявити приєднання Донбасу чи Харкова до Росії, до чого апелювали їхні мешканці та олігархічна еліта. Тепер вже можна говорити про український патріотизм, який виражається російською мовою.

    Проблема полягає в тому, що дві частини України досі не мають єдиної ідентичності, спільних героїв та однакового погляду на минуле та майбутнє країни. А тому, нині існує двомовний український народ поки ще в культурному сенсі, але не в політичному.

    Південь та Схід поки не готовий сприйняти епос ОУН і УПА, захід, в свою чергу, не розуміє шани, яка віддається на сході українським військовим Червоної Армії. Навіть Голодомор не став тим об’єднуючим моментом для українського народу. Для українців на заході, голодомор не є елементом пам’яті поколінь, оскільки їхні предки просто його не переживали. На сході ж, голодомор насправді пройшовся по всіх сім’ях, але його культ, як антирадянська ідея з великими труднощами пробивається крізь пострадянську суспільну свідомість.

    По-третє

    Ментальна роз’єднаність народу завжди загрожує розпадом під час гострих криз, саме тому, в довготерміновій перспективі треба серйозно розглядати можливість поділу України. Найбільш однорідною, готовою до відділення частиною країни є захід: Галичина, Волинь, Буковина і Закарпаття. Із середньовіччя ці землі були частиною країн з західною культурою або наближених до неї: Литви, Австро-Угорщини, Румунії. На цій території домінуючою є українська мова, а Росія вважається цивілізаційно нижчою державою, а тому не надто привабливою для ролі протектора. Однак захід, це приблизно 10% українського населення, а відсоток ВВП, який він продукує є ще нижчим. Серйозне промислове виробництво знаходиться на сході або в центрі, а сільськогосподарський потенціал України знаходиться в центрі. Незалежна Галичина з прилеглими територіями, якби навіть і стала частиною Євросоюзу, мала б потенціал не більший, ніж Кіпр.

    Захована в закутку цивілізаційного світу західна Україна не перехилить геополітичних шальок на користь ЄС, не стане для Польщі сильною заслоною від південного сходу. З малим ринком збуту, з низькими доходами населення, зі знищеною інфраструктурою, вона б вимагала серйозної економічної допомоги. Кориснішою для Польщі була б вся Україна, хоч і балансуюча між сходом та заходом, ніж слабка галицька держава, яку ми змушені були б утримувати, без отримання серйозних геополітичних переваг. Якби в нас коли не будь з’явилася спокуса підтримки такого утворення, її потрібно було б негайно відкинути.

    Джерело: Rzeczpospolita

    Переклад Оксани Тютюн

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ