Безвіз з ЄС: болюче українське почуття «світового сироти» стає минулим
Скінчилась ця епоха, і можна це написати великими літерами: МИ БІЛЬШЕ НЕ POST-SOVIET STATE!
Все! Перегорнуто сторінку. Відтепер і надалі оте болюче українське почуття «світового сироти», описане в одному відомому романі 1990-х)), - стає минулим.
Хто давно читав - відсвіжіть у пам'яті:
«...таксі вивалило мене в замет перед входом до зали міжнародних рейсів, який порожній, як мертво - мов крематорій - освітлений Бориспіль о п'ятій ранку, станція Чортів Тупик, головні повітряні ворота країни. хха! - країни, безнадійно НЕПРИНАЛЕЖНОЇ до нервової мережі, що рясно оповиває планету, що стугонить день і ніч, перепомповуючи через гігантські ґанґлії портів, і вокзалів, і митниць метушливі потоки людських нейронів, Шереметьєво, Кеннеді, Бен Гуріон, і де тільки мене не носило, хай це все марнота марнот, хай утома духа й тіла, зате - рух, зате - вовчий гін за життям, вискаливши зуби: ось-ось дожену, вчеплюся в загривок! - а в Борисполі на одчайдушно лункий, наче крик у пустому домі, звук моїх підборів з-під стін піднімались, поверх неоковирно наскиртованих бебехів, розфокусовані сонні лиця, помалу розпростуючи риси, як потривожені нічні тварини: мов тут вони й мешкали, у вічному чеканні, аж розхилиться брама кордону й можна буде шаснути в шпарину...»
і т.д.
(«Польові дослідження з українського сексу», 1994 р.)
Скінчилась ця епоха, і можна це написати великими літерами: МИ БІЛЬШЕ НЕ POST-SOVIET STATE!.
(Від звістки, що в Празькому аеропорту встановлено знаки: UKRAINIANS - IN THE EU LINE, - мимоволі на сльозу пробило...)
Святкуйте здорові! Бо таки є що...
(А я тихенько вип'ю за тих, хто не дожив...)
Коментарі — 0