Ріо перед Олімпіадою: швидше звідси додому, тут пахне пожежею!

Welcome to the 2016 Summer Olympics. У Ріо - повний аеропорт солдатів з автоматами. Перехід між терміналами виглядає як метафора сучасної війни: обабоки, попід вікнами повзуть конвеєрні ленти, відгороджені з одного боку пластиковою стінкою в людський зріст заввишки, - в цих коридорах точиться життя, спішать пасажири, мами, діти з морозивом і т.ін. - а посередині, де проїзд для візків, - розставлені в шаховому порядку вояки в шоломах. Спиною до себе, обличчям до нас. Стоять, стежать. 
З автоматами напоготові.

«О спорт, ти мир (с)», - на ходу бурмочеш собі під носа замість лайки.

(Одне тішить: привезти сюди під виглядом «уболівальників» два літаки спецназу. змішати їх із цими хлопцями й розіграти черговий кривавий спектакль, «підпаливши» ще один континент, Росії вже не вийде - не той тепер БРІКС, Амазон-річка не та.))

І все-таки відчуття - те саме інстинктивне, звірине, що його вже давно впізнаю в різних точках світу (вперше - в Ніцці восени 2010-го): додому, швидше звідси додому, тут пахне пожежею! - штовхає в спину, надає прискорення. Миру вам, добрі люди, гарної вам Олімпіади, дай Боже, щоб все було гоже, тільки, соррі, - «бєз мєня».

(Фоток не робила - ніхто там фоток не робить, атмосфера не сприяє)).