Театр на Подолі – перший театр, збудований у Києві за 80 років

    • Оксана Забужко

      Українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист

    • 1 Грудня, 14:51
    • Розсилка
    <div class="copy">Театр на Подолі</div>
    Фото: Станіслав Груздєв
    Театр на Подолі

    Чотири покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту сучасної театральної архітектури

    Одна заввага до «архітектурних дискусій». Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати так: ВПЕРШЕ ВІД ДОБИ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В КИЄВІ ЗБУДОВАНО НОВИЙ ТЕАТР.

    І це, їй-богу, – прекрасна новина! Історична.

    Тому що, любі кияни й «співчувальники», в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення (в клубі «Харчовик», тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр), - було відкрито в Києві - в 1933 р. (!): останнім відлунням уже «відстріляних» 1920-х.

    Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві ЖОДНОГО театру (тільки кінотеатри, оскільки «из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк» (В.Ленін), та ще - Палац «Україна», що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в «Музеї покинутих секретів» я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не «повісився в ЦК», а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?.. чому досі дружно мовчать на тему «советского культурного строительства» «києвознавці» й «києволюби»?..)

    Скільки за СРСР було ЗРУЙНОВАНО театральних приміщень (як, напр., Дім Дворянського зібрання на Майдані, «замінений» у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще «не дійшли руки». Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в т.зв. «культурному будівництві», і «жодного збудованого театру в столиці за 83 роки» - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень «мєрзості запустєнія» було ту нещасну «столицю» приречено...



    А ще це означає, що чотири (так, ЧОТИРИ!) покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ. Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні «плюшу з балкончиками».

    Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.

    Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.))

    І, можливо, порадіти, що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої «колоніальної ночі»...

    Джерело: блог Оксани Забужко

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Сергій Запорізький
    Сергій Запорізький

    Підприємець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ