Інтерв'ю православного депутата Новинського. За який мир в Україні молиться патріарх Кирило?

Дещо дивно було прочитати заяви в інтерв’ю на Українській правді одного олігарха-диякона з навішуванням ярликів на Православну Церкву України. Особливо коли він каже про «політичну організацію з релігійною назвою».

Ну це приблизно як від кума Путіна почути настанови про те, що є справжнім українським патріотизмом. Або від конгломерату «112-Zik-NewsOne» – роздуми на тему чесної журналістики.

Російський політик з українським паспортом, фігурант справи про втручання діячів режиму Януковича у церковне життя з метою позбутися нині покійного митрополита Володимира (Сабодана), відданий адепт і пропагандист «русского міра», прикритий дияконським стихарем депутат і мільярдер, «злюка православна» – хіба йому вішати ярлики на Церкву, яка має понад 1000-літню історію, з яких понад 100 років боролася за свою автокефалію?

Московський патріархат в Україні – аномалія, що виникла в порушення канонів і виключно через політичний примус царської влади у 1686 р. Це підтверджено також і рішенням Вселенського Патріарха. Натомість Православна Церква України – справжня українська помісна Церква, коріння якої – від проповіді апостола Андрія Первозванного, від Оскольдового і Володимирового Хрещення Руси-України. Навіть цих фактів достатньо, щоби зрозуміти, де Помісна Церква, а де – «організація з релігійною назвою».

«Патріарх Кирил молиться за мир в Україні» – каже цей діяч. Тільки от за який мир? За «русскій мір»? Як може бути щирою молитва за мир, якщо досі і сам Кирил, і підлеглі йому в Україні, в тому числі оцей диякон – не визнають факту російської агресії? Хіба може справжня молитва будуватися на московській брехні про «громадянську війну» та «внутрішній конфлікт»?

Зрештою, думки з інтерв‘ю насправді більше говорять про «внутрішню кухню» МП в Україні. Переносячи певні твердження на ПЦУ, ця людина розкриває свій власний світогляд, в якому Церква – інструмент політики, неправда про своїх і про чужих – добра річ, якщо «для користі справи», а канони – як дишло, розвертаються за потребою в любому напрямку.

Хоча, за великим рахунком, чого дивуватися: який патріарх – «молитовник за мир», такий у нього і депутат-диякон – «борець проти політики в Церкві».