Про бабу Ганю, Пінчука, Медведчука і болючий компроміс

Замість того, щоби самому піти працювати і заробити (хоча б на ту ж пляшку горілки із закускою), громадянин Сідоров зупиняється на «геніальній ідеї»: а чи не піти б до баби Гані, полякати її різними життєвими негараздами та неприємностями з метою домогтися справедливого розподілу із Сідоровим плодів її праці. А як баба Ганя буде незговірливою – клуню підпалити чи шибки в хаті побити. Бо ж Ганя самотня, вважає громадянин Сідоров, за неї ніхто не заступиться…

І от, не добившись від баби бажаного «по-доброму», побивши шибки та підпаливши клуню, йде громадянин Сідоров до сусідки і пропонує їй «болючий компроміс»: нехай баба з ним ділиться своєю виручкою з базарювання. А він буде таким чемним, що гарантуватиме: шибок більше не битиме і клуню не палитиме.

Всі притомні люди такі дії назвуть злочином, здирництвом і рекетом, за що громадянин Сідоров має бути доправлений до буцегарні. А от деякі наші співгромадяни – то кум сусіднього президента, то олігарх-філантроп, то ще якийсь подібний експерт – закликали би бабу Ганю до болючого компромісу. Зрештою, хіба ж не має права сусід Сідоров на горілку із закусем? А баба Ганя, замість того, щоб егоїстично відмовлятися ділитися власним добром та звертатися до поліції по захист, чи ж не повинна зглянутися на потреби Сідорова?

P.S. Знаючі люди кажуть, що той кум, як був ще великим начальником, саме так і робив: чужими руками створював проблеми (чи то прокуратура приходила трусити, чи податкова, чи міліція, чи й усі разом), а потім гречно пропонував ті проблеми повирішувати. Не задарма, звісно. І люди дякували кумові за добрість – аж доки не дізнавалися, що він сам їм ті проблеми і поробив.