Про неомарксистську «репресивну толерантність»

У зв'язку з відмовою ВР внести до закону про попередження побутового насильства культур-марксистські ідеологічні терміни «гендер, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність» – серед прихильників цієї ідеології спостерігається просто вибух і злива толерантності, поваги до інакшості й різноманітності. А дискримінацією і мовою ворожнечі навіть і не пахне…

Особливо толерується і поважається позиція Церкви.

А якщо серйозно - сьогодні ще раз побачив чимало прикладів нео-марксистської «репресивної толерантності», в якій 0,0% толерантності до будь-якої іншої точки зору, окрім власної. Що супроводжується поливанням помиями та особистими образами на адресу тих, хто дозволяє собі з гендерною ідеологією не погоджуватися.

P.S. Рік тому Церкви і релігійні організації запропонували вживати термін «заборона дискримінації за ознакою ставлення до статевості/сексуальності та статевих/сексуальних відносин». Однак прихильникам гендерної ідеології така термінологія не підходить. Бо їхня справжня мета - не запобігання дискримінації чи побутовому насильству, а побудова юридичної системи з «позитивною дискримінацією» на вершині. Щоби закон ПРИМУШУВАВ СХВАЛЮВАТИ в різний спосіб одностатеві відносини / транссексуальність та карав як кримінальних злочинців усіх, хто цього не робить. Оце і є «репресивна толерантність» (термін одного з ідеологів нео-марксизму Герберта Маркузе).