Віталій Дейнега: Деякі волонтери вже шиють зимові маскхалати

    • Олексій Бик
    • 3 Липня, 2014, 14:27
    • Розсилка

    Засновник волонтерської ініціативи «Вернись живим» не виключає, що для деяких політиків війна – це дуже хороший заробіток

    Віталій Дейнега – засновник волонтерської ініціативи «Вернись живим», яка допомагає забезпечувати українських військових найнеобхіднішими речами. Причому допомагає – це дуже умовне слово, оскільки, як каже сам Віталій, більше половини всіх потреб армії забезпечують саме волонтери.

    Віталію 30 років. За час, що ми пишемо інтерв’ю, йому на телефон постійно приходять СМС про надходження нових пожертв. За словами Дейнеги, вже зібрали майже півтора мільйони гривень.

    Під час розмови волонтер дістає з рюкзака бінокль нічного бачення. «Це інтерв’ю дасть нам стільки заходів, що ми зможемо купити ще один або два такі біноклі. А це – ще два БТР, які можуть вночі їхати з вимкненими фарами», - пояснює Дейнега.

    Чому ти цим займаєшся?

    Насправді цікавіше, чому більшість людей цим не займається, хоч і може. Почалося все з того, що стало нестерпно дивитися новини. Така історія майже у всіх. Я скільки волонтерів інших питаю – та ж сама історія. Просто в якийсь момент урвався терпець і з’явилося непереборне бажання діяти.

    А що стало поштовхом, з чого все почалося?

    У мене були свої 10 тис грн., які я вирішив віддати на потреби армії, сімей загиблих чи поранених. Потім наступного дня була перша передача на фронт, і на неї вже люди почали давати гроші. І коли я побачив, що люди відгукуються, і відгукуються крупними сумами, не по 100-200 грн, а тисячами – я зрозумів, що діло піде. Потім була перша зустріч з військовими, перша розмова з людиною, яку обстрілювали міномети зранку, перша розмова з батьком, син якого знаходиться на Сході... Перша посилка була 13 травня, тобто минуло вже півтора місяці.

    Багато грошей зібрали за цей час?

    Скоро буде півтора мільйони гривень.

    Як виходили на постачальників потрібних речей?

    Ну, це дуже просто. Берете, обдзвонюєте інші групи і питаєте: хлопці, а де ви закуповуєте тепловізори? Або просто дзвоните на фірму і кажете: «Я беру на Схід, яка у вас ціна? А от я чув, що по такій ціні беруть. А ви можете мені таку ціну зробити?».

    Постачальників шукаєш в Україні чи за кордоном?

    По-різному. Постачальники електроніки - всі українські, всі контрабандисти, по суті. Тепловізори, наприклад, російського виробництва.

    Тобто постачальники якимось чином провозять тепловізори з Росії, щоб українська армія воювала проти російських терористів?

    Ці тепловізори, «Квантум», наприклад, вони виробляються і в Білорусі, де у них частина виробництва. Інша частина у них в Прибалтиці. Тому прибори можуть купуватися і в Прибалтиці, і в Білорусії, і в Росії.

    Чи є якісь аналоги українського виробництва?

    Ні, нічого такого, що було б не соромно поставити на броню чи блокпост.

    Яку найдорожчу позицію закуповував?

    Автомобільний тепловізор, 80 тис грн. Взагалі, з нас просили майже 100 тис, але ми трохи натиснули на постачальника.

    Як це все провозиться через кордон?

    Прилади я купую тут, у тих, хто їх вже провіз. А от бронежилети в Німеччині. Б/у, їм по 20 років іноді, але ми їх тестували – вони нормально свою функцію виконують.

    Завозите нелегально?

    «Мурашками». Тобто – на людях.

    І багато в тебе «мурашок»?

    От, сьогодні буде, здається, чоловік сто.

    Ти допомагаєш тільки військовим? Чи Нацгвардії і добровольчим батальйонам теж?

    Ні, я дуже скептично ставлюся до добровольчих батальйонів і Нацгвардії. Добровольчі батальйони дуже нагадують приватні армії, а я проти цього Це люди, які здебільшого не мають бойового досвіду. Вони стоять на блокпостах і стріляють вночі з переляку в усе, що рухається. Взагалі, в АТО найбільше загинуло собак і їжачків, які вночі бігають біля блок-постів, а перелякані солдати в них шмаляють.

    Коли батальйон «Айдар» потрапив у засідку і отримав там дуже жорстко, його полізла рятувати 80-та бригада і вони всі отримали купу «двохсотих».

    «Айдар» заявляє, що там була зрада в керівництві АТО.

    Я тобі перекажу слова одного поважного десантника, який каже, що власноруч би «замочив деякі добровольчі батальйони». Ні, це добре, що люди йдуть, що готові захищати Україну, але мені здається, що якщо ти не вмієш професійно воювати – то, мабуть, важливіше займатися тиловим забезпеченням.

    Просто наша мобілізація проходила жахливо. Тих, хто хотів і міг воювати, часто не брали, а брали інших…

    Це ще нічого. У мене є знайомий вертольотчик. Людина, яка пройшла Ірак. Він прийшов до воєнкомату і каже: я – професіонал, вертольотчик, з досвідом – візьміть! Його взяли, і він бігає десь із «калашом» тепер. А вертольоти водять ті, хто просто порушує елементарні правила безпеки, і в результаті їх збивають. Абсолютно дебільна ситуація.

    Я думаю, що багато генералів з вищого військового керівництва працюють на ворога. Йде саботаж на дуже високому рівні. Що вже там казати, якщо на складах Міноборони лежать пристрої для відводу ракет ПЗРК, які ми збираємося закуповувати. Або, наприклад, у них є геодатчики, які фіксують рух людини по землі. Але вони просто лежать на складах. Що вже говорити, якщо професійних військових не повертають з миротворчих місій.

    Є спецназівські групи, які просто кричать: ми можемо, ми знаємо! Вони самі вже знайшли спонсорів, екіпірувалися, вони повністю готові до бою, а їх засилають у тил, а наперед ставлять Нацгвардію.

    Мені більше подобається співпраця з професійними воєнними. Тобто з тими частинами, де багато миротворців, які на передовій реально, які роблять диверсійну роботу в тилу ворога. Спецназ розвідки, наприклад.

    У них теж проблеми з забезпеченням? Це ж елітні підрозділи.

    Так. Слава Богу, що у спецназу розвідки хоча б «броніки» є. Оце, єдині, здається, у кого в підрозділі «броніки» є в усіх.

    Що саме закуповуєш для них?

    У мене вчора просили снайперську гвинтівку, але наша позиція така – ми не купуємо зброю. Крім того, ми працюємо тільки по чеках. Хоча, насправді, багато хто обіцяє чек, а потім не дає, таке теж трапляється.

    Скажімо, «броніки» - це для мене спосіб переведення валюти в Україну. Тому що гроші, які люди надсилають нам на PayPal (міжнародна електронна платіжна система – «Главком») – я можу отримати тут, в Україні, але втратити багато на відсотках. Тому набагато краще дати людям можливість купити за кордоном «бронік» за собівартістю: зараз нереальна кількість бажаючих, зробити гарну справу і заодно вже тут отримати ті ж самі гроші за «броніки» і купити на них тепловізори.

    Яку частину потреб армії, на твою думку, сьогодні забезпечують волонтери, а яку – держава?

    Якщо ми не рахуємо забезпечення зброєю і технікою, то більше половини дають волонтери, це точно. Їжу теж давайте не будемо чіпати, тому що її теж дуже багато від волонтерів. Але засоби захисту і розвідки – це забезпечують волонтери відсотків на сімдесят, я думаю.

    От дивись, з коштів, зібраних на потреби армії через СМС, витрачено сьогодні 5 млн грн зі 130 млн грн приблизно. А волонтери... Тільки група Фенікса зібрала більше 10 мільйонів. Я – майже півтора мільйону. Я думаю, що за пару місяців я витрачу більше на ці потреби, ніж Міноборони за увесь час АТО.

    Ти думаєш, що події на Сході триватимуть ще довго?

    Так, ця історія – дуже надовго, і не треба плекати ілюзій. В найкращому разі ми матимемо військову операцію протягом ще кількох місяців, а потім ще кілька років поліцейської операції. Але військова операція до зими у нас, як мінімум – коли просто через погодні умови партизанська війна буде дуже ускладненою. Деякі волонтери вже шиють зимові маскхалати, серйозно.

    Українська армія стала сильнішою за час АТО?

    Ну, у випадку повномасштабної агресії Росії у нас шансів – жодних. А така от прихована війна, коли Росія засилає до нас бойовиків – то, звичайно, шанси у нас є, і шанси гарні.

    Над чим зараз працює твоя група?

    Поки ми з тобою говоримо, вже зайшло 6 тис грн., до речі. Ми почали шукати по справжньому крупних спонсорів. Тому що в нас є принаймні три крупних проекти.

    Перший – це захист нашої авіації. Насправді система захисту, яка відводить ракети ПЗРК, коштує приблизно 600 тис грн. Це цілком реальна сума, щоб її знайти і, принаймні, один вертоліт обладнати. А результат від цього буде дуже великий. Без переваги у повітрі ми не виграємо.

    За всіма правилами, в «гарячих точках» всі наші вертольоти повинні бути цим обладнані. Чому у нас над Слов’янськом літають без систем захисту – це мені абсолютно незрозуміло.

    Ти говорив про три проекти…

    Другий наш крупний проект – це закупка автотепловізорів. Вони ставляться на броню чи на «хаммер» - в 95-тій бригаді ж на броньованих «хаммерах» катаються. Так от ця іграшка ставиться на броню – і перша машина може шукати засідку.

    Наша мета – забезпечення тепловізорами всіх колон і пари блокпостів 95-ї бригади. Це найбільш професійні наші військовими, після спецназу – і то це ще велике питання, хто професійніший.

    Навіщо це потрібно? Під час партизанської війни найбільші втрати – при пересуванні. Тому що коли ти стоїш на блок-пості – ти більш-менш захищений і тебе знищити доволі складно. А якщо війська пересуваються колоною – вони стають дуже гарною мішенню. Ти їдеш по території, яку не знаєш, можеш втрапити в засідку.

    В нас таких історій повно, 95-та вже один раз потрапила, якраз 13 травня, коли ми робили першу посилку. Вони заїжджають на міст – і тут терористи перший БТР підбивають з гранатомета, в останній промахуються. Перший БТР героїчно з’їжджає з дороги, ледь не звалюючись з мосту передніми колесами, щоб пройшла колона, щоб її не розстріляли впритул. Задній БТР підбиває перший, щоб проїхати, отримує теж з гранатомета… Результат – 6 вбитих, 9 поранених.

    Дальність дії тепловізора – більше кілометра, хоч ефективна дальність, зрозуміло, менша. Дальність бою гранатомета – 600 метрів, але з такої відстані з нього влучити майже нереально. Треба підійти, принаймні, на 300-400 метрів або ще ближче. Коли ці виродки по 95-тій бригаді стріляли, то з 70 метрів в задній БТР вони не влучили. Відповідно, маючи тепловізор, десантники б їх ще здалеку побачили і знищили.

    Один такий пристрій я вже поставив, але бажано ще п’ять – на основні колони і блокпости. Кожен пристрій коштує близько 6 тис дол., тобто щоб закрити увесь цей проект потрібно 360 тис грн. Ці прилади – вони саморобні насправді. Готові автотепловізори – вони там з дальноміром і т.д., але вони дорожчі вдвічі, а якість гірша. А тут люди в Києві їх самі роблять, за собівартістю, і якість заслуговує уваги.

    Третій проект – всім людям з 95-ї бригади, які на передовій, дати по пакету «гемастопу». Це засіб для того, щоб якщо в тебе кульове поранення, ллє кров, то засипав гемостопом – кров спинилася. А дуже багато поранених помирає від кровотеч. Якщо розраховувати на 500 людей – це десь 120 тис грн.

    От на ці проекти я шукаю крупних спонсорів, які можуть закрити їх одним махом.

    А до державних структур звертався?

    Є контакти. На мене вже двічі виходили дуже крупні високопосадовці, не буду називати імена і посади. Вони самі просять: допоможіть, будь ласка, з от цим, там дуже важлива робота.

    Зверталися неофіційно?

    Так.

    Депутати допомагають? Наприклад, Олег Ляшко демонстративно допомагає волонтерам.

    З депутатів єдина, хто відгукнулася – це була Олеся Оробець, але перемовини не дали результату. А так з політиків нікого, абсолютно. Була жінка, яка працює в одній з дуже крупних державних установ, – вона дала 50 тис грн.

    Які взагалі найбільші платежі надходили?

    Одноразовий найбільший – оце він і був, 50 тис грн. А якщо рахувати від однієї людини – близько 100 тис грн. кількома платежами. Це був патріотично налаштований бізнесмен, юрист за фахом.

    Взагалі, на поточний момент нам пожертви зробили більше півтори тисячі людей, найбільше – анонімно.

    Скільки людей у твоїй команді?

    Нас четверо. Це я, моя дівчина і ще дві дівчини. Моя дівчина веде бухгалтерію, я займаюся контактами з воєнними і працюю зі ЗМІ.

    Ті речі, які ви передаєте військовим – яка їх подальша доля?

    Вони оформляються, їх ставлять на баланс. Це подарунок від народу, але не якомусь конкретному військовому, а Українській Армії.

    Ми, до речі, передаємо військовим і дитячі малюнки. У військових є такий забобон, що якщо покласти в каску дитячий малюнок – то тебе не вб’ють.

    Як доставляються подарунки на передову?

    Особисто. Власного транспорту в мене нема, але бажаючих допомогти багато.

    По допомогу до «Автомайдану» не думав звернутися?

    Я їм не довіряю абсолютно. В них закрита бухгалтерія. Всі групи, в яких закрита бухгалтерія – в мене зразу по них виникають великі питання.

    Були скарги, що міліція в зоні АТО займається шкідництвом – перешкоджає руху волонтерів і добровольців, наприклад. У тебе такі випадки були?

    Я не зустрічав легендарний харківський «беркут», який шмонає і забирає тепловізори. Один з наших вантажів зупинили ДАІшники за перевищення швидкості, але коли їм показали, що везуть – не стали складати протокол і відпустили.

    Возити доволі безпечно, якщо це робити з головою і не везти безпосередньо на фронт. Можна завжди попросити, щоб тобі виїхала колона назустріч. Якщо в тебе посилка, скажімо, на 200 тис грн. – вони поїдуть.

    З іншими волонтерами співпрацюєш?

    Я по-різному ставлюся до волонтерів. До того самого Арестовича (один із лідерів Автомайдану, який залишив організацію внаслідок внутрішнього конфлікту, тепер позиціонує себе як військовий експерт, – «Главком»), наприклад, ставлюся дуже акуратно, хоч ми з ним і співпрацюємо – десь він мені допомагає, десь я йому. По безпілотнику він мені дуже допомагає, наприклад. Я купив безпілотник, він знайшов людей, які навчать, а я даю людей які навчаться.

    Були в твоїй практиці ситуації, коли волонтери виявлялися шахраями?

    Я не можу нікого звинуватити. Я просто знаю, що, скажімо, деякі волонтерські групи купують ті ж самі тепловізори на 500 доларів дорожче, ніж їх можна дістати. Це або проста халатність, або люди декларують одну ціну, а беруть за іншу.

    Є, наприклад, проект «Народний безпілотник», який зібрав 600 тис грн. Я не знаю, що там за безпілотник. Я людині цій писав у соцмережах – вона не відповідає. У мене є дуже серйозні підозри, що це є фейк або конкретно хтось заробляє.

    Шахраї є, тому єдиний спосіб себе боронити – слідкувати, щоб була відкрита бухгалтерія. Друге – це контакт з військовими. Можна завжди вийти на частину і спитати, чи дійсно це постачалося. Бо була у мене людина, яка заявила, що в аеропорт Луганська привезла кілька тисяч шоломів, а коли подзвонили в аеропорт – виявилося, що нічого там нема.

    Багато у твоїй роботі нелегальних операцій?

    Ми працюємо офіційно, через благодійний фонд. Тому що до мене ж може через рік прийти податкова і спитати: чувак, ти отримав півтора мільйони прибутку, а де податки?

    Чому АТО так довго топчеться на місці, як ти вважаєш?

    Ну, зараз якраз почався дуже активний рух. І мені здається, що Порошенко таки справді хоче перемогти.

    Були підстави сумніватися?

    Були, тому що війна – це дуже хороший заробіток. Це екзотичний проект, якого ніколи не було, і на який можна списати будь-які кошти, бо це просто прірва. А ще можна взяти, наприклад, у Росії гроші за те, щоб не виграти цю війну.

    Реквізити для допомоги українській армії:

    «Приват»: рахунок: 5168 7553 6940 3403, Дейнега Виталий

    PayPal: dnepr21@mail.ru (перевод друзьям)

    Міжнародний благодійний фонд «Україно! Я за тебе!»

    Код 35137539 рр №26006057000533 Банк СФ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Києва МФО банку 380269

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ