Георгій Тука: Як призначати Ахметова і Бойка - з Путіним погоджувати?!

    • Михайло Глуховський, «Главком»
    • 16 Березня, 10:00
    • Розсилка

    «Я двома руками за позбавлення громадянства терористів»

    Колишній волонтер і бізнесмен Георгій Тука працює головою Луганської військово-цивільної адміністрації майже 8 місяців. За цей час, зізнається чиновник, лише десяту частину із задуманого вдалося втілити життя. Все через брак якісних кадрів і велику корупцію. Він є противником дострокових парламентських виборів і прихильником позбавлення громадянства терористів. Днями у ЗМІ з посиланням на Адміністрацію президента з’явилася інформація про те, що начебто Банкова розглядає можливість призначення екс-регіоналів Рината Ахметова і Юрія Бойка керівниками окупованої частини Донбасу. Георгій Тука скептично ставиться до таких призначень: «Я собі не уявляю механізм призначення на неконтрольовану територію. З Путіним погоджувати?».

    Після початку збройного протистояння Луганська і Донецька області упевнено посідають перше місце за рівнем небезпеки проживання в Україні. Але якщо зовнішній ворог більш-менш зрозумілий, він перебуває за лінією розмежування, на окупованій території, то ворога серед своїх знайти значно складніше. Наприкінці минулого року і на початку цього в регіоні сталося кілька гучних вбивств. 2 вересня минулого року неподалік Щастя було вбито волонтера Андрія Галущенка з позивним Ендрю, якого вважають другом Георгія Туки. Його вбили начебто за те, що він боровся з наркобізнесом, а замовлення було із самого Києва. Наразі триває слідство.

    Через кілька місяців, 22 лютого близько 22:00 в Старобільску сторож знайшов мера міста Володимира Живаго. Від поранень голови Володимир помер на руках у лікарів. Розслідування цих справ досі триває. Наразі суд постановив надати пану Туці посилену охорону.

    В інтерв’ю «Главкому» очільник Луганщині Георгій Тука розповів про своє ставлення до ідеї призначення Юрія Бойка і Рината Ахметова керівниками окупованої частини Донбасу, чому міліціонери-патріоти добровільно звільняються з МВС на Луганщині, де планують побудувати університетське містечко на кшталт британського Кембриджа, а також про те, наскільки побільшало на Донбасі військовослужбовців російської армії. Про розслідування гучних убивств Георгій Борисович воліє не розповідати. Мовляв, зараз справа за слідчими.

    За повідомленнями ЗМІ, Адміністрація президента розглядає можливість призначення Рината Ахметова і Юрія Бойка керівниками областей на Донбасі. Як до цього ставитеся?

    Чесно кажучи, про те, що розглядається якийсь такий загадковий варіант призначення особисто я дізнався з преси. В Адміністрації обласній тут всі також про це дізналися з преси. Я собі не уявляю механізм призначення на неконтрольовану територію. З Путіним погоджувати?

    Можливо, ідеться про призначення людей, які б за задумом, змогли об’єднати контрольовану і неконтрольовану Києвом територію?

    Мається на увазі їх призначення саме на неконтрольовані території. Принаймні, наскільки я це зрозумів. Аби потім інтегрувати цих двох персонажів на неконтрольовані території із завданням інтегрувати ці території назад в Україну. Як? Наразі не маю жодної уяви.

    З чим пов'язаний викид цієї інформації в ЗМІ?

    Важко говорити. Це конспірологія, якою я ніколи в житті не займався.

    Є думка, що Захід тисне на Україну, змушуючи у цьому році провести вибори на окупованих територіях. А поява такої інформації є ознакою такого тиску. Згідні?

    Цілком можливо. В мене таке враження, що наші західні партнери хочуть якнайшвидше будь-яким чином прийти до будь-якого компромісного рішення, аби мати шанс зняти санкції з Росії.

    Ви цей тиск відчуваєте?

    Я особисто ні, я з західними партнерами не спілкуюся.

    Петро Порошенко цікавився вашою думкою про можливість призначення в регіон Бойка і Ахметова?

    Ні, не обговорювали це. Ми спілкуємося з періодичністю раз на два тижні, але такої теми в розмовах не було.

    За одним зі сценаріїв розвитку подій на Донбасі, Україна може оголосити референдум про статус окупованих територій, визнати «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями, а ухвалити закон про позбавлення громадянства у терористів. Наскільки велика ймовірність втілення саме такого сценарію?

    Щодо позбавлення громадянства, то особисто я двома руками за. Переконаний, що переважна більшість громадян України висловиться позитивно щодо цієї пропозиції. А щодо пропозиції визнати ці непідконтрольні території відокремленими і щоб вони собі йшли з Богом, то не знаю, чи варто подібні питання виносити на референдум.

    На відміну від Донеччини, де чергове загострення на фронті, на Луганщині ситуація спокійніша. З чим це пов’язано?

    Ми постійно моніторимо ситуацію. Наша розвідка відслідковує переміщення і концентрацію військових підрозділів на тому боці лінії розмежування. Один із можливих сценаріїв, який може розігруватися – це удар по одному з флангів. Тобто таким чином супротивник відволікає сили оборони на той фланг, звідки піде удар, а потім сам нанесе удар з іншого боку. Різні фланги – це якраз Луганська і Донецька області. Але ми готові до такого розвитку подій. Кажу вам з посиланням на наших військових, з якими я спілкуюся ледь не щодня.

    Наскільки велика ймовірність такої атаки?

    Продовжується накопичення техніки, додаткових боєкомплектів, пального. Виходячи з даних розвідки, аналізуємо тактичні дії супротивника. На мій погляд, вірогідність активних дій з боку бойовиків є великою. От тому і готуємося посилено до такого розвитку подій.

    Ви неодноразово висловлювали обурення з приводу того, що в регіоні працює група ОБСЄ з числа громадян Російської Федерації. Чому саме і чи реагує ця міжнародна організація на ваші зауваження?

    Знаєте, зараз їх стало значно менше у нас. Тобто не загальна кількість зменшилася, а якісний склад представників ОБСЄ. Тим людям, які замінили росіян, я більше довіряю. Бо в іншому разі я не можу собі уявити, що ми воюємо з Росією, а по наших тилах їздять кадрові російські військові. Це нісенітниця.

    Глава Донеччини Павло Жебрівський нещодавно заборонив місцевим чиновникам їздити на окуповані території. А ви заборонятимете?

    Я зробив те саме. Заборона розповсюджується для всіх держслужбовців. Наразі обидва наші розпорядження не набрали чинності. Вони направлені на затвердження до штабу АТО. Сподіваюся, цього тижня отримаємо від них відповідь.

    Останнім часом ледь не щодня розвідка повідомляє інформацію про десятки загиблих і поранених російських військовослужбовців на Донбасі, хоча рік тому з моменту захоплення Єрофеєва і Александрова жодної інформації про полонених, поранених, чи вбитих на фронті росіян не було. Що змінилося?

    Змінився кількісний склад російських військовослужбовців на протилежному боці. Якщо раніше росіян було 10% від загальної кількості, то зараз на деяких напрямках їх до 75%. І якщо командування російське з давніх-давен там присутнє, то зараз значно побільшало штатних підрозділів російської армії. Саме тому значно збільшуються втрати серед російських військовослужбовців. Частка з місцевих, яка складала гарматне м'ясо, пішла на той світ, а інша, чимала частка не хоче далі воювати, шукає будь-які шляхи виїхати на підконтрольну Україні територію, або в Росію. Російські військовослужбовці давно присутні на Донбасі, просто в останні півроку не було активних бойових дій, а зараз вони розпочалися.

    Які головні проблеми нині на підконтрольній Києву території Луганщини?

    Для мене як для керівника головною проблемою є нестача кадрів. Але ж ця проблема не тільки тут у нас, це проблема для всієї країни. Враховуючи, що Донецька і Луганська області є такими, в яких іде війна, то для них ця проблема просто ще більш гостро стоїть. На другому місці є проблема корупції, зловживання службовим становищем і всі похідні з цього. Якщо взяти за 100% від усіх планів, які я хотів реалізувати на Луганщині після свого призначення головою військово-цивільної адміністрації, то втілити у життя вдалося лише 10% з них. Але результат вже є. Луганщина вперше за останні 7 років, незважаючи на війну, на розруху, якщо брати бюджетні показники, то область виконала всі статті, які стосуються наповнення бюджету за січень-лютий. У минулому році бюджет було виконано десь приблизно на 70%.

    Скільки вимушених переселенців зараз на території Луганської області, підконтрольній Україні, в яких умовах живуть ці люди?

    Близько 270 тисяч людей. Звісно, далеко не всі з них мали рідних і друзів, до кого можна було переїжджати. Переселенці здебільшого живуть або в колишніх гуртожитках, або в колишніх пансіонатах, санаторіях, таборах відпочинку. Хоча усім приміщень не вистачає. Однак приміщення – це не головне для них. Головне – це можливість мати роботу, саме це людям зараз дуже потрібно. А створювати робочі місця в області, у якій іде війна – дуже важка справа. Окрім того, переважна більшість переселенців не осідають на Луганщині, чи Донеччині, де йде війна, а мігрують вглиб України, де простіше облаштуватися і знайти роботу.

    З 15 березня ми відкриваємо Дні Луганщини в Україні. Я сподіваюся, що це буде додатковий імпульс, який дасть змогу створити робочі місця. Ми запровадили також обласну програму для фінансування малого і середнього бізнесу, під яку запланували 20 млн грн, гроші нашого власного обласного бюджету. Звісна річ, це невеликі кошти, але маємо те, що маємо. Хочемо надавати людям безвідсоткові позики для розвитку їх бізнесу.

    А скільки грошей держава виділила вашій області на цей рік на подібні проекти?

    Ми Києву надали для розгляду певні свої проекти, але виходячи з того, що зараз незрозуміла ситуація в Мінекономіки, то руху в цьому напрямку практично ніякого немає.

    Про яку суму іде мова?

    Якщо загалом, то мова йшла десь про 860 млн грн. Поки що ці гроші ми не отримали.

    Скільки пропускних пунктів (ПП) діє на Луганщині, яка доля пропускного пункту Золоте, відкриття якого неодноразово анонсувалося?

    Діє один ПП у Станиці Луганській, піший перехід. Зараз тривають роботи по відкриттю повноцінного ПП в Золотому. Не відкрили досі тому, що відбуваються постійні провокаційні обстріли. Працівники ПП просто під обстрілами відмовляються виходити на роботу.

    Але ж на переговорах у Мінську було досягнуто домовленість між сторонами конфлікту щодо відкриття цього пропускного пункту. Що заважає втілити домовленості в життя?

    За даними нашого радіоперехоплення, ватажки, які командують підрозділами терористів, що чатують на ліні розмежування, навіть не знали про існування таких домовленостей. І коли ми почали на тому місці будівельні роботи, вони вирішили, що ми розпочали зведення якогось украплення і почали обстріл.

    Відомо, що велика кількість громадян, аби виїхати з окупованої Луганщини, їдуть на Донеччину, через Артемівськ. Яка саме це частка від усіх переселенців з Луганщини?

    За даними прикордонників, 40% з усіх мешканців Луганщини потрапляють на не окуповану частину України через Донецьку область. Натомість ті, які їдуть через Луганську, перетинають лінію розмежування через пропускний пункт у Станиці Луганській, від 300 до 3 тисяч людей на добу.

    Наскільки запуск ПП у Золотому усуне проблему завантаженості пропускних пунктів на Донеччині?

    Все залежатиме від режиму його функціонування. Якщо не буде обстрілів, якщо все працюватиме як належить, то, сподіваюся, це вирішить проблему.

    Не секрет, що для того, щоб пройти пропускний пункт люди можуть давати і брати хабарі. Яка ціна питання?

    Цифри коливаються. Персонально за людину від 100 до 500 грн. Такі цифри мені наводили. Вантажівки на кшталт «Газель» від 3 до 5 тис. грн.

    Одна з не багатьох успішних реформ, якою пишається уряд – це запровадження нової поліції по всій країні. Коли нова поліція запрацює в області, яку ви очолюєте?

    Зараз триває набір, атестація. Якщо все ітиме по графіку, ми очікуємо, що уже в травні запрацює. Перш за все мова іде про Сєвєродонецьк, Рубіжне і Лисичанськ.

    Нещодавно у пресі з’явилася частина наказу керівника МВС Арсена Авакова, у якому ідеться про те, що працівники правоохоронних органів, які не пройшли переатестацію, зможуть таки залишитися в МВС, якщо зголосяться поїхати служити в зону АТО. Як ви ставитеся до такої ініціативи?

    Ставлення у мене до такого дуже обережне. Потрібно дивитися, за якими ознаками та чи інша людина не пройшла атестацію. Якщо це професійний хабарник, то йому немає чого робити в поліції. А якщо людина не пройшла за вчинок, коли, наприклад, була на підпитку і побила дружину, то така людина може спробувати виправити свій гріх. Ще немає інформації про те, хто пройшов атестацію, а хто – ні, поліція ще не запрацювала.

    В одному зі своїх інтерв’ю ви говорили про масові добровільні звільнення міліціонерів, які не зрадили присязі і виїхали з окупованої території. Про яку кількість таких правоохоронців іде мова?

    За моїми даними вже звільнилися від 800 до 1000 міліціонерів. Звісно, це викличе брак кадрів. Ці люди і далі б працювали нормально, якби була вирішена їх проблема з житлом. А так як вона не вирішена, вони не бачать для себе смислу працювати далі в органах. Головна проблема, з якою стикаються і працівники МВС, які вийшли з окупованих територій, і державні службовці усіх рівнів, які вийшли з окупованих територій полягає у відсутності житла.

    Тоді який стимул новим потенційним поліцейським іти працювати, якщо вони бачать ситуацію, коли нинішні міліціонери-патріоти звільняються?

    Ви розумієте, ті люди, які залишилися вірними присязі, виїхали звідти, полишили свої будинки з патріотичних міркувань, а не з меркантильних. У цих всіх людей є родини, годувати сім’ї їм якось потрібно, дітей навчати. Стикаючись з такими життєвими проблемами, вони, на жаль, не можуть їх вирішити, працюючи в МВС. Чимало людей звільняються. У нас є населенні пункти на лінії розмежування в червоній зоні, де відсутні працівники МВС, навіть дільничні. Так, це проблема. Але не думаю, що вона призведе до катастрофічних наслідків. Буде більшим навантаження на тих людей, які залишаються працювати в МВС, тобто збільшиться обсяг їх роботи.

    У мене була і існує програма будівництва в Сєвєродонецьку чотирьох 9-поверхових будинків для службового житла. Натомість, вибачте, цирк влаштували регіонали разом з радикалами і бютівцями в міській раді Сєвєродонецька. Діяльність цього органу влади практично повністю паралізована. Навіть немає можливості ні з ким укладати угоди про виділення земельних ділянок для початку будівництва. Вони ж, депутати, зараз започаткували процедуру відсторонення мера міста від влади. Таким чином зараз відбуваються суди-пересуди. Саме тому будь-яка взаємодія паралізована.

    На своїй сторінці у соцмережі Facebook ви написали про проведені переговори зі Світовим банком щодо реалізації ідеї «університетського містечка». Що це за проект, які терміни його втілення в життя?

    Наразі відбувся перший етап переговорів. До виділення грошей ще далеко. Переважна більшість вищих навчальних закладів з окупованої території Луганської області перебралися до контрольованої Україною території, але вони розпорошені, не мають власних приміщень. Деякі з них переїхали, на жаль, не на Луганщину, а в Харків. Таким чином в Луганській області ми втрачаємо прошарок населення, який в будь-якій країні є двигуном прогресу – інтелігенцію. Є ідея або в Сєвєродонецьку, або Старобільську зробити університетське містечко на кшталт таких, які є у Великобританії, де б вчилися обдаровані студенти. А потім щоб вони не шукали інших шляхів заробітку, а залишалися в регіоні, працювали би на розвиток різних галузей науки. Тобто хочемо, щоби вони не просто викладали дисципліни, хочемо, щоб майбутні фахівці працювали в лабораторіях, наукових інститутах, займалися дослідженнями. Якщо говорити про терміни, то будівництво і фінансування відбуватимуться рік-два. Десь за тиждень ми зберемося робочою групою і обговоримо, яким чином цей проект презентувати. Це непростий шлях. Іноді ми стикаємося з небажанням керівників вишів інтегруватися в таку структуру. Наприклад, людина, якій зручніше мешкати в Харкові і керувати звідти інститутом, не виявляє бажання повертатися разом зі своїм інститутом на Луганщину. Хоча переважна більшість викладачів, як і студентів хочуть залишатися надалі на Луганщині. Мова іде про Луганський національний аграрний університет (ЛНАУ), керівник якого проти такого переїзду (за наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України, ЛНАУ за винятком відокремлених структурних підрозділів університету, проводитиме свою освітню діяльність на базі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка до завершення збройного конфлікту - «Главком»). Такого супротиву з боку інших керівників вузів я наразі не відчуваю.

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ