Андрій Чураков: Путін пояснює відправку військових і зброї в Арктику «боротьбою з піратами»
Росія нарощує свою збройну присутність на Північному полюсі. Чим це загрожує?
На цьогорічному параді військової техніки у Москві до Дня Перемоги вперше було представлено арктичні системи протиповітряної оборони (ППО), пофарбовані у білий, арктичний колір. Ідеться про системи «Тор» і «Панцир», які перевозитиме всюдихід ДТ-30. Його було спеціально розроблено для російських військ, які базуються в Арктиці. Крім того, в РФ розроблено модифікацію відомого гвинтокрила Мі-8, який тепер пристосовано до екстремального холоду. Нині також споруджується корабель льодового класу «Іван Папанін» спеціально для проведення операцій в Арктиці. На озброєнні перший такий корабель має з’явитися вже у 2019 році. Невдовзі почнеться будівництво другого такого судна. У квітні цього року міноборони РФ оприлюднило фотографії військової бази «Арктичний трилисник», побудованої на Землі Франца-Йосифа. А міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що Росія поновлює мережу полярних аеродромів у регіоні. На підтвердження нібито гуманітарних намірів розвитку регіону мав слугувати Міжнародний арктичний форум, який відбувся в російському Архангельську 29-30 березня цього року. Головною темою форуму була «Людина в Арктиці» з обговоренням умов для якісного підвищення рівня життя жителів регіону.
Тим часом днями влада Аляски звернулася до Вашингтона з проханням посилити збройну присутність США у регіоні через масштабні заходи міноборони РФ. За словами сенатора від Аляски Дена Саллівана, Москва кардинально нарощує збройну міць в Арктиці. Наприклад, у квітні там сталося п'ять провокаційних інцидентів з російськими бомбардувальниками, повідомив сенатор.
У 2015 році Росія подала заявку до Комісії ООН з кордонів континентального шельфу, намагаючись довести, що значна частина території Арктики є материком, а отже, продовженням російської території. Якщо комісія пристане на аргументи РФ, то територія найбільшої держави світу найближчими роками зросте ще на 1,2 мільйона кілометрів. «Оскільки у випадку з Кримом Росія порушила всі міжнародні правила, то сподіватися, що вона дотримуватиметься їх із Арктикою, не можна, – зробив висновок президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар під час міжнародної конференції «Російська активність в Арктиці: цілі, напрямки та виклики безпеці», організованої Центром дослідження Росії. Експерт нагадав про рекомендації Російської академії наук від 2012 року, в яких ішлося про необхідність посилення військової присутності в енергетично значимих для РФ регіонах: Центральній Азії, Каспійському басейні, Арктиці і на Далекому Сході.
Колишній директор видавничо-поліграфічного центру Північного (Арктичного) федерального університету імені Ломоносова, а нині незалежний аналітик Андрій Чураков на згаданій конференції представляв Росію. Він неодноразово брав участь в арктичних експедиціях, у тому числі на архіпелаг Землі Франца-Йосифа, де розташована російська військова база. Одним з головних завдань експедицій за його участю було очищення арктичних територій.
В інтерв’ю «Главкому» Чураков пояснив, чому прості росіяни, на відміну від світової спільноти, не переймаються питанням «для чого Кремлю мілітаризація Арктики?».
Минулого року Росія подала до ООН заявку на розширення континентального шельфу в Арктиці. У разі її задоволення територія РФ може збільшитися на 1,2 мільйона квадратних кілометрів. Коли слід чекати на рішення ООН і чи змириться Москва у разі негативної відповіді?
Комісія ООН з кордонів континентального шельфу може розглядати це питання років з десять. Принаймні практика її діяльності у питаннях, пов’язаних з проблемами у Тихому океані, свідчить про те, що вона не ухвалюватиме поспішних рішень. За цей час, думаю, може змінитися геополітична обстановка у світі. Мабуть, щось зміниться і в політиці Росії.
Сама по собі ця заявка і політика Росії щодо розширення шельфу є технологією подвійного призначення, бо Росії вигідніше секторальне розділення Арктики. Якщо комісія ухвалить рішення про те, що Хребет Ломоносова і Хребет Менделєєва не належать до шельфу Росії, то Росія повернеться до своїх позицій, при цьому нічого не втративши. Якоюсь мірою навіть виграє, тому що на позиціях секторального поділу Арктики стоїть ще низка серйозних держав (тобто у цьому разі держави розподілятимуть між собою вплив у регіоні і якийсь «шмат», певно, дістанеться Росії. – «Главком»). Я практично упевнений, що на сьогодні Росія однозначно виконуватиме будь-яке рішення ООН у цьому питанні.
Якщо ООН погодиться з аргументацією Росії, розширивши її кордони, чи було б доцільно юридичний статус цієї території прирівняти до статусу, наприклад, архіпелагу Шпіцбергена (Свальбард), який належить Норвегії, однак економічну і наукову діяльність на ньому здійснюють і інші країни?
Всі розмови про те, щоб Арктику наділити статусом договору, яким наділено Шпіцберген (так званий Шпіцбергенський трактат, ухвалений у 1920 р.), або за тією технологією, яку було успішно застосовано при освоєнні Антарктиди, впирається в одну маленьку деталь: усі ці домовленості стосуються суші. Договорів, які б розподіляли морський простір, на практиці просто не існує. Єдине, на що можна спиратися у питанні розмежування морського простору, це Морський кодекс, ухвалений у 1982 році (Конвенція ООН з морського права).
Собівартість нафти і газу, які можуть видобуватися в Арктиці, дуже висока. Навіщо мілітаризувати регіон, як це робить Росія, якщо вести економічну діяльність наразі економічно недоцільно?
Російська політика, зокрема і в Арктиці, досить прагматична. Хоча, щоб закріпитися на цій території, потрібно, аби була економічно обґрунтована складова… Та сьогоднішнє керівництво РФ міркує категоріями, притаманними психології військової людини. Керівництво РФ воліє керувати територією, в тому числі воєнним чином. Хоча для контролю за територією достатньо інших ефективних інструментів – політичних, культурних тощо.
Ви говорите про мирну альтернативу. Однак експертне середовище дедалі більше схиляється до того, що збройного протистояння в Арктиці за участі Росії не уникнути…
Як тільки ви починаєте розглядати Арктику крізь призму Криму, то у вас перед очима лише одне рішення – силове. Тобто потрібно, щоб світова спільнота піднялася, обмежила Росію в правах, ввела зовнішнє управління (Арктикою), підтягнула американський флот, побільше ядерних боєголовок... З одного боку, цим ви посилюватимете Російську Федерацію, а не послаблюватимете. Тобто таким чином ви гратимете на одній шаховій дошці з фігурами, які розставив Путін. Якщо вийти за межі парадигми мілітаризації, нафти, газу, Північного морського шляху і стати на позицію людства, то можна помітити, що є унікальні білі ведмеді, є абсолютно не вивчена тварина нарвал, є величезний пласт культури, яку досі люди не зрозуміли: це народи саами, нінці, чукчі, якути тощо.
Але мало хто міг передбачити, що Росія анексує Крим, проте це сталося…
Люди, які готували аналітику для керівництва РФ, прямим текстом писали, що у жодному разі не можна проводити цю операцію (щодо анексії Криму). Це не була стратегія, це було спонтанне рішення. В Криму можна було отримати результат «тут і зараз». Що стосується території, яка сягає від Мурманська до Чукотки... Путін на Міжнародному арктичному форумі, який відбувся в Архангельську, міркуючи про те, чому в регіоні присутні російські збройні сили, заявив, що «ми повинні боротися з піратами», які там з’являться. Я не можу собі уявити в регіоні появу якихось піратів. Може, він якутів або чукчів мав на увазі?!
Ви говорите про те, що зброєю протистояти Росії – робити її сильнішою. Але кілька років тому судно Arctic Sunrise, яке належить Greenpeace, намагалося завадити Росії видобувати нафту шляхом громадянської акції. Але й тиск громадських активістів на Росію не діє...
Заради справедливості я б зазначив, що Росія у відповідь на цей випадок намагалася ввести ситуацію у правове поле. Водночас громадські діячі мають прораховувати такі акції, розуміти, на що ідуть і якими будуть наслідки. От ви згадали Arctic Sunrise, а я пригадую історію із судном Greenpeace, яке за часів СРСР зробило прорив до Нової Землі, було арештоване, потім конвойоване до Мурманська (8 жовтня 1990 року вночі в районі протоки Маточкин Шар судно Greenpeace увійшло в територіальні води СРСР, на берег було таємно відправлено групу активістів антиядерної акції. Після попереджувального залпу сторожового корабля «XXVI з'їзд КПРС» судно зупинилося, на його борт піднялися радянські прикордонники. Корабель Greenpeace було заарештовано і відбуксовано до Мурманська, згодом судно відпустили. А потім, ми пам’ятаємо, Горбачов отримав Премію миру. Нині ж «арктична» позиція Росії сформульована під впливом внутрішніх протиріч, які існують і у вищому керівництві РФ, а також на регіональному рівні…
З одного боку, видобуток нафти і газу на півночі дає і даватиме гроші російському бюджету. З іншого – мілітаризація і в перспективі видобуток корисних копалин може серйозно зашкодити екології регіону. Як північні народи сприймають агресивну поведінку Росії в Арктиці?
Майже два місяці тому завершився арктичний форум в Архангельську. Із цим міжнародним заходом були пов’язані дуже великі очікування, в тому числі у жителів столиці Півночі, саме так позиціонується Архангельськ. Можу послатися на минулорічні дослідження моїх колег на предмет того, як місцеві жителі ставляться до арктичних проектів, до арктичної пропаганди, які озвучує держава. Якщо говорити спрощеною мовою, то дуже індиферентно, оскільки для жителя сільської місцевості це взагалі поза полем інтересу. Жителя, припустімо, міста Архангельська ця тема, коли загальний соціально-економічний фон протягом 20 років є негативним, теж не дуже хвилює. Коли у тебе немає можливості отримати якісну медичну допомогу, коли через жахливу якість доріг є проблеми з переміщенням по території, міркувати про нафту, її видобуток не доводиться. Ставлення до Міжнародного арктичного форуму, який відбувся в Архангельську, таке, наче це просто фон. Мовляв, добре, що в рамках до його підготовки і проведення запрацювали готелі, ресторани. 400 млн рублів організатори витратили для того, щоб облагородити територію, зробити косметичний ремонт будівель, університетський корпус отримав новий вигляд тощо. Ось це люди сприймають, а не те, що стосується нафти, газу, Північного морського шляху…
Коментарі — 0