Андрій Парубій: Я щоранку їздив на Банкову на процедури. А журналісти написали, що я там отримую інструктаж

    «Щоб розглянути всі зареєстровані законопроекти, нам потрібно продовжити каденцію ще на п’ять років»

    Новий голова Верховної Ради Андрій Парубій розповів «Главкому» про реформу регламенту, пообіцяв уже цього тижня голосування за зміни Конституції в частині судової реформи, розкрив таємницю зникнення так званих буфетниць Гройсмана, а також зізнався, навіщо перед парламентськими засіданнями заїжджав на Банкову…

    Один із ваших попередників, Олександр Ткаченко, після того як його обрали Головою Верховної Ради України, якось заявив, що він «не перша, але й не друга особа в державі». Ви для себе вже вирішили цю дилему?

    (усміхається) Пам’ятаю цю фразу. Ключовою фігурою в державі є обраний на всенародних виборах президент і головнокомандувач під час війни. Для мене це не підлягає сумніву.

    На цьому пленарному тижні ви прогнозуєте розгляд змін до Конституції у другому читанні щодо судоустрою…

    Це цілковито публічний процес. Для початку я хочу пояснити загальну логіку. Ми розпочали в державі три напрямки змін до Конституції. Це децентралізація, на якій, як якір, повисло питання про особливості місцевого самоврядування певних районів Донбасу. Це недоторканість. І це судова реформа. Про неї, власне, і мова.

    Першим моїм зобов’язанням було зробити процес щодо судової реформи якомога інтенсивнішим. Тут я бачу найбільшу перспективу для вирішення. Окрім того, всі інші реформи – чи щодо поліції, чи щодо Антикорупційного бюро – врешті приходять до судів і часто провалюються на певному етапі через судову систему. Як от, наприклад, суди почали масово поновлювати колишніх ДАІшників. Вважаю, це питання надзвичайної ваги.

    Ми проголосували ці зміни до Конституції в першому читанні і побачили неготовність зали голосувати у другому читанні за судову реформу. Ключова проблема полягала в тому, що в змінах до Конституції були моменти, які можна було трактувати двозначно. Але між першим і другим читанням, якщо вже є рішення Конституційного суду, зміни вносити не можна – треба починати спочатку. Тож, було створено спільну робочу групу, до якої ввійшли представники і парламенту, і Адміністрації президента, щоб напрацювати законопроект  «Про судоустрій і статус суддів», який зможе усунути двозначність прочитання певних статей. Протягом довгого часу йшла ця робота. Можу вам із гордістю сказати, що от в ці години (розмова зі спікером ВР відбулася ввечері 26 квітня, - «Главком») цей процес завершується.

    Я оптиміст і сподіваюся, що після презентації (яка мала відбутись 27 квітня, - «Главком») законопроект буде підтриманий більшістю фракцій. На понеділок я з цього приводу вже призначив нараду з головами фракцій. Якщо побачимо позитивний підхід, зможемо його зареєструвати, щоб в середу він пройшов комітет. У четвер тоді його можна буде включити до порядку денного, і в четвер же його проголосувати за основу. Та, відверто, це дуже оптимістичний сценарій.

    Зараз можете оцінити настрій керівників фракцій щодо цього законопроекту?

    Вважаю, що важливою є позиція всіх фракцій, але особливо «Народного фронту» та «Самопомочі», бо їхні представники брали активну участь у робочій групі: і Оксана Сироїд, і Леонід Ємець, і Руслан Сидорович. Я з ними провів дуже довгу розмову з приводу того. Вони відповіли, що напрацьований текст є оптимальним, юридично грамотним, робить революційні зміни в системі судоустрою…

    Але?

    Але рівень довіри невисокий. Мовляв, є недовіра, і вони чекають рішення фракції. Обіцяють озвучити позицію в понеділок.

    Недовіра до чого чи до кого саме?

    Недовіра в цілому до системи влади.

    Щодо БПП і «Народного фронту», можна сказати, що вже є певний позитив. Зрозуміло, що без участі БПП неможливо ухвалити конституційне рішення. Радикальна партія перебуває в дискусії. Але негатив я відчув лише від «Опозиційного блоку». Вони вважають, що переатестація суддів і перевірка на морально-етичну відповідність є надто суб’єктивним фактором. Вони вважають, що тим законом і змінами ми запустимо люстрацію, яка може викинути багатьох професіоналів із судової системи. Та тільки від них я почув застереження. Від інших фракцій я почув готовність вивчати проект, готовність йти до прийняття рішення. Ще раз зазначу: мої сподівання вже цього пленарного тижня вийти на рішення - амбіційний та оптимістичний прогноз. Та це не останній тиждень сесії. Хоча є велика надія, що в четвер ми ухвалимо цей проект.

    Які суттєві зміни передбачає цей проект?

    Ключова зміна має зняти острах депутатів щодо того, що протягом двох років, поки відбуватиметься переатестація, надто великий вплив на систему може йти від інституту президента. Тож, основні зміни спрямовані на те, щоб урівноважити вплив різних центрів впливу на процес переатестації.

    Уже досить довгий час – рік, а то й півтора - у Верховній Раді не можуть вирішити питання із 800 суддями, призначеними ще за часів Януковича, у яких сплив термін 5-річної каденції і які зараз чекають на довічне призначення. Це теж один із шляхів очистити цю систему, якщо відмовити їм у прийнятті такого рішення. Що в цьому напрямку робиться?

    У цьому напрямку є дискусії. У чому ключова проблема? Депутати бояться голосувати. Бо в нас є випадки, коли проголосували декількох суддів. А потім виявилось, що ті судді мали корупційне минуле. І депутати-реформатори, які натиснули «за», опинились під шквалом громадської критики. Усі просто бояться голосувати. Але ситуація складна. У нас є райони, де один-два судді, де просто не виконуються  функції судочинства. Це, звичайно, повноваження комітету (з питань правової політики та правосуддя, - «Главком»). І комітет з цього приводу здійснив дуже багато різних спроб. Я запропонував провести громадське обговорення, щоб виокремити хоч якусь категорію суддів, стосовно яких немає критичних зауважень. На що голова комітету Руслан Князевич мені сказав, що таке вже проводилося, і щодо всіх були застереження. Парламент не має слідчих функцій, щоб по кожному судді отримати достовірні дані. Я вже мав розмову з НАБУ, щоб вони допомогли нам із того списку виокремити хоча б частину суддів, питання про яких можна було б винести до зали.

    Але, наприклад, позиція міністра юстиції Павла Петренка полягає якраз у тому, щоб якнайскоріше винести це питання до зали і провалити – тобто звільнити всіх 800 суддів, а потім через конкурс закрити ці вакансії новими людьми.

    Я знаю позицію міністра. Ми з ним із цього приводу мали дуже довгу розмову спільно з громадськими активістами. Але для мене залишається важливою позиція комітету. Я, як голова Верховної Ради, повинен орієнтуватися на неї. Під час нашої останньої розмови Князевич попросив ще певну паузу перед тим як озвучити остаточне рішення комітету. І я все-таки буду вносити до зали ту пропозицію, яка буде узгоджена з комітетом.

    «Недолік нинішнього регламенту – це п’ятниця»

    Щодо реформування роботи Верховної Ради. Що саме ви запозичите з рекомендацій, які містяться в плані екс-президента Європарламенту Пета Кокса?

    Там є рекомендації багатьох рівнів і багатьох планів. Коли Кокс останній раз був в Україні (а це був перший день мого головування), ми за добу тричі з ним зустрічалися. Деякі речі треба реформувати шляхом законопроектів. Деякі – розпорядженнями голови ВР. Деякі потребують робочої групи й опрацювання. І я запропонував: давайте не будемо чекати, поки допрацюємо все, а будемо робити те, що можемо вже зараз. Ми зійшлись на тому, щоб, маючи стратегічну кінцеву мету, етапами вводити це реформування. Вибрали найменш конфліктні частини реформування й оформили їх у законопроект про зміни до регламенту. Там реалізовуються ключові й фундаментальні пропозиції, які стали результатом нашої спільної роботи – і української робочої групи, і парламенту Європейського Союзу. Там прописані ключові ідеї, які, на мою думку, є найактуальнішими сьогодні, і які змінюють регламент роботи Верховної Ради. Про що йдеться? По-перше, про введення поняття «змішаний тиждень», коли на одному тижні є і пленарні дні, і робота в комітетах. Водночас ідеться про збільшення кількості пленарних тижнів із двох до трьох на місяць.

    Що ми маємо сьогодні? Понеділок – Погоджувальна рада, вівторок, середа, четвер, п’ятниця – сесійні дні. У законопроекті запропоновано зробити в понеділок Погоджувальну раду до обіду. Після обіду –  не година уряду, а дебати з урядом - тригодинні, коли будуть обговорюватись і законопроекти, і проблеми. Це збільшення контрольної функції парламенту та налагодження взаємодії з урядом. Треба перевести цей формат співпраці з формального в дієвий. Вівторок – пленарний день. У середу замість половини пленарного дня пропонується цілий день роботи в комітетах. Бо ми маємо і перевантажений порядок денний сесії, і перевантажені комітети, коли депутатам доводиться за дві-три хвилини розглядати питання. Цей день має завершуватися радою голів комітетів - тобто після повного дня роботи голови комітетів мають прийти й запропонувати до розгляду в залі законопроекти. Так ми робимо наголос на експертну, професійну складову роботи парламенту. Четвер – знову повноцінний день роботи в залі. П’ятниця – парламентські слухання, які до того відбувалися в середу. Чому так? Бо до парламентських слухань дуже часто залучені представники зі всіх регіонів України, і набагато легше зібрати людей у п’ятницю, аніж серед тижня. Таким чином, у п’ятницю не буде пленарного дня, який рідко коли був результативним.

    От реально недолік нинішнього регламенту – це п’ятниця, коли ми маємо годину запитань до уряду, потім - півгодини зачитування запитів, потім - перерву, і врешті…

    …пусту залу.

    Так. І зібрати депутатів просто нереально. Та те, що зал порожній, - це не тільки проблема депутатів. Це і проблема неправильно організованої системи. Депутатів, які розуміють, що після півгодинного монотонного зачитування запитів через п'ятнадцять хвилин буде перерва, дуже важко втримати в залі. Так, у питаннях дисципліни важливі дисциплінарні заходи, але, як писав Антуан де Сент-Екзюпері, треба давати розумні накази. Важливим є також уміння розумно організувати роботу.

    У нас, до речі, була довга дискусія із «Самопоміччю». Я пропонував Погоджувальну раду робити не в понеділок, а в п’ятницю, щоб було більше часу вивчити законопроекти. Але для того щоб дійти компромісу, я пішов на поступки в цій дискусії.

    А чому це так було принципово для «Самопомочі»?

    Я скажу, чому для мене була так важлива «Самопоміч». Бо голоси потрібні. І в той момент я вважав, що чи понеділок, чи п’ятниця – не принципово.

    Вони вважали, що у зв’язку з тим, що зменшується кількість днів для роботи з виборцями, п’ятниця має давати можливість депутатам працювати на цьому полі.

    Озвучені вами зміни стосуються тільки графіку роботи депутатів. Але це не все…

    Графік – це важливо. Багато хто з експертів вважають, що це просто революційні зміни.

    Другий аспект стосується експертної оцінки законопроектів. Одне з найбільших застережень Кокса стосовно діяльності Верховної Ради – це, як він називає, «законодавче цунамі». Я це називаю «законодавчий спам»: коли реєструється безкінечна кількість законопроектів, і неможливо їх навіть просто фізично розглянути.

    Скільки цього «спаму» зараз є в апараті Верховної Ради?

    3956 законопроектів зареєстровано. За тиждень ми розглядаємо десь від 20 до 40. Тож дуже просто порахувати: щоб розглянути законопроекти, які вже є, потрібно продовжити каденцію ще на п’ять років і зупинити ухвалення інших законопроектів.

    От на сайті Верховної Ради депутат оцінюється за трьома категоріями: відвідуваність сесії, кількість поданих запитів і кількість поданих законопроектів. Це призводить до того, що депутат шукає будь-який формат, щоб зареєструвати свій законопроект і покращити персональну статистику. Такі, знаєте, «п’ятирічки» часів Радянського Союзу. Як рядовий депутат, я це добре відчував. Урешті й регіональна преса саме так оцінює депутата. Тому я в перший же день дав розпорядження зняти цю графу з оцінки роботи депутата на сайті ВР.

    Але це не вирішує всієї проблеми. Тому у змінах до регламенту рекомендується, щоб кожний законопроект мав три експертні оцінки. Першу - бюджетного комітету – на предмет того, які бюджетні навантаження може нести той чи інший законопроект. Бо особливо перед виборами Верховна Рада приймає стільки популістичних речей, що їх не здатен витримати бюджет Сполучених Штатів Америки, не те що України. Другу – комітету з питань євроінтеграції – щоб подивитися, наскільки цей законопроект іде в тренді загального євроінтеграційного напрямку. І третю – комітету з боротьби з корупцією – щоб вияснити всі корупційні ризики, які можуть бути в цьому законопроекті.

    Як висновки комітетів впливатимуть на подальшу долю законопроектів?

    Висновок комітету не є визначальним. Але важливо, щоб він був. Щоб депутат, читаючи законопроект, просто мав повну інформацію про можливі наслідки.

    Ми ж не малі діти, і розуміємо, що серед депутатів є багато противників того, щоб працювати три тижні, а не два. Є багато людей, які вважають, що ускладнення підготовки законопроекту – це обмеження прав депутата. Звичайно, будуть із цього приводу дискусії. Але йдеться не про те, що негативний висновок унеможливлює розгляд проекту. Не з тим проблема. Депутат повинен мати повну інформацію щодо того, які наслідки його ініціатива матиме для держави - для євроінтеграції, для боротьби з корупцією.

    По цьому законопроекту я запропонував процедуру, яка рідко використовується. Щоб законопроект обговорювався ще до реєстрації. Фактично місячна дискусія має відбуватися по ньому ще до того, як його буде зареєстровано. Щоб він уже на старті був колективним продуктом. Я сказав, що буду давати проекти на реєстрацію лише тоді, коли будуть підписи голів фракцій, що мають достатньо голосів для більшості в парламенті. У нас були непрості дискусії з цього питання з кожною фракцією. Та ми отримали підтримку БПП, «Народного фронту», «Самопомочі», Радикальної партії.

    Тож, сподіваюсь, наступну сесію ми вже будемо формувати за новими правилами.

    «Якщо депутати будуть присутні на сесії, питання «кнопкодавства» відпаде»

    Що робити із прогульниками? П’ятниця – окрема тема. Але в ту ж комітетську середу, певно, не всі депутати будуть приходити на роботу, як це, власне, відбувається й нині.

    На це питання треба дивитись комплексно. У цьому скликанні більшість - активні, дієві депутати, які ходять на комітети, ходять на робочі групи, працюють і голосують. Коли ми говоримо про прогульників, ми говоримо про невелику групу.

    Тим не менш.

    Щодо роботи саме в комітетах. Коли розглядалися закони про візову лібералізацію, кворум завжди був. Але щоб розглянути 200-300 правок, робота комітетів дуже спресовувалася. Тому, коли ми говоримо про роботу комітетів, ми говоримо не тільки про наявність кворуму, але й про надання депутатам можливості працювати більш повноцінно, ніж це було досі. От депутати збиралися на комітети по середах о третій годині, а реально – навіть хвилин за двадцять після третьої, бо це ж після засідання, а вже о шостій годині мала закінчуватися їхня робота. От за ті дві з половиною години розглянути законопроекти, у яких було по 200-300 правок, було просто нереально. Я бачив розпач голів комітетів, які намагалися все це встигнути. Тому повний день для комітетів у середу вважаю позитивним і правильним кроком.

    Стосовно дисципліни. Питання - комплексне. Воно весь час переслідує Верховну Раду, ну, можливо, окрім тих часів, коли «кнопкодавство» було у фаворі, і кворум набирався навіть тоді, коли в залі була невелика кількість депутатів. Звичайно, я відновив давнє розпорядження про вирахування із заробітної плати депутатів за ті дні, коли вони не приходять. Це відбувається технічно. У нас є ранкова й передобідня реєстрації. Нині, коли депутат зранку не зареєструвався в письмовій реєстрації, за півдня зніматиметься заробітна плата. Немає підпису й у вечірній реєстрації – за цілий день знімається заробітна плата, а це близько 700 гривень на день. Але я не вважаю, що цей захід, який став чомусь дуже резонансним, сам по собі вплине на відвідуваність. Украй важливий тут і громадський тиск, і робота у фракціях. За великим рахунком, фракції є відповідальними за роботу депутатів. Тому я весь час апелюю до голів фракцій, до активних депутатів. Бо врешті-решт, коли не приймаються законопроекти лише через відсутність депутатів у залі, всі отримують негатив.

    У зв’язку з питанням відвідуваності як ви розцінюєте пропозицію Кокса щодо зменшення мінімальної кількості голосів для прийняття рішень – щоб закони можна було ухвалювати простою більшістю від числа присутніх?

    Це зміни до Конституції. Зараз увійти в конституційний процес – це на рік забути про реформу парламенту, а потім думати, де взяти 300 голосів.

    Але ідея хороша, вона мені імпонує. Це б дуже дисциплінувало фракції. Бо тоді це стає питанням для голів фракцій: мобілізуйте депутатів, і у вашої ініціативи буде більше шансів пройти. Та нам потрібна швидка реформа, а не її відтермінування.

    Ви згадали про часи, коли «кнопкодавство» було у фаворі. Але зараз говорити про вирішення цієї проблеми теж не можна. На «кнопкодавстві» в цьому скликанні встигли засвітитись навіть люди, які боролися з ним у минулому. Ні для кого не є секретом, що депутати, які сидять у тій зоні, яку не видно з балкону преси, частенько голосують за своїх відсутніх колег.

    Треба давати факти. За час, відколи я став головою Верховної Ради, один раз було із залу застереження, що відбулось неперсональне голосування.

    Хто голосував «за друга»?

    Не знаю. Я навіть не проводив перевірку. Голосували питання програми уряду. Як тільки я отримав із зали сигнал про неперсональне голосування, я тут же зупинив це питання, і воно було переголосовано. Коли є інформація про неперсональне голосування, потрібно звертатись одразу до голови Верховної Ради.

    Більш того, і коли головою Верховної Ради був Володимир Гройсман (здається, тоді йшлося про імперативний мандат), коли дали сигнал, що було неперсональне голосування, на другий день цей законопроект був знову внесений до зали й переголосований.

    Для чого ускладнювати процес зверненнями до голови ВР та переголосуваннями, коли вже навіть у Київраді голосують сенсорною кнопкою? Для народних депутатів вона теж вже давно готувалася.

    Згідно з інформацією, яку надав мені апарат, система, запропонована Верховній Раді, не є сертифікованою і на сьогодні є технічно недосконалою для проведення голосування. Є застереження: якщо цю систему отак ввести серед сесії, ми просто можемо мати провал голосувань. Це потребує технічного висновку щодо можливості введення. А кілька депутатів мені вже говорили, що знають механізми, як це можна обходити.

    Але «кнопкодавство» є прямим наслідком невідвідуваності депутатів. Якщо депутати будуть присутні на сесії, це питання відпаде само по собі.

    Народний депутат Наталія Новак розповідала «Главкому», що Андрій Іванчук («Народний фронт») та Ігор Кононенко (БПП) брали дублікати карток за відсутніх колег своїх фракцій і таким чином за потреби «додавали» необхідну кількість голосів

    Про це треба запитувати у фігурантів.

    Моя картка завжди при мені. Звичайно, будь-який депутат може сказати іншому депутатові: завтра мене не буде, ось моя картка.

    «Телеканал «Рада» - прямий конкурент «Інтеру»

    Хто буде керівником апарату Верховної Ради? У вас вже є кандидатура?

    Чесно кажучи, руки не доходять до цього. Я увійшов одразу в пленарні тижні, графік дуже щільний, доводиться вирішувати більш нагальні питання. Судова реформа, виборча реформа,  реформа апарату – з кожного питання десятки нарад. Тому я вирішив питання, які стосуються діяльності апарату, організації його роботи, переформатування, відкласти на несесійний період, на літо, коли можна буде спокійно сісти і з усім розібратися. Завдання: не просто замінити людей, а змінити систему, структуру. Єдине, що я вже встиг, - звернувся до Кризового медіацентру, спеціалісти якого мені підготують рекомендації щодо реформування інформаційної сфери. У нас телеканал «Рада» є прямий конкурент «Інтеру» (усміхається). І нам треба виграти цю конкуренцію.

    Будете міняти керівника каналу?

    От знову ви про людей. Ми говоримо про реформи, а ви про людей. Бо коли реформа полягає в тому, щоб забрати Іваненка, а поставити Сидоренка, - це не реформа.

    Я вам можу гарантувати: будуть реформи, а не просто новий голова розставить своїх людей. Юристи, до речі, звертають увагу: не так легко зняти держслужбовця. Але можна виставити йому вимоги, які він має виконувати. Якщо ж увійти у кадрову війну, то вона півроку-рік буде тягнутися. Держслужбовець буде на лікарняних, у відпустках, а робота буде стояти. Логіка полягає в тому, щоб промоніторити кожного представника апарату, виписати його обов’язки і подивитися його здатність ці обов’язки виконувати. Це може бути ефективніше за тотальну кадрову перестановку.

    А щодо парламентських їдалень хтось готує вам рекомендації?

    Як хто? Місія Кокса (усміхається). Жарт, звісно.

    Розкажіть про так званих «буфетниць Гройсмана», які прийшли з ним і пішли за ним: після того як Володимир Борисович перейшов на роботу до уряду, у парламентську їдальню повернули попередніх офіціанток, що були заслані в комітетські буфети.

    Ой (усміхається). Були жінки, які багато років тут працювали і знали всіх депутатів. Наприклад, вони знали, що в мене хворий шлунок. Коли я приходив, вони мені кашу давали. Вони знали про проблеми зі здоров’ям депутатів, дуже якісно готували. І в тих жінок не тільки з депутатами, але й з журналістами за багато років склався емоційний контакт і довіра. Вони прямо говорили: це от свіже, це щойно принесли. І так воно й було. Коли я дізнався, що ті жінки вже тут не працюють – а до мене через це звернулись і депутати, і журналісти, - то попросив тих жінок, до яких у всіх є довіра, повернути. Тут немає жодної інтриги.

    До мене прийшли депутати і сказали: «Андрію Володимировичу, поверніть нам наших жіночок». Кожен депутат мав там знайому жіночку. Це атмосфера. Я впевнений, що така ж атмосфера спілкування із цими жіночками була й у журналістів. І от раз: одного дня вони зникають. І традиції Верховної Ради в один момент утрачені (усміхається).

    Яка у вас службова машина?

    Коли я прийшов, мені з автопарку Верховної Ради було надано мерседес 14-річної давності.

    Скільки всього автомобілів в автопарку ВР?

    Не володію поки цифрами. Щиро кажу, не дійшли до того руки, але точно дійдуть.

    Усі зазвичай починають з інвентаризації господарства, а ви...

    Просто часу не вистачає. Адже ми, насправді, маємо лише кілька пленарних тижнів до канікул. Я бачу, наскільки мало тих днів. Я моделюю всю свою роботу під те, щоб із кожного з тих днів витиснути по максимуму. От мене критикують за те, що я ставлю на голосування тільки узгоджені поміж фракціями законопроекти. Чому?  Та тому що поставити неузгоджений законопроект – це вбити годину часу з тих небагатьох годин, що є, і не прийняти рішення.

    У мене буде півтора місяця влітку, коли не буде пленарних засідань. Це буде ідеальний час, щоб розібратися з кількістю автомобілів, буфетами і так далі.

    «Я – прихильник заміни голів комітетів…»

    Щодо депутатських запитів. Напередодні затримання в парламенті Ігоря Мосійчука Генпрокуратура оприлюднила відео, на якому він бере 100 тисяч гривень за допомогу у вирішенні комерційного питання. Там він також озвучив розцінки депутатських запитів: «Запит із комерційного питання коштує в районі 10-15 тисяч доларів. Звернення - від 3 до 5». Після того, власне, Гройсман і зобов’язав викладати всі запити на сайті Ради. Але, як доводить практика, не всіх це рішення злякало, і деякі депутати й далі використовують це право в бізнесових інтересах. Щось будете з тим робити?

    Мене обрали головою ВР, а не Генпрокурором. Моє завдання: мінімізувати корупційні ризики. Кожен більш-менш грамотний експерт зі змісту законопроекту чи запиту зрозуміє, чи це робиться з метою лобіювання чи з метою виконання депутатського обов’язку. Найголовніший був хід – просто почати це оприлюднювати. Відкритість як звернень, так і відповідей, на мою думку, - це вагомий крок для зняття корупційних ризиків.

    Чи будуть у зв’язку із початком роботи коаліції в новій конфігурації зміни в керівництві комітетів?

    Звичайно ж, таке питання є на порядку денному. Воно виходить із того, що, по-перше, багато посад голів комітетів є просто вакантними: Мартиненко, Геращенко, Гриневич (колишні голови парламентських комітетів, - «Главком») – ніхто ж не обійняв їхні посади. По-друге, є проблема відсутності представництва в комітетах деяких фракцій і груп. Ми це питання обговорювали не раз. І є рекомендації місії Кокса щодо того, що кількість комітетів і кількість міністерств має збігатися. Бо коли в міністра є кілька комітетів, він фізично не зможе всі їх відвідати. Але сказати, що вже є на це питання системна відповідь, було б неправильно. Навіть у Європарламенті, розуміючи всю специфіку парламентської роботи, рекомендують, щоб ці зміни вводились із нового скликання. Бо вони розуміють, що перерозподіл комітетів під час роботи сесії,  - це дуже вибухова річ.

    Я є швидше прихильником максимально легкого варіанту – заміни голів комітетів, а не тотального переформатування. Бо, відверто, коаліція не така масова, як того би хотілося. І напруга в залі з багатьох питань є настільки високою, що якщо запустити процес переформатування, боюсь, це може підняти температуру в залі занадто високо. Усе може просто вибухнути.

    Та, власне, прізвища й не називаються. Ідуть дискусії щодо квот.

    Коли буде ухвалено закон про тимчасові слідчі комісії?

    Є дві логіки законодавчого процесу. Одна – можна зареєструвати законопроект, який не має жодного шансу для проходження: наприклад, у п’ять разів підняти заробітні плати і в п’ять разів зменшити податки. Далі – запустити його до зали, привести людей на мітинг на його підтримку, поставити проект на розгляд, завалити його й розповісти людям, які погані оті, що його завалили. Друга логіка – вносити законопроекти, які мають шанс бути ухваленими.

    Я з головами фракцій щотижня маю неформальну кількагодинну розмову, де намагаюся створити атмосферу широкої дискусії. І от у БПП і «Народному фронті» кажуть, що є великі застереження до законопроекту по ТСК. Я кажу: давайте використаємо шанс його доопрацювати до того рівня, щоб він був ухвалений. Якщо ми не зможемо цього зробити, я винесу його на голосування. Але ми маємо розуміти, що тоді він на 90% буде провалений. І все, що ми отримаємо на виході: одні скажуть про те, які погані інші. Я створив щодо цього питання робочу групу.

    Як відомо, з вівторка у Верховній Раді буде працювати Надія Савченко. Скільки в неї накопичилося зарплатні й коли її буде виплачено?

    Я дав доручення керуючому справами, щоб він вивчив можливість, як можна виплатити їй гроші. Юристи мають у найкоротший термін визначити, через який механізм ми можемо передати їй заробітну плату, яка нараховувалася.

    Ми вже домовились, що у вівторок засідання Верховної Ради почнеться із виступу Надії, виступу нерегламентованого. Вона зможе говорити стільки, скільки вважатиме за потрібне, і сказати всі ті слова, які може й захоче сказати парламенту й усім українцям. Це буде великий день для України, для всіх нас, для тих, хто пройшов із нею бойовий шлях.

    «У мене кабінет став більший. Ви що, не помітили?»

    Щось із спікерством змінилось у вашому побуті?

    У мене кабінет став більший (порівняно з кабінетом першого віце-спікера, посаду якого Парубій обіймав до квітня 2016-го, «Главком»). Ви що, не помітили? (усміхається). А в цілому, де жив, там і живу - у готелі «Київ». 

    Але вам посилили охорону!

    Може, ви бачили: один із сайтів нещодавно написав, що зранку я кортежем заїхав на Банкову, отримав інструктаж, і після цього рвонув назад, навколо була купа бодігардів і так далі…

    По-перше, голова ВР не має такого привілею, як можливість відмовитись від охорони. Три особи в державі не мають такого привілею. Це протокол. Навіть коли в мене закордонна поїздка, обов’язково зі мною їде представник охорони з України, і місцева Служба безпеки відряджає до мене людей. Це не залежить від мого бажання або небажання. Я не управляю цим процесом, а лише дію згідно із законом. Я не можу цьому перешкоджати, можу тільки сприяти.

    По-друге, щодо кортежу. Як я їду? Їду на тому 14-річному мерседесі, про який я говорив. І їде охорона - до речі, також на автомобілі, якому 14 років, – Toyota Land Cruiser. Але це не є кортеж. Бо ані мигалки, ані інші привілеї жодного разу не використовувались. Жодного разу світлофори, переходи не перекривались. От їхав на конференцію до Інституту світової політики, були затори, ми вийшли з авта й пішли пішки.

    А на Банкову все-таки заїжджали?

    Це найсмішніше. Я захворів. А наш (депутатський, - «Главком») медпункт розташований на Банковій. І я туди кілька днів щоранку їздив на процедури. Але вони написали, що я заїхав, отримав інструктаж і поїхав до Ради його виконувати. Кумедно!

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ