Чому український безвіз спровокував істерику у Росії. Аналіз психолога

    • Наталія Сокирчук
    • 13 Червня, 20:00
    • Розсилка
    Український безвіз спровокував істерику у Росії
    Ілюстраційне фото
    Український безвіз спровокував істерику у Росії

    Психолог Алевтина Шевченко робить висновок: сусід реагує на наш успіх як невротичний психопат

    Отримання Україною безвізового режиму з ЄС спровокувало черговий напад істерики в російських ЗМІ. Ефіри і шпальти накрило хвилею матеріалів, спрямованих на применшення ваги цієї події для українців. Пересічних росіян пропагандистська машина не втомлюється переконувати, що український безвіз – лише для туристів, його ще можуть і скасувати, і взагалі він українцям не потрібен, а краще б «майданна влада» грошей людям дала. Треба визнати, що в усі ці твердження цілком правдиві. Так само у новинах можна сказати, що український турист, який подорожуватиме Європою по безвізу,  може потрапити під поїзд чи його обікрадуть. Натомість не говорити, що нині власник українського паспорта на відміну від російського за бажанням і при можливостях у будь-яку мить може опинитися хоч у Парижі, хоч на Канарах. І для цього не треба просити візу.

    Не секрет, що кожний здобуток України Росія сприймає як особисту поразку.Про те, чому Росія поводиться як покинутий коханець чи зневажений родич, а також – як далі жити з таким сусідом в інтерв’ю «Главкому» розповіла психолог Алевтина Шевченко.


    Психолог Алевтина Шевченко
    Психолог Алевтина Шевченко

    Чому отримання Україною безвізового режиму російські ЗМІ зустріли істеричними матеріалами, в яких знецінюються наші досягнення, згадуються всі наші негаразди, приправлені вигадками. Чому не можна принаймні змовчати і не помітити чужого успіху?

    Ну як же психологічний насильник змовчить? Ми можемо використати таку метафору: були якісь близькі стосунки - то брат, то мати… Хоча за віком Україна старша. Багато невизначеності у цих стосунках. Оці претензії на старшого брата відверто сфальсифіковані. Росія застосовує так званий «газлайт» (різновид психологічного насильства. Спроби психологічного агресора знецінити думку своєї жертви, переконати її в нездатності до мислення. Це тривала стратегія поведінки): запевняє у тому, чого немає. Це такий психологічний насильник: у нього є якась травма, і через це він постійно відчуває власну неповноцінність. Він заражений вірусом насилля, і тому постійно самостверджується. І не просто самостверджується як нормальна людина чи країна – своєю роботою, наприклад, а самостверджується за рахунок іншої людини.


    Користувачі інтернету нагадують, що Москва ще навіть не була заснована в період перебування княжни Анни у Франції
    Користувачі інтернету нагадують, що Москва ще навіть не була заснована в період перебування княжни Анни у Франції

    Запевняти у тому, чого немає, - це давня російська «фішка»: починаючи від зелених чоловічків «ихтамнет» і закінчуючи «росіянкою» княжною Анною Ярославною. Примітно, що навіть після того, як у брехні про Ярославну Путіну дорікнули навіть представники іноземних країн, а соцмережі висміяли такі відверті переписування історії, пропагандистські ЗМІ, посилаючись на російських істориків, продовжують наполягати на своїй версії.



    Напевно, ситуація ускладнюється великодержавним шовінізмом та імперськими амбіціями…

    Нарцисичного еб’юзера (від англ. to abuse – погано ставитися, ображати, принижувати) дуже важко покинути – він постійно придумує собі всілякі ходи, часто використовуючи відвертий обман, щоб зберегти вплив на іншого, щоб зберегти собі того, за рахунок кого можна самостверджуватись. Треба визнати, що еб’юзери завжди обирають ласі шматочки – вони не можуть самостверджуватися за рахунок якоїсь нецікавої особистості. А Україна добре підходить для ролі такої жертви, бо багато чим обдарована. Коли жертва еб’юзера - а ми маємо визнати, що Україна, на жаль, тривалий час була у цій ролі – знаходить у собі сили і йде, з еб’юзером завжди стається страшний стрес. Він не може витримати: як це, об’єкт для приниження, його цяцька, яка дає йому відчуття повноцінності життя, втрачена? У нього виникає величезна порожнеча, яку він закриває за рахунок дистанційного насилля – розповідає погані чутки, формує якусь там негативну суспільну думку, пише «анонімки». Це психопатична поведінка. По-друге, він таким чином намагається закрити відчуття нарцисичної травми. Поки людина (у нашому випадку країна) принаймні, залишалась в орбіті еб’юзера, у нього було відчуття власної цінності. Тому «покинутий» еб’юзер одразу ж намагається знецінити того, хто його покинув: і безвіз не такий, і Україна – «шльондра»... Це дуже типова історія невротичної психопатичної поведінки.

    Телеканал «Россия 24» випустив досить дивний сюжет, в якому за три з половиною хвилини виплеснув, здається, весь негатив – і доречний, і недоречний, і аби тільки сказати. Початок був, принаймні, зрозумілим: «Єдине, що отримали українці за три роки майданної влади - це право економити на туристичній візі 35 євро». А далі – все підряд: і Петро Порошенко, який «з політика і багатія другого ешелону так і не став політиком номер один - він слабкий і керує «під каблуком» Заходу і власних націоналістів»; і магазини «Рошен», і Коломойський, і корупція, і канадський паспорт Арсенія Яценюка… В кінці ж ведучий не забув додати, що омріяний безвіз у України взагалі ще можуть скасувати.

    На цьому фантазії та «професійні прийоми» рупорів Кремля не закінчуються. Вони і справді мастаки до знецінювання здобутків України. Пропагандистський Russia Today уїдливо поглузував: мовляв, із введенням безвізового режиму всі мешканці України поспішать виїхати з країни. Видання захоплено цитувало пости користувачів інтернету-українофобів – мовляв, дивіться, росіяни, українці і самі не раді.

    Варто зазначити, що сайт державного агентства РИА «Новости» дуже ретельно відслідковує, скільки саме українців, а не чомусь росіян, виїжджають до європейських країн, подаючи статистику нашої Держприкордонслужби: «Уже понад 2,3 тисячі українців змогли в'їхати в Євросоюз без віз».

    Коли розлучається подружжя, один з них може обірвати всі зв’язки з іншим: змінити номер телефону, місце проживання. А як бути у випадку Україна-Росія? Суто географічно Україні нікуди подітись від РФ.

    Сусід і близька людина – це різне. Чи багато людей знаходяться у близьких стосунках зі своїми сусідами на поверсі? Це просто люди, які живуть поруч. На жодні стосунки, на кшталт молодших і старших братів, не претендують. Оце постійне невротичне нав’язування якоїсь близькості, аля родинних зав’язків не має жодного стосунку до географії. Є країни, які є сусідами з Росією, але не склалося історичної близькості. Так вже склалися стосунки, що була претензія на близькість, була потреба у цій близькості. Ми повинні бути сусідами, але близькість і сусідство не треба змішувати. Буває, що у чоловіка і дружини залишаються спільні діти, але вони так регулюють свої стосунки, що про жодну близькість  не йдеться – лише про суто ділові стосунки.


    Класик російської літератури Михайло Лєрмонтов
    Класик російської літератури Михайло Лєрмонтов

    Справжню істерику у РФ викликало цитування Петром Порошенком класика російської літератури Лєрмонтова поезії «Прощай, немытая Россия…». Після низки заяв, сповнених обурення, росЗМІ розродилися ще одною: виявляється, Порошенко тільки підкреслив «близькість» України до країни-агресора. «Виступ президента України Петра Порошенка з нагоди введення безвізового режиму з Євросоюзом, в якому він цитував Михайла Лєрмонтова та Олександра Пушкіна, показує, наскільки в реальності пов'язані Україна і Росія і наскільки їх культура і ментальність являють собою єдине ціле, вважає заступник директора Центру україністики і білорусистики МДУ ім. М. В. Ломоносова Богдан Безпалько», - пише РИА «Новости».

    RT процитувала екс-соратницю президента-втікача Віктора Януковича, Олену Лукаш, яка написала наступне: «Як дивно чути про «немиту» від керівника країни, міста і річки якої потопають у смітті, а у Львові людей атакують величезні щури. Громадяни гинуть від туберкульозу, поліомієліту, кору та СНІДу».

    У цьому випадку схибили обоє: і Лукаш, і видання. Пані Олена, певно, забула, що за часів правління Януковича особлива увага не приділялась ані охороні здоров’я, ані очисним спорудам, та й вулиці шампунем, як у Франції, ніхто так і не мив. Редактори ж RT, у свою чергу, забули поцікавитися статистикою, яка свідчить про те, що ВІЛ став найбільш смертоносною інфекцією саме у Росії – це за даними російських же фахівців.

    Як повинна чинити Україна у цій ситуації, коли про неї у Росії «лише погано»?

    Україна все робить правильно. Найкраще – це не просто йти від когось, а йти до когось. Якщо розглядати не в контексті метафори розриву стосунків між чоловіком і дружиною, а як відокремлення від батьків. Хоча… Росія виглядає як дорослий синочок з анекдоту:

    - Мамо, збираюсь зайти в магазин після роботи, що купити?

    - Квартиру собі купи, сину.

    Потрібно поводитися як незалежна держава. У такому партнерстві, звісно, є прихована вигода і для сторони, що страждає: можна безкінечно звинувачувати еб’юзера в усіх своїх негараздах, мовляв, нас пригнічували. Так, вона (Росія, - «Главком») нас пригнічувала, але і наша частина відповідальності у цьому є, і це потрібно визнавати. Треба поводитися як відповідальна держава.

    Одним з предметів для насмішок є висока толерантність Європи до гомосексуалізму та штучний висновок, що із наближенням до ЄС в Україні чомусь побільшає представників ЛГБТ. Чому для РФ настільки болюча тема гомосексуалізму?

    Це дуже складна тема, варіантів багато. Не занурюючись, візьмемо те, що лежить на поверхні. Завжди потрібно знайти якусь групу для репресій. В якійсь школі діти постійно потерпають від переслідувань та образ, в іншій – де вчителі відстежують і вирішують ці проблеми – такого немає. Росії, знову ж таки потрібно самостверджуватись за рахунок когось. Не за рахунок хорошого навчання, цікавих проектів, а саме за рахунок інших людей – це вже політика на державному рівні. Таких репресованих груп багато: і темношкірі, і інші. Не варто забувати і про існування в Росії консерватизму.

    Російський сайт РИА «Новости», окрім пропагандистських матеріалів, розродився і низкою карикатур, покликаних обезцінити і висміяти отримання Україною безвізу.

    Особливо, що це виглядає недоречним після низки випадків побиття і вбивств гомосексуалістів у Чечні, про які Путін воліє мовчати.

    Наталія Сокирчук, «Главком»

    Читайте також матеріал «Главкома» «Без віз, та не без правил: Усе, що потрібно знати про безвіз»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ