Григорій Шверк: Пул потенційних покупців телеканалів обмежений – Порошенко, Тимошенко, Медведчук…

    «На «1+1» ви не почуєте поганого слова про Коломойського, а на «5 каналі» критики Порошенка дуже багато»
    Минулого місяця депутат-правдоруб з Блоку Порошенка Сергій Лещенко оприлюднив план щодо «приборкання» владою каналу «112», датований ще 2015 роком. Він включав у себе припинення дії ліцензій у цифровому мультиплексі МX-5 для п'яти підприємств, що здійснюють трансляцію каналу, обмеження присутності каналу в кабельних мережах
    • Павло Вуєць Станіслав Груздєв
    • 10 Лютого, 14:00
    • Розсилка

    «На «1+1» ви не почуєте поганого слова про Коломойського, а на «5 каналі» критики Порошенка дуже багато»

    Минулого місяця депутат-правдоруб з Блоку Порошенка Сергій Лещенко оприлюднив план щодо «приборкання» владою каналу «112», датований ще 2015 роком. Він включав у себе припинення дії ліцензій у цифровому мультиплексі МX-5 для п'яти підприємств, що здійснюють трансляцію каналу, обмеження присутності каналу в кабельних мережах та скасування ліцензії на супутникове мовлення. План нібито було надіслано 2015 року тодішнім членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а нині колегою Лещенка по фракції депутатом Григорієм Шверком двом адресатам – Катерині Котенко та Юрію Артеменку, які обіймали посади відповідального секретаря та голови Нацради. Сам Шверк назвав оприлюднений текст фейком.

    У розмові з «Главкомом» депутат Шверк пояснює своє бачення історії зі «112-м» та, як колишній медіаменеджер, дає оцінку процесам, що відбуваються на медіаринку. Нагадаємо, Григорій Шверк опинився у списку БПП за протекцією тодішнього голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна. Шверк і Ложкін – бізнес-партнери. Вони ще в Харкові почали створювати медіахолдинг, що згодом перетворився на потужного гравця, який вони потім за відомих обставин продали одіозному Сергію Курченку.


    Григорій Шверк
    Григорій Шверк

    «Позбавлення цифрових ліцензій для «112-го» не є катастрофою»

    Ваш колега по фракції Сергій Лещенко нещодавно оприлюднив план ймовірного рейдерського захоплення телеканала «112» шляхом створення йому проблем. Усі ці деталі нібито містились у вашому листуванні. Ви назвали все фейком, хоча про тіло листа не заперечували, що воно може бути вашого авторства.

    Там є частина зрозумілих слів і частина не дуже. Враження таке, що це все робили люди, які не надто знаються на процесах, що тоді відбувалися в Нацраді. Розповім цю історію спочатку. Колись давно був конкурс на цифрові ліцензії – є кілька цифрових мультиплексів, в які, власне, телеканали і отримували ліцензії. З них три загальнонаціональних, а також був спеціальний мультиплекс, призначений для регіональних каналів, – МХ5 (мультиплекс – об'єднання в єдиний пакет телевізійних каналів при цифровому телемовленні. – «Главком»). В 2010 році, коли відбувались конкурси, з’явилося чимало різних компаній, які раптово почали їх вигравати. От у моєму рідному Харкові, де в конкурсі брали участь відомі місцеві телекомпанії, які вже давно працюють на ринку, його виграла компанія, створена півроку тому. Вона й отримала ліцензію на регіональне мовлення, а також 15 ліцензій в інших містах, і за ними почав мовити «112-й» як національний канал.

    Як тільки ми прийшли в Нацраду, то отримали звернення від кількох місцевих телекомпаній, від Національної асоціації мовників, що треба скасувати ті конкурси і реально пустити в цей мультиплекс регіональні компанії. Ми покликали представників «112-го», пояснили їм ситуацію, що вони порушують умови ліцензії. І порадили для виходу з ситуації створити кілька регіональних студій – «112. Харків», «112. Одеса» і робити місцеві новини, тоді питань не буде. Але вони тоді активно шукали покупця і бігали по ринку. Тож додаткові витрати на створення цих студій точно не входили в їхні плани. Тому вони відмовились це робити і подали документи про зміну програмної концепції, на що вже ми піти не могли. Спочатку ми нормально спілкувались, але потім вони уперлися і почали на нас наїжджати в ефірі. І почались інформаційні війни. Товариш Андрій Подщипков, який називав себе власником каналу, почав їздити по європейських депутатах і розповідати, як Нацрада гнобить свободу слова. Хоча вони могли піти в національні мультиплекси, які планувалось розширити, тим більше деякі канали на кшталт БТБ припинили мовлення. Понад те, у «112-го» же є супутникова ліцензія, до якої жодних претензій немає. А, наприклад, у того ж NewsOne взагалі нема цифрових ліцензій, лише супутникова. За моїми оцінками, у «112-го» десь 80% аудиторії – це кабельники та айпітівішники. У «цифрі» у них, дай Бог, 20% аудиторії. Тобто, грубо кажучи, позбавлення цифрових ліцензій для «112-го» не є катастрофою. Але вони вважали, що це для них важливо з точки зору капіталізації.

    Проте, з іншого боку, потенційних покупців може відлякати конфлікт із регулятором.

    Саме так, це їм іде в мінус. Проте треба віддати належне – вони відіграли цю історію якісно. Інформаційний ґвалт, який вони довкола цього зчинили, кілька відсотків рейтингу їм дав точно. Грубо кажучи, вони Нацраді ще доплатити повинні були за цей конфлікт. Далі почалась тяганина в судах, коли вони оскаржували наші попередження. На сьогодні, за моїми оцінками, є 20 судових процесів різного рівня. Якщо Нацрада виграє ці суди, ці цифрові ліцензії буде передано на проведення повторних конкурсів, на яких місцеві мовники матимуть шанси. А у «112-го» залишиться супутник як, наприклад, у їхнього конкурента NewsOne. До того ж їм не треба буде платити за «цифру» «Зеонбуду» і можна буде більше спрямувати ресурсів на контент та розширення в кабельних мережах. Але якщо стоїть завдання лише продати, то цифрові ліцензії – це додаткове value, принаймні в презентаціях це можна красиво подати. Можливо, вони намагатимуться отримати цифрову ліцензію через конкурс на потрапляння в загальнонаціональний цифровий мультиплекс. І я б на їхньому місці не сварився з Нацрадою.



    А щодо структури власності до них є претензії?

    Коли я працював у Нацраді, ще не було відповідного закону. Тоді вони принесли комплект документів, апостильований на Кіпрі, де кінцевим бенефіціаром чітко простежувався Андрій Подщипков. А коли вийшов закон про прозорість медіавласності, вони подали документи, в яких Подщипкова вже не було, а була складна структура юросіб, які володіють одна одною. В результаті фінального фізичного бенефіціара в тих документах немає, що суперечить законодавству. І нема з ким говорити. Але цей закон про прозорість дещо недосконалий у плані виконання. Ті, хто хотів, показали власників, але дехто подав громадян сонячного Белізу або громадян України, які ніколи не мали стосунку до медіа. Провести розслідування, хто за ким стоїть, у Нацради просто нема кваліфікації та повноважень. Єдине, що вона може і періодично робить, – написати листа в СБУ щодо сумнівів у наданій інформації. Але складність у тому, що наші правоохоронні органи побоюються мати справу зі ЗМІ і все спихають на Нацраду, у якої, як я казав, обмежені повноваження. Наприклад, ми можемо карати лише юросіб, а часто треба покарати конкретну особу, яка щось зробила в ефірі конкретними словами.

    Можна по-різному ставитись до слів депутата-втікача Онищенка, який стверджує, що «112-й» хотів купити президент. На перемовинах із Подщипковим був присутній Макар Пасенюк, якого президент добре знає і доручає йому справи особливої бізнесової важливості. Сам «112-й» подавав історію з ліцензіями як тиск влади з метою отримати контроль над каналом. І оприлюднений файл нібито з вашого листування тільки це підтверджує.

    У цьому файлі є цілком нормальні речі, наприклад, те, щоб відібрати цифрові ліцензії в МХ5, чим ми і займались. Але відбирати супутникову ліцензію безглуздо, бо її ми всім видавали просто на підставі заяв, тому що це необмежений ресурс. Отримати її – справа 30 днів, і забирати її, щоб потім за місяць видати нову, немає сенсу. Тож деякі речі, що містяться в цьому файлі, явно писали люди, котрі не розуміють ідеологію процесів. Якщо ж повернутися до продажу «112-го», то це вони продавались та шукали покупця. Оскільки телеканал – це зараз не бізнес, а постійні збитки, то, відповідно, шукається потенційний покупець, для якого цей ресурс має якусь іншу цінність. Це люди з грошима, близькі до політичних сил, які можуть використовувати цей ресурс для електоральних завдань. Коло таких людей обмежене – це і Порошенко, і Тимошенко, і Медведчук – і саме до них в таких випадках ходять продавці. І я не виключаю розмов із ким завгодно з цього пулу. Як я бачу, проблема полягала в тому, що є реальні власники і є їхній представник на місці – той самий формальний власник Подщипков, у якого на руках були документи. Про реальних власників у мене нема доказів, але, судячи з чуток на ринку і деяких співставлень фактів, можу припустити, що цей канал міг належати групі товаришів з минулої влади – Захарченку, Клименку, Арбузову. Вони в тих чи інших частках володіли «112-м». Здається, спочатку вони думали, що повернуться в Україну і для впевненого повернення підтримували тут свої медіаресурси. Але якоїсь миті, мабуть, імовірність повернення почала розглядатись як не дуже висока і постало завдання продати ці ресурси. Далі, як я чув, Подщипков називав цифру в 30 мільйонів доларів, а реальні власники – умовно 16 мільйонів. Так слона не продаси. Можливо, й Подщипкова вже нема як власника, тому що виникла ця проблема з різними сумами.

    Наскільки я розумію, питання продажу каналу актуальне й досі і серйозних фінансових вливань у нього не здійснюється. Коли кажуть, що хтось рейдерить канал, то в мене питання: а навіщо? Це ж одразу навісити на себе мільйони доларів витрат на рік. От поставлю себе на місце власника «5 каналу» Порошенка Петра Олексійовича. Навіщо мені платити мільйони за якийсь інший канал, коли я можу за половину цієї суми розвинути свій настільки, щоб усіх інших обігнати?

    Просто «5 канал» уже надто з президентом асоціюється.

    Це на «Плюсах» ви не почуєте поганого слова про Коломойського, а на «5 каналі» дуже багато поганих слів про Порошенка.

    Та невже? Про Порошенка зараз узагалі погано не говорять на жодному з телеканалів.

    Уточнюю – в новинах усе збалансовано, але ж є різного роду ток-шоу, на яких присутні представники різних політичних сил.


    Григорій Шверк
    Григорій Шверк

    «Я високо оцінюю ризик непродовження ліцензій радіо «Вести»

    Телеканали «Тоніс» і NewsOne давно у процесі продажу? Як ви реагуєте на чутки, що за новим менеджментом у цих ЗМІ стирчать вуха президентського оточення?

    Я не зовсім розумію, хто власник NewsOne. Не виключаю, що мій колега, народний депутат Євген Мураєв, може, на паях із кимось є власником, про що він заявляє. Але я точно розумію, скільки такий канал висмоктує фінансів. І, за моїми оцінками, навіть така поважна людина, як Мураєв, насилу може собі дозволити його утримувати. Треба зрозуміти, навіщо це потрібно.

    Але виключно завдяки цьому каналу надувся рейтинг його віртуальної політсили «За життя».

    Це завдання вони виконали, але ми бачимо, що Мураєв з’являється не менше і на тому ж «112-му», де його не менше, ніж на NewsOne. Тобто є якісь домовленості. Але, думаю, що якщо сьогодні з’явиться хтось, хто помахає істотними грошима, канали залюбки продадуть.

    Зараз на NewsOne нібито має зайти якийсь потужний міжнародний інвестор. Новий генпродюсер Носіков навіть постив фото з Женеви, де він начебто проводив якісь важливі перемовини. Але навіщо міжнародному інвестору вкладатись у повністю збитковий проект без особливих перспектив навіть на нуль вийти в найближчому майбутньому? Зрозуміло ж, що якщо відбуваються реальні перемовини, то ніхто не постить фотки і не хвалиться про це у соцмережі. Все це робиться, аби приховати справжнього покупця. А він має стосунок до нинішнього глави держави.

    Якщо вважати, що президентське оточення з появою нового генпродюсера якимось чином впливає на процеси на NewsOne, то покажіть мені це в ефірі (зауважимо, що 9 лютого Нацрада подовжила супутникову ліцензію NewsOne на 10 років, хоча раніше це питання кілька разів переносилось - «Главком»).

    Не все одразу. Тимошенко для того, щоб спантеличити медіаекспертів, в ефір ще пускають, а от Саакашвілі вже жаліється, що на NewsOne йому зась, хоча раніше він там частенько сидів.

    Відмінна від нуля ймовірність існує у будь-чого в цьому житті. Але точно так можна казати, що туди зайшло не президентське оточення, а Юлія Володимирівна чи ще хтось. У міжнародного інвестора я не дуже вірю, бо не розумію, що саме NewsOne збирається продавати. До того ж, якби там був реальний потужний інвестор, колишнє керівництво каналу не пішло б до моменту, доки угода не відбулася. Бо від менеджменту залежить дуже багато. Наведу приклад, коли один канал проводив опитування глядачів на тему, чи вважають вони себе бідними. І ведучі ще й нагнітали таким чином, аби люди відповідали, що так, вважають. За підсумками дня 96% назвали себе бідними. Та будь-який конкурент із цією картинкою іде до рекламодавців і показує, що 96% глядачів цього каналу – неплатоспроможні! І от куди дивився менеджмент? У NewsOne, за моїми оцінками, менеджмент був доволі якісним – не маючи цифрових ліцензій, вони реально досягли серйозних рейтингів і дихали в потилицю «112-му». Якби NewsOne купував серйозний інвестор із грошима, то я б на його місці мінімум не відпустив би менеджмент, який з нуля підняв канал, допоки б із ним не зустрівся і не з’ясував ситуацію.


    Григорій Шверк
    Григорій Шверк

    Мураєв казав, що колишньому генпродюсеру Олексію Семенову та зірковим ведучим Ганапольському й Кисельову запропонували на «Тонісі» якісь узагалі захмарні неринкові умови. Хто, за вашою інформацією, так вкладається у ЗМІ, яке багато років позиціонувало себе як канал для пенсіонерів і людей зі слабким здоров’ям?

    Про те, що канал активно продається, чув. Судячи з усього, там змінився власник, якщо пішли такі рухи, але хто конкретно – не знаю. Побачимо за якийсь час, якщо нам знову не намалюють якогось громадянина Белізу.

    Які ваші прогнози щодо продовження ліцензій радіо «Вести»?

    Я високо оцінюю ці ризики. При цьому головна проблема – не кількість попереджень, а непрозорість власності. Зараз як власників вони висунули двох громадян України, які за цілою низкою обставин не можуть бути бенефіціарними власниками такого якісного холдингу.

    А якщо вони в останній момент таки зізнаються, що їхній власник – одіозний друг Януковичів, колишній міністр доходів та зборів Олександр Клименко? Це їм допоможе чи навпаки?

    Скоріше, завадить. Є законодавчі вимоги, що власниками українських ЗМІ не можуть бути громадяни країни-агресора.

    Ви впевнені, що у Клименка є російський паспорт?

    Здається, вони всі там отримали громадянство. Я нещодавно товаришу з Ізраїлю, який розповідав про їхню чудову свободу слова, поставив питання: а чи може в кабельних мережах Ізраїлю транслюватися канал, власником якого є «Хезболла»? Сьогодні в нас абсолютно така сама історія. Незалежно від того, що відбувається в ефірі, тема власника важлива, бо зміст ефіру змінюється одним рухом руки.

    У видання «Новое время» були плани щодо запуску розмовного радіо, але, наскільки відомо, на них поставлено хрест. Чи не вийде, що після закриття «Вестей» з радіостанцій такого плану залишиться тільки «Ера»?

    Ну, «Вести» ще не закрили. Думаю, що поступово буде покращуватись якість УР-1, якому Нацрада дала велику кількість FM-ліцензій. На сьогодні для національного радіо практично повністю побудовано покриття. Проблема тільки в тому, що потрібні нормальний контентний менеджер та нормальне фінансування, бо з точки зору ресурсів є все, щоб зробити якісну радіостанцію. Не думаю, що ми опинимось без talk radio як країна. Мені, до речі, дуже шкода, що Віталій Сич (раніше керував журналом, яким володіли Ложкін і Порошенко. – «Главком») із Томашем Фіалою (інвестбанкір, який називає себе власником «Нового времени». – «Главком») так і не зважились на цю угоду, хоча вони вели перемовини з різними радіостанціями. В них виходила б хороша синергія і, можливо, при доброму менеджменті це було б комерційно успішно. Просто я вважаю, що ми кидаємось у крайнощі – або це суто розмовне радіо, або музичне радіо з невеликим обсягом новин. Чом би не побудувати паліатив із якісним talk-ранком, talk-опівдні і, може, з гарним talk-вечором і при цьому нормальним плей-листом під твою грамотну аудиторію? Потенційно в такому продукті я бачу успіх – хоч він і буде коштувати дорожче, мені здається, це того варте.

    Ви зрозуміли, навіщо радіомагнат Євтухов купив «Фокус» (журнал теж раніше належав Ложкіну)? Це теж операція прикриття?

    Мабуть, розраховує на певну синергію.

    Але «Фокус» збитковий, занадто дорога іграшка для синергії.

    «Форбс» в УМХ приносив мільйон доларів на рік, і «Фокус», коли ми його продавали Кауфману, був прибутковим. Просто Боря Кауфман (Борис Кауфман – одеський бізнесмен, що купив журнал «Фокус» у Ложкіна влітку 2013 року. – «Главком») із часом втратив інтерес до нього – пішов менеджмент та залишилась тільки редакція.

    Фіала – кінцевий бенефіціар «Нового времени»? Навіщо інвестбанкіру, який звик рахувати кожну копійку, збитковий проект у країні, де немає фондового ринку?

    Томаш – один з небагатьох інвестбанкірів, що реально залишились у нашій країні, у нього під управлінням добрі гроші і він закрив нещодавно кілька якісних угод. Плюс вони із Сичем (головний редактор видання. – «Главком») дружать та у футбол грають, і я можу собі уявити, що Віталій міг переконати Фіалу вкластись у цей проект. Крім того, Томаш – голова Європейської бізнес-асоціації, суспільно активна людина, для нього це важливо.


    Григорій Шверк
    Григорій Шверк

    «Я б порівняв наш телеринок із українським футболом»

    Ви частково зачепили це питання, але як колишній медіавласник розумієте мотивацію тих, хто сьогодні вкладається у ЗМІ?

    До кінця не розумію. У ЗМІ залишився рівно один прибутковий напрям – радіо. 90% українських радіостанцій – прибуткові, причому добре.

    Хоча частка реклами на радіо мізерна...

    Відсотків 4-5, хоча у всьому світі – це 7%, тож є куди рости. Сьогодні можуть бути прибутковими інтернет-ЗМІ. В УМХ інтернет, наскільки я уявляю, був прибутковим. Є проблеми у паперових ЗМІ, але вони пов’язані з загальним падінням рекламного ринку. І якщо вірити, що економіка буде зростати хоча б на 5% за рік, у процесі підйому зростатиме й рекламний ринок, причому випереджаючими темпами. В такому випадку свій шматок пирога дістанеться і якісним паперовим медіа. Ну, не може бути збитковим «Форбс», якщо його добре робити.

    Ви в курсі, що зараз відбувається в УМХ?

    За моїми оцінками, там прибутковий радіонапрям, інтернет у плюсі і збиткова видавнича частина. Там просто нема нормального менеджменту. Коли ми звідти йшли, нові власники покликали якусь групу людей, які хоча б знали, що таке собівартість, списання, контент. А після довгих пертурбацій у них директором видавничого дому став покійний Герман Кудінов, який у Луганську керував кабельною мережею. Де кабельна мережа і де видавничий дім УМХ з його кількістю брендів? Я згоден, що ринкова ситуація значно погіршилась, але догосподарюватись до ситуації, коли журнал «Футбол» виходить накладом менше 20 тисяч, у той час як ми за «сотню» боролися… Думаю, УМХ виходить на нуль, і вони ще довго можуть існувати в бездотаційному режимі. Але без додаткових вливань їм буде складно. От вони нещодавно газету «Команда» (одне з найстаріших спортивних видань, що виходило з 1995 року. – «Главком») закрили. Та у нас кілька разів стояв вибір, чи закривати її, але ми щоразу все-таки її якось тримали.

    Наскільки відомо, «Команду» відмовився фінансувати Суркіс.

    З партнерами завжди були різні проблеми, але ми вважали, що «Футбол», «Команда» плюс сайт – це комплекс, який дозволяє нам осідлати всю нішу. А в ситуації, коли у Сергія Курченка був клуб «Металіст» і ніхто звідти не прийшов у журнал «Футбол» і нічого не попросив з точки зору промо, це для мене незрозуміло взагалі.

    Телебізнес наразі дійсно настільки збитковий, як жаліються телеменеджери, які вже починають брати абонплату з глядачів?

    Однозначно збитковий, хоча набагато менше, ніж раніше. Бо у них витрати в гривні, і після стрибка курсу ці дотації зменшились. Я б порівняв наш телеринок із українським футболом. У Польщі, яка живе значно краще за нас, немає клубів рівня «Динамо» та «Шахтаря», які існують тільки через те, що кілька людей це люблять і готові вкладати гроші. Але це ніяк не корелюється із ринковою ситуацією. В телевізійному ринку схожа історія, хоча власниками каналів керують не суто філантропічні підходи – гроші вкладаються, щоб мати можливість захистити інші бізнеси, провести фракцію в парламент тощо. Але за рахунок цього українське телебачення значно якісніше за те саме польське, хоча так не має бути за рівнем ринку. І за дослідженнями, українці дивляться телевізор значно більше, ніж весь оточуючий нас світ.

    Конфлікт із ліцензією «Плюсів» – це історія конфлікту влади та Коломойського чи все-таки технічний момент, який було свідомо, з піар-метою роздуто до таких масштабів?

    На 80% це неадекватна реакція каналу на технічний момент, яка з’явилась, зокрема, через події з «Приватом». Проте я розумію, звідки в них з’явилися підстави для хвилювання. Хоча майже ніколи канали не отримують ліцензії день в день. Сам факт отримання ліцензії на руки ні для кого не був критичним, головне, щоб Нацрада прийняла відповідне рішення, а рішення було прийнято Нацрадою ще 15 грудня, до цього конфлікту.


    Григорій Шверк
    Григорій Шверк

    «Гройсман значно якісніший з точки зору комунікації та піару, ніж Яценюк»

    Ваша колега Вікторія Сюмар з «Народного фронту», яка очолює комітет зі свободи слова, висловила таку думку, що прем’єра Яценюка телеканали «мочили», а прем’єра Гройсмана – ні. Вона це пояснила домовленостями нинішнього прем’єра з олігархами.

    При всій повазі до Віки це дещо спрощено. Я поважаю Арсенія Петровича і не голосував за відставку його уряду. Але Володимир Борисович значно якісніший з точки зору комунікації та піару. Він вміє вибудовувати відносини з парламентським залом, і його рішення, аналогічні тим, що були за Яценюка і які тоді приймались у штики, зараз приймаються під аплодисменти. І з усіма іншими він поводиться так само, на відміну від Арсенія Петровича. «Інтер» справді цілеспрямовано мочив Яценюка, але якщо це прибрати, то, мені здається, особливої різниці у висвітленні діяльності двох прем’єрів нема. Просто «Інтер» тепер не мочить Гройсмана.

    Складається враження, що Адміністрація президента зробила все для формування лояльного для себе інформпростору. Мабуть, для вас як депутата президентської сили це добре, а якщо подивитись на цю ситуацію з боку?

    Це дещо перебільшено. Те, про що ви кажете, стосується новин, але відеоряд складається не лише з них і набагато більшу долю аудиторії займають усілякі ток-шоу, в яких президент – перший, кому дістається, а Гройсман – другий. Я не бачу ситуації заспокійливої лояльності. АП працює як будь-який нормальний орган – вони готують прес-релізи, розсилають їх, іноді дзвіночками намагаються щось проштовхнути. Так діють усі в усьому світі – від президентських адміністрацій до адміністрацій морських портів. Просто ставлення до проханнь з перших дещо відрізняється від ставлення до прохань з других.

    Чим зараз займається Борис Ложкін?

    Він останній місяць був у відпустці. Борис керуватиме Національною радою з інвестицій, залучатиме їх у країну і впливатиме на створення відповідного бізнес-клімату. В нього вже є офіс, є схожий офіс у Кабміні, з яким він буде взаємодіяти. При цьому Ложкін не буде чиновником та формальним політиком.

    У вас щось вирішилось із членством у комітеті? Чому ви досі безхазяйний?

    За моєю інформацією, домовленостей досягнуто і найближчими тижнями нас розподілять по комітетах. Я ж не один такий, нас 26 депутатів. Але я зараз працюю в комітеті зі свободи слова, де не пропустив жодного засідання, хоча й не голосую. 

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ