Стрілянина у Лондоні: Британська антитерористична стратегія показала свою недосконалість – La Repubblica

«Її назвали Contest, що означає «конкурс». Британська антитерористична стратегія – це найбільш копійована і обговорювана модель у всьому західному світі, і вона забезпечувала безпеку майже 12 років», – пише італійська газета La Repubblica.

Цей план було розроблено в 2003 році і посилено після терактів у Лондоні 7 липня 2005 року, внаслідок яких загинуло 52 людини і 784 було поранено. «Відтоді Великобританія насолоджувалася тривалим періодом спокою, провівши без проблем Олімпіаду і тримаючи на відстані до вчорашнього дня привид джихадистського терору», – йдеться в статті.

План Contest ґрунтується на чотирьох P: запобігати (Prevent), захищати (Protect), готуватися (Prepare) і переслідувати (Pursue). «Головним стовпом є саме запобігання: на хвилі мультикультуралізму, прихильником якого був Тоні Блер, робиться ставка на те, щоб знищити коріння ненависті, співпрацюючи з мусульманськими громадами, які в 2011 році нараховували 2 млн 700 тис. віруючих», – пояснює автор.

Таким чином, «терористи – не іноземці, а британські громадяни, які народилися і виросли на батьківщині, як ті, що пройшли через лондонську мечеть Finsbury Park, побудовану поруч зі стадіоном «Арсенал», яка є колискою джихадизму Made in UK», йдеться в статті.

«З 2003 року, – розповідає видання, – мечеть Finsbury Park стала місцем, де проходить перевірку на міцність британська стратегія: це спроба перетворити лігво екстремістів на місце для поширення помірного ісламу, що поважає не тільки закони, а й цінності британського суспільства».

«Шлях до залучення мусульманських спільнот виявився непростим», – ідеться в статті. Вже в 2006 році деякі міністри з уряду лейбористів висловили скептицизм, заявивши, що підтримка з боку мусульман – показна, а насправді багато мечетей продовжують захищати фанатиків.

«Потім, – продовжує видання, – в епоху уряду консерваторів Девіда Кемерона відбулася кардинальна зміна, за яку виступала Тереза Мей, на той час міністр внутрішніх справ, нині – прем'єр-міністр. «Радикальною поведінкою» почали вважатися не лише прямі заклики до насильства, а й промови проти Заходу, як, наприклад, засудження смертоносних місій дронів в Ємені або в Сомалі». Також проти підозрюваних почали застосовувати «найжорсткіші заходи», йдеться у статті.

«Тому вперше за період з 2003 року в багатьох мечетях незгоду з цими заходами почали висловлювати відкрито, що похитнуло надію на співпрацю», – пише видання.

«Сьогодні операція із запобігання оцінюється неоднозначно, – пише автор. – Безсумнівно, вона змогла створити «міст між цивілізаціями» – довірчі відносини між владою і більшістю релігійних лідерів, які щиро докладають зусиль до боротьби з тероризмом». Однак, вважає автор матеріалу, ця стратегія «виявилася не здатною впливати на мусульманське співтовариство, яке здебільшого ставиться до неї з недовірою».

«Щоб подолати цю перешкоду, – підсумовує видання, – недостатньо слоганів проти насильства і «помірних проповідей»: потрібна справжня інтеграція, соціальна і політична. Цей шлях вимагає набагато більше часу і величезних ресурсів, особливо на периферії. Однак зараз початок Brexit і новий вітер ізоляціонізму ризикують поховати десятиліття позитивних ініціатив».