Якою побачив молодь наймолодшого міста України німецький режисер

Після ‎катастрофи його батьки переїхала до Славутича - наймолодшого міста України, збудованого у ‎‎1980-х для евакуйованих працівників ЧАЕС - таких, як вони самі. ‎

Із дитинства Костя почав цікавитися літературою і, зокрема, поезією, а пізніше - культурою ‎пост-панку. Костя не має музичної освіти й каже, що не вміє писати музику, але він пише ‎тексти пісень, які виконує разом із своїм пост-панк гуртом - «Бегущий с ножницами».‎

У гурті всього троє людей: окрім соліста Кості, є ще Євген - із гітарою і Олег - із басом. Вони ‎кажуть, що пишуть «танцювальну музику для простих людей, які живуть у пострадянських ‎містах».‎

Одного дня, коли «Бегущий с ножницами» виступали із невеличким концертом у Києві, їх ‎побачив режисер із Берліна Марк Вілкінс. Його буквально захопила «енергія і пристрасть», із ‎якою юнаки із Славутича грали свою музику перед аудиторію із трохи більше як 20 людей.‎

‎«У їхній музиці було так багато гніву, але при цьому і краси, й романтики, і жаги», - згадує той ‎вечір у клубі Closer режисер.‎‎

Пан Вілкінс був в Україні не вперше - він працював у Києві над різноманітними комерційними ‎проектами вже близько 12 років. І за словами режисера, який за своєю професією побував і в ‎Лондоні, і в Нью-Йорку, і в Лос-Анджелесі і багатьох інших містах світу, «Україна і Київ стали ‎місцем, де я був найбільш натхненний працювати». ‎

«Я був зачарований тим, як молоді люди, після багатьох поколінь труднощів і непростої ‎національної історії, здатні бути такими оптимістичними, і романтично й практично ‎впевненими у своєму великому майбутньому», - каже режисер. Саме тут, за його словами, «де у тебе немає нічого, люди ходять по тонкій кризі, але при цьому створюють прекрасні ‎речі».‎

Та досі його захоплення Україною не виходило далеко за межі Києва.‎

У той вечір, на концерті, він уперше почув про Славутич. Той вечір, ба-більше, надихнув його ‎на створення документальної короткометражної стрічки про наймолодше українське місто, ‎його юнацький панк-гурт «Бегущий с ножницами» і життя у ньому молодих людей, які, як і ‎Костя, кажуть, що ніколи не хочуть його залишати.‎‎‎

«Мені хотілося передати певне відчуття самотності і пострадянської атмосфери, і на противагу ‎‎- неймовірної молодості, енергії й натхнення зовсім юного покоління жителів Славутича», - ‎говорить Марк Вілкінс.

За словами режисера, Славутич, із його широкими малолюдними вулицями і типовою ‎радянською забудовою, - найменш малоймовірне місто для того, аби стати місцем ‎народження творчості: «Але в цьому анти-індивідуалістському місті я виявив найбільш ‎оптимістичний і креативний молодіжний рух в Україні».‎

«Легко бути творчим і натхненним у Берліні, але в Славутичі? Проте тут відбувається значно ‎більше, аніж я коли-небудь бачив у Берліні! Після того, як я побував у Славутичі, берлінська ‎молодь здається мені лінивою і нудною», - зазначає Марк Вілкінс.‎

Берлінський режисер певен, що українська молодь, на відміну від своїх західник однолітків, ‎сповнена наївності, оптимізму і анархічності. ‎

«У серці кожен із них - анархіст. Вони вірять, що мають творити власне майбутнє, і що вони не ‎можуть розраховувати на уряд чи владу. І вони роблять це без жодної провини, чи образи, чи ‎агресії», - розмірковує пан Вілкінс.‎

‎«На Заході, коли ми думаємо про анархію, ми уявляємо людей у чорному, які кидають ‎коктейлі Молотова у супермаркети і руйнують усе, що має порядок. Але це зовсім інша ‎анархія від тієї, яку я відчуваю у молодого покоління українців. Тут вони створюють своє ‎власне суспільство, своє власне місце, за яке вони відчувають відповідальність», - додає ‎режисер.

Прем'єра документального короткометражного фільму Марка Вілкінса «Kostya + Running with Scissors» ‎відбудеться там, де й був знятий фільм, - у Славутичі, у рамках кінофестивалю «86», який ‎проходитиме у місті з 27 квітня по 2 травня.