Поразка дипломатії ЄС. Три головні промахи

Головну провину за невдачу з підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС перекладають на тиск з боку Росії та специфіку місцевих політичних еліт. Але яку відповідальність за поразку з самітом Східного партнерства несе європейська сторона та власне Литва як головуюча держава? Про це розповіли литовські політики та експерти.

Одним із пріоритетів під час головування Литви був саміт Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Питання політики Східного партнерства давало Литві шанс утвердити свій авторитет в ЄС. Які промахи європейської сторони вплинули на провал сподівань головування Литви? Якщо коротко їх підсумувати, то це: уповільненість реакції ЄС на економічний тиск з боку Росії, формалізм вимог щодо України, які частково не враховували соціально-економічний контекст українського суспільства, намагання прив’язувати підписання Угоди про асоціацію України з ЄС до вирішення питання справи Тимошенко, а також пасивна позиція литовської дипломатії у веденні перемовин з Україною.

-- Повільна та м’яка реакція ЄС на дії Росії

На думку політичного оглядача, докторанта факультету комунікацій Вільнюського університету журналістики Віктора Денисенка, ЄС повільно реагує на можливі конфліктні ситуації, в результаті чого Україна не мала можливості відчути прямої підтримки: «Брюссель дуже обережно реагує на такі виклики і не йде на відкриту конфронтацію. Росія ніколи не обмежувала себе у виборі засобів, тому ЄС потрібно було більш чітко висловлювати свою позицію та підтримувати Україну». Європейський Союз, на відміну від Росії, не хоче бачити ситуацію з Україною як битву за неї. Росія визнає це та застосовує відповідні засоби. Європейський Союз займає очікувальну позицію, чекає на бажання країни та її готовність до реальних кроків.

Відсутність швидкої реакції Європейського Союзу на ситуацію, що відбувалась з Україною, зокрема у серпні-вересні під час активного політичного та економічного тиску зі сторони Росії, є чи не головним промахом Європейського Союзу. ЄС пропонує Україні кредити під складні та довготривалі зміни. Ці зміни не призведуть навіть до середньо термінового ефекту. Водночас гроші, які пропонує Росія, – це гроші виключно під політичні вимоги, що є прийнятним для української влади. Неврахування такої різниці у двох пропозиціях від різних геополітичних гравців – серйозна помилка Європейського Союзу.

-- Зайва формалізація вимог щодо України

Ще однією помилкою Європейського Союзу була формалізація вимог щодо України. Частка цих вимог випадає з контексту розуміння українського суспільства. ЄС намагається наблизити країни Східного партнерства, не вивчаючи глибоко ці країни від рівня ментального до соціально-економічного. Бо як ще інакше можна пояснити вимоги надання кредитів МВФ з приводу лібералізації цін на енергетику для населення? Це повинно було означати, що населення буде сплачувати в рази більше. То чи підтримуватиме потім це населення керівництво держави, що погодилось на такі умови надання кредитів?

За словами депутату Сейму Литви Емануеліса Зінґеріса, Європейський Союз недооцінив обстановку, не прорахував ситуацію на кілька кроків вперед: «МВФ змінив умови кредитування саме перед самітом. Це схоже на непорозуміння: час невідповідний і навіщо?». Проблема в тому, що Європейський Союз не мислить геополітичними категоріями, говорить Лаурінас Касчюнас, Директор Центру досліджень Східної Європи: «Не можна йти просто за стандартами. Це залежить від ментального аспекту, треба розглядати процес глибше».

-- Надмірна актуалізація справи Тимошенко

Прив’язування справи Тимошенко до підписання Угоди про асоціацію стало свідченням негнучкості ЄС. Європейський Союз був вимушений частково зняти акцент з приводу справи Тимошенко, пояснює Віктор Денисенко: «В останній час мова йшла тільки про її лікування. Консенсус був, Європа дещо пом’якшила свою позицію, але цього виявилось недостатньо».

Бенедиктас Йотка, голова комітету закордонних справ Литви, ще більш критичний у цьому питанні: «Наразі Євросоюз вже зняв питання Тимошенко. Це було перегином зі сторони лідерів Європейського Союзу. Не можна пов’язувати долю країни з однією людиною, наскільки важливою вона б не була».

-- Промахи Литви та персонально Грибаускайте

Представник литовської влади у приватній розмові зазначив, що діючий президент Литви Даля Грибаускайте могла більш ефективно використати інструменти представництва для вдалого вирішення українського питання. Литва мала змогу поставити на порядок денний Ради ЄС питання обговорення реакції на тиск з боку Росії.

Найбільш вдалим серед можливих варіантів виглядало вирішення нагальних проблем, або хоча б заохочення до їх вирішення Україною у політичній площині. Цим політичним рішенням могло бути надання фінансової допомоги, або розробка механізмів надання цієї допомоги. Литва мала змогу запропонувати таке рішення. Якщо б воно було вчасно запропоновано, то українські політичні інтереси можна було повернути в інший бік.

Лінас Бальсис, депутат Сейму Литви та лідер Партії зелених зазначив: якщо говорити про недостатню активність з боку Литви, то потрібно робити акцент не на роботі литовських дипломатів, а на роботі вищого політичного істеблішменту, а саме Далі Грибаускайте: «Зовнішню політику в Литві, згідно до Конституції, формує інституція президента країни, парламент лише частково. Можливо, активних дій зі сторони політичної еліти справді було недостатньо».

Правда, Лаурінас Касчюнас на таке пояснення дивиться більш скептично: «Литва, не дивлячись на головування у ЄС, може тільки модерувати ситуацію, але не є головним лідером. ЄС парафує угоди з Молдовою та Грузією, політична гра України від Литви не залежить. У будь-якому разі геополітичне становище Литви не залежить від результатів Вільнюського саміту».

Так чи інакше, експерти зазначають, що у порівнянні зі своїм попередником для Далі Грибаускайте Східна Європа не була головним пріоритетом. «Якщо порівнювати Далю Грибаускайте з колишнім президентом Литви Валдасом Адамкусом, то можна побачити, що при колишньому президенту ціннісні пріоритети та питання Східного партнерства були більш пріоритетними», — говорить Віктор Денисенко.

Лаурінас Касчюнас говорить про те, що політична еліта Європейського Союзу розуміє свою частку провини у зірваному підписанні Угоди про асоціацію України з ЄС та слабкої реалізації політики Східного партнерства. Він прогнозує, що європейські політики спробують використати ці промахи у майбутньому на свою користь. Однак Європейському Союзу потрібно скоріше це робити, бо у 2015 році Росія створює Євразійський економічний союз і для політичних маневрів часу залишилось обмаль.